6. Запальні захворювання сечостатевих органів.
П
ієліт
– запалення
ниркової миски,
сприяючим моментом для розвитку
якого
є порушення
відтікання сечі
(порушення уродинаміки).
Тому частіше розвивається:
при вагітності,
каменях нирок,
затримці сечовипускання.
Особливо важкий його перебіг при травмах і захворюваннях спинного мозку.
Гострий пієліт:
Починається гостро.
Сильний біль у попереку,
Т 38-39°С,
нудота, блювота,
слабкість, нездужання.
Симптом Пастернацького різко позитивний,
болісність при пальпації нирки.
Сечовипускання часте.
Сеча каламутна, з вмістом білка, еритроцитів, лейкоцитів.
В крові збільшення ШОЕ, високий лейкоцитоз.
Лікування:
антибіотики широкого спектра дії,
сульфаніламіди,
відвар із сечогінних трав,
дають багато пити.
Молочно-рослинна дієта.
Хронічний пієлонефрит
Розвивається після гострого пієлонефриту.
Хворі скаржаться на:
тупий біль у поперековій ділянці,
часте сечовипускання з виділенням каламутної гнійної сечі.
Відмічається загальна слабкість, нездужання,
субфебрильна температура тіла.
В сечі білок, лейкоцити, вилужені еритроцити.
При хронічному пієлонефриті обов’язково проводять бактеріологічне дослідження сечі і
визначають чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Необхідно виключити специфічне запалення.
Л
ікування.
Антибіотики.
У важких випадках промивають миски через сечовивідний катетер.
Гострий пієлонефрит
Гнійне запалення миски і ниркової паренхіми.
Починається гостро.
Загальна слабкість, нездужання,
сильний біль у попереку.
Т 39-40°С.
Симптом Пастернацького позитивний, пальпація нирки болісна.
Іноді можна прощупати збільшену різко болісну нирку.
Часте сечовипускання.
Сеча каламутна з гнійним осадом.
У сечі – білок, лейкоцити.
У крові – лейкоцитоз, збільшення ШОЕ.
Кількість сечі за добу зменшена, вона має низьку густину.
Хворих слід госпіталізувати.
Ускладнення:
апостематозний (гнійничковий) пієлонефрит,
карбункул і абсцес нирки,
сепсис.
Лікування:
антибіотики,
сульфаніламіди,
рясне пиття,
ниркова дієта.
Цистит
Запалення слизової оболонки сечового міхура, що викликається кишковою паличкою, стафілококом, гонококом тощо. Інфекція проникає з нирок гематогенним або лімфогенним шляхом.
Розвитку циститу сприяють:
застій сечі,
наявність каменів, сторонніх предметів.
Розрізняють гострий та хронічний цистит.
Починається гостро.
Часте болісне сечовипускання малими порціями, сеча гнійна, іноді гематурія.
В кінці сечовипускання біль посилюється.
При шийковому циститі біль віддає в промежину і відхідник.
Якщо сеча затримується, підвищується температура тіла.
Тупі болі внизу живота, промежині, задньому проході.
В сечі – еритроцити, лейкоцити.
При гострому циститі інструментальні дослідження і катетеризацію не проводять.
Лікування:
антибіотики,
сульфаніламіди,
нітрофурани,
анальгетики,
спазмолітики,
сечогінні засоби.
Грілка на низ живота, теплі сидячі ванни.
Дієта.
При хронічному, окрім бактеріальної терапії призначають інстиляції в сечовий міхур 20-40мл 0,25-0,5% р-ну нітрату срібла або 20- 40мл 1-3% р-ну коларголу, проводять діатермію, електрофорез з антибактеріальними препаратами.
Піонефроз
Тяжке нагноєння нирки, утворення гнійних порожнин, руйнування і атрофія ниркової паренхіми.
Розвивається в результаті:
вторинного інфікування,
гідронефрозу,
нирковокам’яної хвороби,
прогресуванням пієлонефриту,
туберкульозу нирок.
а) Відкритий – коли гнійна порожнина з’єднуєть-ся з сечовими шляхами і випорожнюється.
б) Закритий – гнійна порожнина не зв’язана з сечовими шляхами.
Клініка:
висока Т,
біль у попереку,
лихоманка,
позитивний симптом Пастернацького.
Сеча каламутна.
Лікування: нефректомія.
Паранефрит
Запалення приниркової клітковини.
Інфекція проникає із нирки або інших вогнищ інфекції (апендицит, ангіна, фурункули тощо) гематогенним або лімфогенним шляхом.
Клініка:
починається гостро.
Сильний біль у попереку.
Т 38-39⁰С,
загальна слабкість,
нездужання,
тахікардія.
Скривлення хребта в протилежну сторону,
згладженність талії на стороні ураження,
біль при згинанні ноги в кульшовому суглобі.
Симптом Пастернацького +.
У крові лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, зсув формули вліво.
Лікування:
дренування гнійних порожнин.
Після операції антибіотики широкого спектра дії.
Гідронефроз
Розширення ниркової миски і чашечок з наступною атрофією ниркової паренхіми в результаті порушення відтікання сечі із нирки, при перегинах і звуженнях сечоводу.
Розміри гідронефрозу можуть досягати до 8 – 10 л.
Клініка:
напади сильного болю у попереку,
нудота, блювання.
Після нападу болю виділяється значна кількість сечі (поліурія).
Нудота, блювання іноді парез кишок.
Лікування:
усувають причину, яка викликала порушення відтікання сечі;
застосовують пластичні операції або нефректомія.
Простатит
Запалення передміхурової залози.
Збудники: кишкова паличка, стафілокок, трихомонада, гонокок тощо.
Клініка:
біль у промежині і задньому проході, який стає пульсуючим при абсцедуванні,
часте болісне сечовипускання, іноді краплями,
гнійні виділення із сечівника,
часто гостра затримка сечі,
гектична Т тіла, лихоманка,
сильне потіння.
При ректальному дослідженні – простата збільшена, болісна, виступає в пряму кишку.
При абсцедуванні – розм’якшення залози і виділення гною через уретру.
Через 5-6 днів запалення зменшується,
суб’єктивні відчуття минають,
а захворювання набирає хронічного перебігу.
Хворих турбує свербіж у сечівнику і відхіднику,
тупий біль в крижах, в промежині, поперековій ділянці та яєчках.
Часте сечовипускання,
слабка струмінь сечі, незначні виділення із уретри,
послаблюється статева функція.
Простата злегка збільшена, з дряблими і щільними ділянками.
Друга порція сечі каламутна, гнійні нитки.
Лікування:
антибіотики,
сульфаніламіди,
нітрофурани,
5-НОК,
невіграмон,
сидячі гарячі ванни,
гарячі мікроклізми,
свічки в пряму кишку.
При хронічному:
масаж простати через пряму кишку,
фізіотерапія,
грязьові ректальні тампони.
Масаж простати через пряму кишку
