- •4) Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •7. Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •9. Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •10.Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •13.Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •16. Архітектура Київської Русі.
- •17.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •20. Розвиток культури наприкінці XIV - у першій половині XVI ст.
- •23 Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •25.Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •26 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •27 Розвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •30C.Культура 16-17 ст.
- •Основні тенденції сучасного розвитку культури України
- •50.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •58. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •61. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •63. Національно-культурне відродження в роки хрущовської «відлиги»
- •65.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •66.Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •67. Освіта, шкільництво і педагогічна думка в Україні у XX ст.
Наукова периодизація:
1)Культура первісного суспільства та давніх слов’ян від 1 000 000 р до 9століття; 2)Культура КР та Галицько-Волинського князівства (9 ст – сер.14 1340р) 3)Культура литовсько-польської доби (14- сер.17 ст) 4)Культура козацько-гетьманської доби (сер.17-кін.18 ст) 5)Україна під владою іноземних держав Російської та Австрійської імперії. Укр.нац.відродження (кін.18-поч.20ст) 6)Культура доби національно-визвольних змагань (1917-21) 7)Радянська культура / Більшовицький період 1920-1991 8)Культура періоду відновлення Незалежності (1991 - ____).
Античні поліси привнесли в регіон античну цивілізацію з усіма її
досягненнями, особливостями, рабовласницьким соціальним устроєм.
Новий соціальний порядок проіснував тут аж до IV ст. н.е., постійно
модифікуючись завдяки специфічним місцевим контактам і традиціям. У
контактах зі світоглядно-релігійними уявленнями місцевих племен
утворилось мистецтво, яке становило частину мистецтва античної Греції.
Отже, предмет історії української культури охоплює конкретні
способи та результати діяльності українців у духовній і матеріальній
сфері. Це одна із суміжних історичних наук, що вивчає культурні явища
життя українців у загальному контексті історичного процесу.
Існує широке та вузьке розуміння поняття «культура». У широкому
це сукупність матеріальної та духовної культури, у вузькому – суто
духовна культура.
Матеріальна культура – матеріальні цінності, створені людством,
до яких відносять знаряддя праці, житло, одяг тощо.
Духовна культура – цінності в галузі освіти, науки, художньої
культури, моралі, їхнє виробництво, розподіл, споживання.
4) Світова та національна культура, їх взаємодія.
Співвідношення світової та національних культур — одна з найскладніших проблем сучасної культурології. її розв'язання передбачає з'ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності. Серед прихильників існування світової або загальнолюдської імена таких відомих мислителів, як В.Вернадський, А.Швейцер Р.-Дж.Коллінгвуд Визнання феномена світової культури притаманне насамперед тим філософам, які сприймають людину і людство не як випадкове, а як закономірне і необхідне явище в еволюції Землі та Всесвіту, визнають існування найвищої мети і сенсу в історії людства, що розглядають як фактор космічної ваги.
Передусім зазначимо, що в сучасній культурології розрізняються поняття "етнічна" та "національна культура". Перша є предметом вивчення етнографії (або етнології) — однієї з культурологічних дисциплін. Приналежність до етнічної культури визначається спільністю походження — кровним спорідненням. Ця культура патріархальна, позбавлена розвинутої індивідуальної самосвідомості. Світову та національну культури розмежовують в залежності від носіїв. Світова культура – це синтез кращих зразків національних культур різних народів, що стали загальнолюдськими надбаннями. Національна культура є синтезом цінностей, створених різними соціальними групами людей і класами даного суспільства. Національна культура стає відомою в світі лише тоді, коли цінності, розвинуті в ній, стають досягненнями всього людства. Перш за все світове значення здобула культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. В наш час таке значення притаманне культурам Англії, Франції, Німеччини, Америки. Національна культура охоплює систему різноманітних форм національного життя, серед яких – географічні, господарські, побутові, ідеологічні, державно-правові, релігійні чинники. Вони забезпечують збереження й відтворення економічного та морально-духовного потенціалу нації, формують почуття національної свідомості, інтегрують культуру нації у світову культурну співдружність. Своїми структурними складовими – мовою, звичаї, традиції народу, релігія, художня культура, національний характер, національна самосвідомість, почуття національної гідності – національна культура об’єднує національне життя, в одне ціле і забезпечує подальший національно-культурний прогрес. Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність виявляються в духовній сфері, перш за все в мові, літературі, музиці, живописі, філософії, традиціях, релігії. національна культура українського народу розвивалася не ізольовано від культур інших народів, а перебувала в контексті світового культурного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Цим самим вони розвивали не лише національну культуру, але й зробили вагомий внесок у скарбницю світової. Характерною особливістю української культури є її відкритість в стабільність, здатність сприймати й українізовувати чужі культурні впливи. Завдяки цьому українська культура протягом своєї історії двічі змогла відродитись і зберегти духовний генофонд нації в умовах колоніального гніту.
