3.Система галузі міжнародного повітряного права.

Система галузі права складається з наступних елементів або структурних частин:

• об’єкт регулювання;

• предмет регулювання;

• механізм регулювання;

• джерела регулювання;

• суб’єкти правовідносин;

• сторони правовідносин;

• учасники правовідносин;

• суб’єкти регулювання;

• принципи, інститути галузі.

Об’єкт, предмет, механізм та суб’єкти правовідносин є структурними елементами галузі.

Джерела, принципи, інститути, суб’єкти регулювання, сторони та учасники правовідносин є системними елементами галузі.

Міжнародне повітряне право – є галуззю міжнародного права і представляє собою систему норм, що регулюють відносини між державами з приводу використання повітряного простору з метою здійснення міжнародних повітряних сполучень, забезпечення їх безпеки та визначають режим повітряного простору.

Об’єктом міжнародного повітряного права є повітряний простір, а також використання повітряного простору, оскільки саме з метою його використання, регулювання його правового режиму і виникають відносини між державами.

Предметом міжнародного повітряного права є міждержавні відносини, які стосуються правового режиму повітряного простору та здійснення повітряних сполучень.

Механізм регулювання галузі міжнародного повітряного права має міжнародно-правовий характер; але існує думка, що до механізму регулювання міжнародного повітряного права необхідно відносити також норми національного права.

До джерел міжнародного повітряного права відносять норму права (нормативно-правовий акт), звичай та принципи. З точки зору теорії міжнародного права принципи (загальні принципи права) є джерелом (ст.. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН). Фактично джерелом міжнародного повітряного права є волевиявлення держав. Оскільки вступаючи в відносини держави переслідують власні інтереси і для їх реалізації створюють міжнародно-правові норми.

Суб’єктами міжнародного повітряного права за загальновизнаною думкою є держави, тобто, ті суб’єкти, які володіють територією і відповідно, повітряним простором над нею. Що стосується міжнародних організацій, то суб’єктами міжнародного повітряного права вони можуть бути в деяких випадках, але не завжди. Наприклад, міжнародні організації, відкриваючи штаб-квартиру на території тієї чи іншої держави, повинні укладати двосторонню угоду; у випадку ІКАО, держави мають певні обов’язки щодо членства у організації, і правовідносини, що виникають між державами-членами і ІКАО також можуть бути віднесені до міжнародного повітряного права.

Сторонами правовідносин з приводу використання повітряного простору можуть бути:

• авіаційні компанії, авіаційні пули;

• поштові організації;

• юридичні особи;

• фізичні особи;

• держави;

• міжнародні організації.

Учасниками правовідносин з приводу користування повітряним простором, комерційними свободами є:

• перевізник (експлуатант, власник повітряного судна, екіпаж, командир, авіаційний персонал);

• пасажир;

• відправник багажу;

• отримувач багажу.

Суб’єктами регулювання правовідносин з приводу використання повітряного простору та учасниками їх регулювання є6

• держави та державні органи;

• міжнародні організації та їх органи.

Принципи галузі міжнародного повітряного права:

1) jus cogens, як основні принципи, на яких будується система права як така (в даному випадку вони стосуються національно-правових норм в галузі міжнародного повітряного права);

2) загальні принципи права та загальновизнані принципи міжнародного права, на основі яких будуються галузі МП і галузь міжнародного повітряного права в тому числі;

3) галузеві принципи міжнародного повітряного права;

4) інституційні принципи міжнародного повітряного права.

Інститути галузі міжнародного повітряного права необхідно розглядати як складові елементи системи міжнародного повітряного права. першим і основним інститутом міжнародного повітряного права можна назвати правовий режим повітряного простору (предметом регулювання є повітряний простір, що знаходиться над державною територією, повітряний простір над відкритим морем, повітряний простір над Антарктикою, а відповідно є система норм, що регулює даний інститут та інституційні принципи). Можна виділити також:

• інститут правового статусу повітряного судна;

• інститут правового статусу екіпажу;

• інститут управління;

• «свободи повітря»;

• інститут безпеки цивільної авіації;

• інститут відповідальності.

Якщо розглянути систему міжнародного повітряного права з точки зору теорії «комплексної галузі» міжнародного повітряного права, то необхідно розглядати дві паралельні системи, які дуже тісно взаємопов’язані, тобто систему публічно-правових норм та систему приватно-правових норм. В свою чергу публічно-правові та приватно-правові норми можуть мати міжнародно-правове та національно-правове походження. Але необхідно пам’ятати, що міжнародно-правові норми мають уніфікаційний характер і в силу свого походження потребують трансформації у законодавстві держав-учасників міжнародного договору.