1.2.4. Симптоми прояву сірої гнилі
Захворювання виявляють в період від появи сходів до досягнення насіння в усіх районах вирощування соняшнику, особливо за умов підвищеної вологості повітря та ґрунту. Уражені тканини буріють (рис.1.5), вкриваються сірим нальотом, на якому пізніше утворюються дрібні чорні тіла – склероції. Уражені рослини, як правило, гинуть [6;8;13;22;23;24;30;31;44].
Рис. 1.5. Симптоми прояву сірої гнилі на молодих стеблах [39]
Біля основи стебла спостерігається штрихуватість і потемніння тканин з утворенням плям сірого нальоту. Верхні листки уражених рослин ледь прив’ядають (рис.1.6), а нижні в’януть і засихають. У місцях ураження з’являються дрібні чорні склероції [6;8;13;22;23;24;30;31;44].
Рис. 1.6. Симптоми прояву сірої гнилі на стеблах [39]
У період достигання і збирання культури, особливо при частому випаданні дощів, уражуються також кошики (рис.1.7). На зворотному їх боці з’являється темна масляниста пляма, тканини квітколожа пом’якшується, і на поверхні кошика з’являється рясний сірий наліт, а через 7-10 діб він загниває [6;8;13;22;23;24;30;31;44].
При сильному ураженні кошиків оболонка насіння стає пухкою, ніби мармуровою. На поверхні і в насінні утворюються склероції [6;22;23;24;30;31;44].
Рис. 1.7. Симптоми прояву сірої гнилі на кошиках [39]
1.2.6. Біологічні особливості та умови розвитку збудника переноспорозу
Збудником захворювання є ооміцетний гриб PlasmoparahelianthiNovot. f. helianthiNovot. порядку Peronosporales. В органах рослин гриб утворює товсту розгалужену грибницю діаметром гіф 6-9 мкм із зернистим, безбарвним, жовтуватим вмістом. Грибниця розповсюджується в міжклітинниках, а в клітинах рослин проникають гаусторії, які розміщуються поодиноко чи групами [6;23].
З грибниці через продихи, звичайно з нижнього боку листка, у вигляді білого нальоту утворюються зооспорангієносці із зооспорангіями.
Зооспорангієносці 150-750 мкм заввишки, гілки їх відходять під прямим кутом почергово, рідше хрестоподібно, і послідовно, двічі або тричі гілкуються. Вони закінчуються пальцеподібними стеригмами з ледь помітними зубцями, на яких розвиваються яйцеподібні чи еліпсоподібні зооспорангії, 17,7-40,5 х 15,1-22,7 мкм (рис.1.8) [6;23].
Рис. 1.8. Конідіальне спороношення збудника пероноспорозу соняшнику [32]
Зооспорангієносці із зооспорангіями утворюються не лише на листках, а й на коренях соняшнику. В останньому випадку зооспорангієносці майже вдвічі більші і мають різке розгалуження – моноподіальне, симподіальне і навіть кільчасте. Різко відрізняються і зооспорангії, які теж майже вдвічі більші й досить різноманітні за формою: лимоно-, яйце- і грушоподібні [6;23].
Джерелом первинної інфекції хвороби являються ооспори, які зимують в уражених рослинних рештках. Ооспори кулясті (рис.1.9), 26-30 мкм у діаметрі, жовтуваті, з міцною оболонкою.
Рис. 1.9. Статеве спороношення пероноспорозу соняшнику [32]
Розвиток пероноспорозу соняшнику повністю залежить від умов навколишнього середовища. Так, для проростання зооспорангієносців, зооспор та ооспор потрібна наявність крапельно-рідкої вологи. Зараження рослин може відбуватися лише при випаданні опадів – дощу, роси чи туману [13;30;31].
Проростають зооспорангії при краплинній волозі і температурі 9-22о С (оптимум 15-18о С). Спочатку бубнявіють, потім горбик верхівки розкриваються, і з нього виходять 8-0 зооспорангій з джгутиками. Розмір зооспор – 8-10 х 6-9 мкм. За оптимальних умов цей процес триває 1-2 год. При температурі нижче 2 і вище 26о С зооспори втрачають життєздатність [13;0;31].
Рухомість зооспори зберігають протягом кількох годин, після чого, за сприятливих умов, їхній рух припиняється, вони втрачають джгутики, обволікаються тоненькою оболонкою, а потім проростають, утворюючи товсті росткові трубки, які втілюються у рослини. Ооспори утворюються протягом всього вегетаційного періоду, зберігаються на уражених рештках рослин, а після їх перегнивання – у ґрунті (до семи років) [13;30;31;38].
1.2.7. Біологічні особливості та умови розвитку збудника сірої гнилі
У циклі свого розвитку він має грибницю, конідіальне спороношення та склероції (рис.1.10). Грибниця патогена сірувато-оливкова, пронизує уражені органи рослин і часто розвивається у вигляді густого нальоту на їхній поверхні, утворюючи рясне конідіальне спороношення. Конідієносці прямостоячі, з товстою оболонкою, 300-1000 х 6-17,5 (23) мкм, внизу буруваті, на верхівці майже безбарвні, розгалужені, з відгалуженнями 50-150 х 7,5-12,5 мкм, які
Рис. 1.10. Склероцій з апотеціями [39]
також відгалужуються короткими гілочками, що закінчуються сучкоподібними виступами із зубчиками, на яких розташовуються скучені конідії. Вони одноклітинні, яйцеподібні чи еліптично-округлі, 9-15 (17,5) х 6,5-10 мкм, у масі димчасті (попелясто-сірі), формуються і дозрівають у темряві [6;22;23;24;30;31;44].
Дозрілі конідії легко розпорошуються вітром на велику відстань. В сухому стані при температурі не вище 30о С вони можуть зберігати життєздатність протягом декількох місяців. Проростають конідії за наявності краплинної вологи при температурі 2-30о С (оптимум 17-19о С). Склероції утворюються при температурі 4-13о С. Вони спочатку сірувато-білі, а згодом чорні, з горбистою поверхнею, часто неправильної форми, трохи сплюснуті, 1-2 мм завтовшки. Життєздатність зберігають у ґрунті понад рік, а в насінні – понад три роки. Проростають склероції при наявності вологості та температурі 19 –26о С [6;8;13;22;23;24;30;31;36;44].
Інтегрована система захисту соняшнику від пероноспорозу та сірої гнилі
Захист соняшнику від пероноспорозу
Інтегрована система захисту рослин від хвороб є невід’ємною частиною технології вирощування кожної культури, тому у польових посівах необхідно застосовувати комплекс заходів, які сприяли б обмеженню розвитку хвороб і зменшення втрат врожаю [43].
Для захисту соняшнику від пероноспорозу найефективнішими є такі заходи: агротехнічний, імунологічний та хімічний.
Агротехнічний метод включає в себе такі основні операції:
1) дотримання сівозміни з поверненням культури на попереднє поле через 8-10 років, що оздоровлює ґрунт від інфекцій хвороб і усуває додаткові затрати на захист посівів соняшнику;
2) сівба в оптимальні строки протруєним насінням;
3) дотримання оптимальної густоти рослин;
4) знищення бур’янів через систему перед та післяпосівних культивацій;
5) своєчасне збирання насіння з незаражених ділянок та врожаю в цілому;
6) подрібнення та заорювання післязбиральних рослинних решток, видалення і спалювання залишків у місцях обмолоту і доробки насіння;
7) внесення збалансованих до потреб ґрунту норм органічних та мінеральних добрив;
8) контроль якості насіннєвого матеріалу, через фітоекспертизу та вибраковування заражених партій насіння [10;43;47].
Імунологічний метод захисту заключається у впровадженні у виробництво стійких сортів. Стійкими до несправжньої борошнистої роси є виведені гібриди Партнер, Фантасол, НК Долбі, Славутич [40].
Хімічний метод захисту пов’язаний з використанням фунгіцидів та протруйників. Найпоширенішими протруйниками є: АпронXL 350ESт.к.с., Вінцит 050 CSк.с., Дерозал 500SCк.с. [10;43;47;50].
Ефективним проти пероноспорозу також є обприскування в період вегетації фунгіцидами: Амістар Екстра 280 SCк.с, Аканто Плюс 28 к.с.,Ефатолз.п. [10;43;47;50].
1.3.2. Захист соняшнику від сірої гнилі
Інтегрована система захисту рослин від хвороб є невід’ємною частиною технології вирощування кожної культури, тому у польових посівах необхідно застосовувати комплекс заходів, які сприяли б обмеженню розвитку хвороб і зменшення втрат врожаю.
Для захисту соняшнику від пероноспорозу найефективнішими є такі заходи: агротехнічний, імунологічний та хімічний [43].
Агротехнічний метод включає в себе такі основні операції:
1) дотримання сівозміни з поверненням культури на попереднє поле через 8-10 років, що оздоровлює ґрунт від інфекцій хвороб і усуває додаткові затрати на захист посівів соняшнику;
2) сівба в оптимальні строки протруєним насінням;
3) дотримання оптимальної густоти рослин;
4) знищення бур’янів через систему перед та післяпосівних культивацій;
5) своєчасне збирання насіння з незаражених ділянок та врожаю в цілому;
6) подрібнення та заорювання післязбиральних рослинних решток, видалення і спалювання залишків у місцях обмолоту і доробки насіння;
7) внесення збалансованих до потреб ґрунту норм органічних та мінеральних добрив;
8) контроль якості насіннєвого матеріалу, через фітоекспертизу та вибраковування заражених партій насіння[10;43;47;50].
Хімічний метод займає проміжне положення в захисті соняшнику. Він складається з протруювання насіння та обробка фунгіцидами по вегетації при перших ознаках хвороби. Протруйники: Апрон XL 350 ES т.к.с., Вінцит 050 CS к.с., Дерозал 500 SC к.с.[10;43;47;50].
Фунгіциди: Голдазім 500 к.с., Танос 50 в.г.