4. Предмет, об'єкт і функції соціології праці та зайнятості.

Сфера праці завжди була об'єктом вивчення природ­ничих (фізіологія, психологія, ергономіка), суспільних (філософія, історія, соціологія), економічних (політеко­номія) наук. Важливе місце серед них посідає соціоло­гія праці та зайнятості.

Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвит­ку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері пра­ці й пов'язані з ними процеси та явища.

Праця є основою функціонування і розвитку людсь­кого суспільства.

Праця — діяльність людини, спрямована на розвиток і перетво­рення ресурсів природи на матеріальні, інтелектуальні й духовні блага, необхідні для задоволення її потреб. Ця діяльність може бу­ти добровільною і примусовою (адміністративний, економічний примус) або в єднанні добровільності і примусу.

її соціальна сутність зумовлена кількома чинника­ми. По-перше, вона є процесом взаємодії людини і природи, в якому людини cвоєю діяльністю опосередковує регулює обмін речовин між собою і природою. По-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних та ду­ховних потреб, не тільки створює матеріальні та духов­ні блага, а й змінює власну природу, розвиває здібності й нахили, виробляє соціальне необхідні якості, формує себе як особистість. Праця с фундаментом, на якому ба­зуються соціальні процеси, формуються соціальні від­носини. Вона змінює становище, формує соціальний та професійний портрет особистості.

Праця є не тільки економічною, а й соціологічною категорією. Предметом соціології праці та зайнятос­ті є структура і механізми соціально-трудових відно­син, соціальні процеси у сфері праці, об'єктом — праця як суспільне значуще явище. Особливості соціологічно­го вивчення праці полягають насамперед у системності та комплексності дослідження соціальних і соціально-психологічних явищ у сфері праці (з урахуванням спо­собу життя, інших чинників, що впливають на трудову діяльність людини).

Соціологія праці та зайнятості виконує такі функції:

а) теоретико-пізнавальна. Вона полягає у дослі­дженні соціальних явищ, процесів у сфері праці, з'ясу­ванні ролі праці у житті сучасного суспільства і людини, аналізі ринку праці як регулятора мобільності трудових ресурсів, вивченні соціально-професійної структури сус­пільства, пошуку шляхів оптимальної реалізації трудо­вого потенціалу сучасного працівника тощо;

б) прогностична. Виявляється вона у виробленні ко­ротко- та довгострокових прогнозів щодо тенденцій функціонування соціально-трудових відносин, соціаль­них процесів у сфері праці;

в) дослідницька. Суть її полягає в дослідженні соці­альних проблем у сфері праці: ставлення робітників до праці, поведінки на ринку праці роботодавців та найма­них працівників, особливостей трудової мотивації, тру­дової адаптації молоді тощо;

г) інформаційна. Сприяє вона отриманню за резуль­татами соціологічних досліджень необхідної інформації для вирішення соціальних проблем і протиріч, що супроводжують трудову діяльність людини;

ґ) управлінська. Стрижнем її є формування соці­альної політики у сфері праці, створення системи соціальних гарантій, соціального захисту працюючих, розроблення науково обґрунтованих програм соціаль­но-економічного розвитку трудових колективів, орга­нізацій;

д) соціально-технологічна. Вона пов'язана із розроб­кою і впровадженням у життя соціальних технологій, спрямованих на регулювання процесів адаптації, розви­тку професійної кар'єри працівників, формування соці­ально-психологічного клімату в колективі, вирішення конфліктних ситуацій;

е) світоглядна. Покликана вона формувати в суб'єк­тів виробничої діяльності соціологічний погляд на суча­сну сферу праці.

Реалізуючи свої функції, соціологія праці та зайня­тості взаємодіє з багатьма соціологічними і несоціологі­чними галузями знань, які зі своєї точки зору досліджу­ють соціальні аспекти праці.

- соціально-відновлювальній, що виявляється у за­безпеченні життєдіяльності, матеріального добробуту працівників та їх сімей за рахунок заробітної плати та інших видів винагородження;

— соціально-диференційній, яка полягає у суттєвих відмінностях соціальних рис працівників, зумовлених соціально-економічною неоднорідністю праці. Це є передумовою соціальної неоднорідності в суспільстві, формування соціальної структури підприємства, суспі­льства загалом;

- статусній, яка, будучи тісно пов'язаною із соціально-диференційною, зумовлена неоднаковим значен­ням у суспільстві різних видів праці;

- формування особистості. Виявляється в тому, що прогрес виробництва має забезпечувати вільний розви­ток сутнісних сил особистості, який залежить від мате­ріально-технічної бази, системи освіти, професійного навчання тощо. Праця повинна стати сферою самореалізації, самоствердження людини;

- ціннісній, сутність якої полягає у формуванні в працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей і планів на майбутнє.