Тема 6. Економічна соціологія. План

1. Специфіка економічної соціології.

2. Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і зміст.

3. Місце економічної культури в економічній соціології.

4. Предмет, об'єкт і функції соціології праці та зайнятості.

5. Соціальні аспекти зайнятості і безробіття.

Література:

1. Піча В.Н. Соціологія. Навчальний посібник. - Л.,2002.

2. Волович В.І. Соціологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури. 2009.

3. Городяненко В.Г. СоціолФогія. Підручник. - К.: ВЦ «Академія», 2006.

Основні ключові поняття та терміни: економічна соціологія, теорія економічної соціології, об'єкт економічної соціології, предмет економічної соціології, соціально-економічні відносини, соціально-еко­номічні проблеми, інтереси, цілі, праця, кваліфікація, економічна по­ведінка, економічна сфера, соціально-економічні цінності, функції економічної соціології, емпіричні дослідження економічної соціології, економічна культура, соціологія праці та зайнятості, ринок праці, зайнятість населення, безробіття.

1. Специфіка економічної соціології.

Економічна сфера — це цілісна підсистема суспільства, відповідальна за виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.

Економіка як соціальний інститут суспільства тісно пов'язана з його соціальною структурою. Економічні відносини визначають по­ложення соціальних груп, закріплюють їх глибинні соціальні зв'язки, визначають характер взаємодії. У цьому розумінні економіка харак­теризує основу суспільства, його міцність, сталість.

Економічна соціологія являє собою міждисциплінарний науко­вий напрям, який інтегрує соціологію та економіку, вивчає дії еко­номічних законів, закономірності розвитку економічних і соціальних відносин, життєдіяльність людей. Виникнення економічної соціоло­гії зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання соціальних явищ і процесів, нагромадження спеціальних наукових ідей, концепцій, фактів і факторів, а також вироблення нових методів соціологічних досліджень.

Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв роз­виток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації й мобільності, соціології організації тощо. На становлення економічної соціології особливий вплив мали дослідження управління людським факто­ром, які ґрунтувались на людських відносинах.

Економічна соціологія — інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки. Започаткована вона у США в середині 50-х років XX ст. (Н. Смелзер, Т. Парсонс, К. Девіс та ін.) як наслідок усвідомлення вузькості «чистого економізму», його недостатності для осмислення складних процесів управління і пошуку ефективних моделей господарювання. Економічну соціоло­гію пов'язують також зі структурно-функціональним напрямом со­ціології, який розробили Т. Парсонс, Н. Смелзер, К. Девіс та ін. Цей напрям охоплює такі елементи як бізнес, ринок, адміністрація, кон­куренція, інфляція тощо. Дослідження даного напряму ґрунтувались на економічних методах і підходах, на соціологічному аналізі зв'язків економіки й суспільства. Водночас виникнення економічної соціоло­гії було підготовлено багатьма концепціями соціологічної теорії, зок­рема теорії соціальної дії, ролей, особистостей, а також конкретними соціологічними дослідженнями.

Соціологія економіки характеризується широким колом складних аналітичних питань і проблем, оскільки розглядає економічне життя як взаємодію різноманітних суспільних груп.

До комплексу досліджуваних емпіричних об'єктів економічної соціології належать: соціальні функції економіки; соціальні аспекти економічних інститутів (різні види виробництва, обміну, власності, підприємництва); форми регулювання економіки; соціальні групи в економіці (кількісний і якісний склад, мотивація діяльності, зміст виконуваних функцій, інтереси, статус, рівень та джерела прибутків); типи мислення в різних економічних системах; види економічної поведінки та участі в управлінні господарством; взаємодія вертикальних структур (міністерств, підприємств, первинних підрозділів) і груп працівників, її економічна ефективність; міжгрупові відносини, стимули мобільності, зміст службових інструкцій, норми господарського права та ін.

Ні економічні науки, ні загальна соціологія цих об'єктів спеціально не досліджують. Політична економія розглядає економічні відносини не як сферу функціонування соціальних об'єктів, а як систему, де люди залишаються, так би мовити, «за кадром» економічної теорії. Для загальної соціології діяльність і поведінка соціальних груп у сфері економіки — лише одна з багатьох форм активності. Жодна з цих наук не має спеціального теоретичного, тим більше методичного апарату для дослідження структури суб'єкта економічного розвитку, основних видів його економічної активності, тенденцій, які в ній простежуються, механізмів цієї активності, її впливу на кінцеві результати економічного розвитку суспільства. Все це зумовило виникнення спеціальної галузі соціологічної науки, в центрі уваги якої — діяльність та поведінка соціальних груп саме в системі економічних відносин.

Маючи в полі зору ті чи інші економічні структури і процеси, економічна соціологія розкриває соціальні механізми, від яких залежить характер їх перебігу: супроводжуються вони зростанням чи зниженням економічних показників; породжують позитивні чи негативні соціальні наслідки. Отже, в центрі уваги економічної соціології перебуває вплив соціальних регуляторів на економічний розвиток.

Предметом економічної соціології є соціальний механізм розвитку економіки — система поведінки і свідомість суспільних груп в економічній сфері, взаємодія їх між собою і з державою.

Предмет економічної соціології це: