Різновидності пшениці

Всі види пшениць поділяються на різновидності за наступними ознаками: остистості, опушення колосу, забарвлення колосу (колоскових і квіткових лусок), забарвлення остюків і зерна.

Таблиця 3

Головні різновидності м’якої і твердої пшениці

Різновидність	Колос остистий або безостий	Колос опушений або не опушений	Забарвлення колосу	Забарвлення зерна
М’яка пшениця
Альбідум (albidum)	безостий	е опушений	біле	біле
Лютесценс (lutescens)	безостий	не опушений	біле	червоне
Мільтурум (milturum)	безостий	не опушений	червоне	червоне
Велютинум (velutinum)	безостий	опушений	червоне	червоне
Еритроспермум (erythrospermum)	остистий	не опушений	біле	червоне
Ферругінеум (ferrugineum)	остистий	не опушений	червоне	червоне
Гостіанум (hostianum)	остистий	опушений	біле	червоне
Барбаросса (barbarossa)	остистий	опушений	червоне	червоне
Тверда пшениця
Кандиканс (kandykans)	безостий	не опушений	біле	біле
Мутиковаленсія (muticovalencia)	безостий	опушений	біле	біле
Гордеіформе (hordeiforme)	остистий	не опушений	червоне	біле
Еритромелян (erythromelan)	остюки білі	не опушений	червоне	біле
Леукомелян (leucomelan)	остюки чорні	не опушений	біле	біле
Мелянопус (melanopus)	остюки чорні	опушений	біле	біле

Контрольні питання:

1. Які види пшениці мають найбільше народногосподарське значення і розповсюдження?

2. По яким ознакам відрізняється м’яка і тверда пшениця?

3. Які головні різновидності м’якої пшениці?

4. Які головні різновидності твердої пшениці?

5. Для чого агроному необхідні знання по сортознавству с.-г. культур?

Звіт про виконання завдання.

Представити заповнені табл. 2, 3. Дати відповіді на контрольні питання.

Заняття 3

СОРТОВІ ОЗНАКИ ПШЕНИЦІ

Мета: вивчити сортові ознаки пшениці.

Завдання:

1. Описати морфологічні і біологічні ознаки сортів, підтвердивши їх відповідними малюнками.

2. Визначити на колосах пшениці всі морфологічні сортові ознаки.

3. В суміші колосів різних сортів визначити сортові ознаки зерна.

Практичні навики, які студенти отримують в процесі роботи:

• необхідно навчитися визначати морфологічні сортові ознаки пшениці на колосах різних сортів;

• мати чітке уявлення про біологічні і господарські ознаки сортів пшениці і навчитися розуміти їх селекційне і господарське значення;

• навчитися розуміти, що сортові ознаки формуються під впливом генотипу і умов навколишнього середовища, а також враховувати значення агротехніки в реалізації цінних ознак сортів пшениці.

Матеріал для проведення занять: колоси і зерно різних видів і сортів пшениці.

Пояснення:

Сортові ознаки пшениці

Морфологічні ознаки:

1. Форма колоса буває веретеноподібна (звужена до верху і до низу), призматична (мало звужується, колос однаковий по всій довжині), булавоподібна – розширена до верху.

2. Колосова луска – головна сортова ознака пшениці. Визначають її форму, кільовий зубець, плече. Форма колосової луски буває овальна, яйцеподібна і широка. Кільовий зубець буває довгий (більше 5 мм), середній (близько 5 мм) і короткий (менше 5 мм). Довгі кільові зубці ділять на прямі та вигнуті, короткі - на гострі, клювоподібні і тупі. Плече колоскової луски буває пряме, скошене і підняте.

3. Форма зерна буває: овальна, яйцеподібна і бочкоподібна.

4. Фарбування зерна фенолом (карболовою кислотою). Зернівки одних сортів забарвлюються в коричневий колір (темніють), а інші не забарвлюються.

5. Заключення зерна квітковими лусками. Ознака пов’язана з осипанням. У одних сортів квіткові луски щільно закривають зерно, воно не просвічується. Такі сорти стійкі до осипання. У нестійких до осипання сортів квіткові луски не щільно закривають зерно, утворюючи щілини, через які воно просвічується і легко осипається.

6. Форма куща пов’язана з зимостійкістю і буває прилягаюча, характерна для сильно зимостійких сортів (Альбатрос одеський); напівприлягаюча, характерний для середньозимостійких сортів (Фантазія одеська); прямостояча форма куща буває у слабо зимостійких і ярих сортів (Харківська 32).

Біологічні і господарські ознаки.

1. Екотипи сортів.

В Україні вирощуються сорти двох екотипів – степового і лісостепового. Сорти степового екотипу сформувалися в умовах Степу, де часто бувають суворі, безсніжні зими і посушливе і жарке літо.

Сорти степового екотипу адаптовані до умов Степу мають високу посухо-, жаростійкість, високу зимостійкість, але можуть бути недостатньо стійкі до хвороб і до вилягання. Це сорти остисті. Формують високий урожай за рахунок великої кількості продуктивних стебел (на 1 м² – 600-800 стебел).

Сорти степового екотипу виносливі. Їх рекомендують для вирощування по непаровим попередникам. Сюди відносяться сорти Альбатрос одеський, Фантазія одеська, Одеська 161.

Сорти лісостепового екотипу створені в умовах українського і північнокавказького Лісостепу. Сюди відносяться сорти Скіф’янка, Юна. А також сорти Миронівського інституту селекції і насінництва пшениці.

Потенційна урожайність сортів лісостепового екотипу вища, ніж степового, їх рекомендують для вирощування по чорному пару і зрошенню.

2. Скоростиглість сортів. За цією ознакою сорти діляться на ранньостиглі (Рута), середньоранні, які достигають на 1-4 дні пізніше ранньостиглих (Альбатрос одеський, Селянка, Скіф’янка) і середньостиглі – достигають на 1-3 дні пізніше середньоранніх (Колумбія).

3. Зимостійкість. Серед сортів рекомендованих для Степу України немає високо зимостійких. Найбільш зимостійкий сорт Альбатрос одеський має зимостійкість вище середньої. До цієї ж групи відносяться сорти Одеська 161, Доля, у них прилягаюча або розлога форма куща. Середня зимостійкість у сортів: Скіф’янка, Фантазія одеська. Форма куща у них напівприлягаюча. Нижче середньої зимостійкість сортів озимої твердої пшениці Харківська 32, Алий парус, форма куща у них прямостояча, бальна оцінка зимостійкості 3 бала.

4. Посухостійкість. Буває висока, вище середньої і середня. У степовій частині України рекомендовані сорти з високою посухостійкістю – Альбатрос одеський, Фантазія одеська і інші.

5. Стійкість до вилягання. Буває висока, середня, нижче середньої. Сорти напівкарликового (короткостеблового) типу мають високу стійкість до вилягання, так як у них під дією генів карликовості вкорочені міжвузля і висота стебла не перевищує 70-80 см. Сорти середньорослі схильні до вилягання в різній мірі в залежності від товщини і міцності стебла.

6. Стійкість проти грибних захворювань. Описують стійкість проти борошнистої роси, різним видам іржі, до летючої і твердої сажки. Кореневим гнилям.

7. Стійкість проти шкідників. Описують стійкість до гесенської мухи, хлібного трача (пилильщик), шкідливої черепашки.

8. Хлібопекарські і мукомольні якості. Описують головні показники і відмічають, чи відноситься сорт до сильних і цінних пшениць.

9. Урожайність. Описують потенційну і середню урожайність за останні 3-5 років.

Контрольні питання:

1. Які ознаки пшениці називають апробаційними?

2. Назвіть біологічні і господарські ознаки сортів озимої пшениці.

3. До яких захворювань описують стійкість сортів пшениці?

4. За якими ознаками визначають якість зерна сильних пшениць?

Звіт про виконання завдання.

Описати морфологічні і біологічні ознаки пшениці.

Завдання для самостійної роботи.

Закріпити знання отримані в процесі виконання роботи.

Заняття 4

ОСОБЛИВОСТІ СОРТІВ ПШЕНИЦІ НАПІВКАРЛИКОВОГО (КОРОТКОСТЕБЛОВОГО) ТИПУ

Мета: вивчити морфологічні і біологічні особливості напівкарликових сортів пшениці.

Завдання:

1. Описати особливості напівкарликових сортів, які виникли під дією генів карликовості, і їх вплив на агротехніку вирощування.

2. Визначити довжину колеоптилю у середньорослих і напівкарликових сортів.

Практичні навики:

• необхідно знати морфологічні і біологічні ознаки напівкарликових сортів, які обумовлені впливом генів карликовості.

• Особливості агротехніки і насінництва напівкарликових сортів.

Матеріали для проведення заняття: снопики напівкарликових і середньорослих сортів, фільтрувальний папір і стаканчики для пророщування насіння рулонним способом, термостат для пророщування насіння.

Пояснення

Під дією генів карликовості у сортів напівкарликового типу укорочені міжвузля, і висота рослин у них 60-70 см, тому вони стійкі до вилягання.

Потенційна врожайність (за оптимальних умов) у напівкарликових сортів вища, ніж у середньорослих. У напівкарликових підвищена енергія фотосинтезу. У середньорослих сортів листя довге, вузьке і звисає донизу. У напівкарликових – коротке, широке і не звисає, розташоване під кутом 45⁰ на них потрапляє більше сонячного проміння, ніж на середньорослі.

Коренева система по об’єму, масі така ж, як у середньорослих, але основна працездатна вторинна коренева система у напікарликових розміщена в шарі 0-20 см, або 0-30 см, а у середньорослих 0-80 см.

Сорти напівкарликового типу рекомендують вирощувати по чорному пару і зрошенні.

Колеоптиль – перший лист, прозорий, в вигляді чохлика. Він виносить сходи на поверхню, і захищає стебло від механічних пошкоджень під час росту в ґрунті.

Довжина колеоптилю залежить від глибини загортання насіння. Максимальна довжина його у напівкарликових 4,5-5 см, у середньорослих сортів 10 см і більше. В зв’язку з цим напівкарликові сорти не можна сіяти глибше 5 см.

Сорти напівкарликового типу утворюють мало пилку, цвітуть відкрито, і здатні переопилюватися середньорослими сортами. Щоб виключити біологічне засмічення в насіннєвих посівах напівкарликові сорти необхідно розміщувати з просторовою ізоляцією від середньорослих на 100-200 м.

Для визначення довжини колеоптилю необхідно зробити посів середньорослих і напівкарликових сортів рулонним методом. Для рулону взяти фільтрувальний папір розміром А4. В середині змоченого листа розмістити насіння різних сортів і згорнути в рулон, який поставити в склянку з водою, і тримати в термостаті для вирощування насіння. Виміряти довжину колеоптилю через 10 днів.