Розвиток мислення у дітей з помірною розумовою відсталістю
Зміст
Введення
1 Мислення як один з основних пізнавальних процесів особистості
1.1 Види мислення
1.2 Розумові операції і процеси мислення
1.2 Особливості розвитку мислення в дітей з помірною розумовою відсталістю
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Введення
Розумова відсталість - це стійке порушення пізнавальної діяльності, внаслідок органічного ураження кори головного мозку. Дане поняття об'єднує численні і різноманітні форми патології, характеризуються недорозвиненням когнітивної сфери, вищих психічних процесів, що розрізняються по етіології, локалізації, патогенезу, клінічних проявам, часу виникнення і особливостями перебігу.
Таким чином, проблема дослідження мислення та його корекції у дітей з помірною розумовою відсталістю відноситься до числа актуальних, теоретично і практично значущих, але недостатньо розроблених у теорії та практиці, що і послужило основою для дослідження даної проблеми.
1 Мислення як один з основних пізнавальних процесів особистості
1.1 Види мислення
Мислення - це рух ідей, що розкриває суть речей. Його підсумком є не образ, а деяка думка, ідея. Під мисленням ми розуміємо щось, що відбувається десь В«всерединіВ», в психічній сфері, і то психічне В«щосьВ» впливає на поведінку людини таким чином, що воно набуває нешаблонний, нестандартний, неповторюваний характер [7, с. 125].
Пристосування до навколишнього середовища може здійснюватися двома принципово різними шляхами: а) шляхом виконання автоматизованих, жорстко запрограмованих дій, що не залежать від мінливих обставин; б) шляхом вироблення в даних, конкретних ситуаціях нових індивідуальних форм поведінки, що враховують умови, що змінилися. У зв'язку з тим, що ніяка заздалегідь підготовлена ​​(вроджена) програма поведінки не може повністю відповідати мінливих умов середовища, будь-яка поведінка, засноване на психічному відображенні, можна вважати розумним, тобто доцільне, де розумне означає індивідуально-мінливе і пристосоване до конкретних обставинам.
Вихідною передумовою для розвитку мислення є безпосередня перетворююча активність окремого індивіда. Дана активність призводить до формування першої фази всього процесу - формуванню і вдосконалення спеціальних органів дії. У людини таким органом є рука. Удосконалення руки полягало у поступовому придбанні нею такої форми, при якій один палець протиставлений іншим, що сприяє вчиненню різноманітних і тонких дій. Друга фаза визначається тим, що дія стає гарматним і комунікативно опосередкованим, тобто, і самі гармати, і цілі,
і значення дії визначаються спільно з іншими людьми. Далі гарматна комунікативно опосередкована діяльність сама стає головним чинником становлення розумових процесів. Обидві фази цього процесу переплітаються і взаємно впливають один на одного. Спостереження за дітьми, яких виховали тварини, повністю підтверджують ці уявлення: у них морфологічно (біологічно) розвинений орган дій - рука - в дійсності не є таким або є тільки частково, в тій же мірі у них виявляється нерозвиненим і мислення.
Розглянемо докладніше види мислення людини.
Понятійне (абстрактно-логічне) мислення - це таке мислення, користуючись яким людина в процесі рішення задачі звертається до завдань, виконує дії в розумі, безпосередньо не маючи справу з досвідом, одержуваним за допомогою органів почуттів. Він обговорює і шукає вирішення завдання з початку і до кінця в розумі, користуючись готовими знаннями, отриманими іншими людьми, вираженими в зрозумілій формі, судженнях, умовиводах. Ясна мислення характерно для наукових теоретичних досліджень. Ступінь його логічності залежить від того, наскільки вміло і наполегливо людина контролює і спрямовує свої розумові процеси, погоджуючи їх у своїй практиці з пізнаваною дійсністю.
Образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує людина для вирішення завдання, є не поняття, судження чи умовиводи, а образи. Вони подумки витягуються з пам'яті, або творчо відтворюються уявою. Таким мисленням користуються працівники літератури, мистецтва, взагалі люди творчої праці, які мають справу з образами. У ході рішення розумових завдань відповідні розумові образи подумки перетворюються так, щоб людина в результаті маніпулювання ними зміг безпосередньо зміг угледіти рішення цікавить його завдання.
Обидва розглянутих виду мислення - понятійний і образне - в Насправді, як правило, співіснують. Вони непогано доповнюють один одного, розкривають людині різні, але взаємопов'язані сторони буття. Понятійне мислення дозволяє отримати конкретне суб'єктивне її сприйняття, яке не менш реально, об'єктивно-понятійне. Без того, чи іншого виду мислення наше сприйняття дійсності не було б настільки глибоким і різнобічним, точним і багатим різноманітними відтінками, яким воно є насправді.
Відмінна риса наочно-образного мислення полягає в тому, що розумовий процес у ньому безпосередньо пов'язаний зі сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності і без нього відбуватися не може. Мислячи наочно-образно, людина прив'язаний до дійсності, а самі необхідні для мислення образи представлені в його короткочасної і оперативної пам'яті (в відміну від цього образи для теоретичного образного мислення витягуються з довготривалої пам'яті і потім перетворюються). В ході пізнавання людина чітко уявляє собі об'єкт і мислить наочними образами, виниклими раніше. Разом з наочними образами в даному виді мислення використовуються і знання, отримані в процесі навчання виконання цієї діяльності.
Образне мислення є складним і гнучким, узагальненим і вільним мисленням по відношенню до пізнаваним одиничним предметами практичним діям, спрямованим на оволодіння ними. Однак наочно-образне мислення не в змозі відображати складні процеси і явища об'єктивної Насправді, не висловлюваним небудь наочним чином. Наприклад, у людей немає таких образів, які безпосередньо могли б відобразити таке поняття як В«СилаВ», В«вартістьВ», В«справедливістьВ», В«доброВ», В«чесністьВ», В«істинаВ» та ін Пізнання таких явищ можливе завдяки абстрактно-логічного мислення.
Наочно-образне мислення найбільш повно і розгорнуто представлено у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а у дорослих - серед людей зайнятих практичною роботою. Цей вид мислення досить розвинене у всіх людей, кому часто доводиться приймати рішення про предмети своєї діяльності, лише спостерігаючи за ними, але безпосередньо їх не торкаючись.
Останній з видів мислення - це наочно-дієве. Його особливість полягає в тому, що сам процес мислення являє собою практичну перетворену діяльність, здійснювану людиною з реальними предметами. Основною умовою вирішення задачі в даному випадку є правильне дію з відповідними предметами. Цей вид мислення широко представлений у людей, зайнятих реальним виробничим працею, результатом якого є створення якого-небудь конкретного матеріального продукту.
Теоретичне мислення - це вид мислення, направлений на відкриття законів, властивостей предметів.
Практичне мислення - це мислення, спрямоване на втілення відкритих закономірностей і властивостей у практичній діяльності.
Дискурсивне або умозаключітельное мислення - це поетапно розгорнутий розумовий процес.
Інтуїтивне мислення - це швидко протікає, з відсутністю чітко виражених етапів, мінімально усвідомлений розумовий процес. Тут остаточний результат досягається без знання або придумування проміжних етапів.
Репродуктивне мислення - мислення, що застосовує готові знання і уміння. Ми можемо чітко простежувати хід думки іншої людини, прекрасно розуміти хід і логіку думки письменника, вченого, розбиратися в сучасних найскладніших знаннях і пр.
Продуктивне (творче) мислення - це мислення, спрямоване на створення нових ідей, на відкриття нових або вдосконалення рішень тієї чи іншого завдання.
Критичне мислення - вид мислення, спрямований на виявлення недоліків у думках інших людей, на оцінку себе і своїх можливостей.
Некритичне мислення протилежне критичного.
Відзначимо, що перераховані види мислень виступають одночасно і як рівні його розвитку. Теоретичне мислення вважається більш досконалим, ніж практичне, а понятійне представляє собою більш високий рівень розвитку, ніж образне. З одного боку, за такими судженнями лежить реальний сенс, тому понятійне і теоретичне мислення в філо-і онтогенезі дійсно з'являються пізніше, ніж, скажімо, практичне і образне. Але з іншого боку, кожен з названих чотирьох видів мислення сам по собі може розвиватися, відносно незалежно від інших і досягати такої висоти, що свідомо перевершить філогенетично більш пізню, але онтогенетично менш розвинену форму [19, c. 12].
Слід зазначити, що доросла людина зазвичай не користується якимось одним видом мислення в В«чистій форміВ». Тому одним із завдань навчання є формування в учнів переходити від одного виду мислення до іншого в процесі вирішення завдань. Останнє, однак, не виключає індивідуальних особливостей розумової діяльності, пов'язаних з переважним використанням якогось одного виду мислення. Це може бути обумовлено рядом факторів: особливостями особистого досвіду, розвитку мовлення, уяви, рівнем оволодіння розумовими операціями.
Даючи характеристику основним видам мислення, важливо згадати про творчому мисленні і інтелекті людини.
Творче (продуктивне) мислення спрямоване на створення нових людей, на відкриття нового або вдосконалення вирішення тієї чи іншої задачі. Всі творчі завдання мають одну особливість: необхідність використання нетрадиційного способу мислення, незвичайного бачення проблеми, виходу думки за межі звичного способу міркувань.
При вирішенні творчих завдань необхідно спрямовувати думку незвичним шляхом, застосовувати творчий спосіб вирішення. Особливий внесок у вивчення творчого мислення внесли вчені Дж. Гілфорд, Г. Ліндсей, К. Халл і Р. Томпсон.
Є два конкуруючих між собою способу мислення: критичний і творчий. Критичне мислення направлене на виявлення недоліків у судженнях інших людей. Творче мислення пов'язане з відкриттям принципово нового знання, з генерацією власних оригінальних ідей, а не з оцінюванням чужих думок. Щоб згладити цю конкуренцію, необхідно у дитини з самого дитинства розвивати як критичне, так і творче мислення, піклуючись про те, щоб вони знаходилися в рівновазі, супроводжували і періодично змінювали один одного в будь-якому розумовому акті. У житті більшості людей, для того, щоб їх творча віддача була максимальної необхідно розумне поєднання творчого і критичного мислення.
З поняттям творчості нерозривно пов'язане поняття інтелекту. Під ним розуміється сукупність найзагальніших розумових здібностей, що забезпечують людині успіх у вирішенні різнорідних завдань.
Як і всі психічні процеси, мислення являє собою діяльність мозку. Це складна аналітико-синтетична діяльність, здійснювана спільною роботою обох сигнальних систем. При цьому, оскільки мислення - це узагальнене за допомогою слова відбиток дійсності, провідну роль у цій діяльності відіграє друга сигнальна система. Її постійне і тісна взаємодія з першою сигнальною системою зумовлює нерозривний зв'язок узагальненого відображення дійсності, яким є мислення, з чуттєвим пізнанням об'єктивного світу шляхом відчуттів, сприйняттів, уявлень.