Зміст

ВСТУП

Соняшник — основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 — 52 % олії, а селекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

Соняшник — посухостійка рослина. Коефіцієнт водоспоживання його значно вищий, ніж у багатьох інших рослин, і становить 450 — 570, може підвищуватись до 700.

Соняшник добре росте на родючих аерованих ґрунтах. Найбільш придатними для нього є чорноземи супіщані і суглинкові з нейтраль­ною (рН 6,7 - 7,2) або слабо лужною реакцією ґрунтового розчину. На цих ґрунтах, а в лісостепових районах — і на сірих лісових розміщують основні площі посівів соняшнику в Україні. На важких безструктурних ґрунтах соняшник росте дуже повільно, особливо в перший (ювенільний) період. Тут потрібні додаткові агротехнічні заходи. Малопридатні для соняшнику також легкі піщані, солонцю­ваті й дуже кислі ґрунти.

Соняшник — світлолюбна рослина. Затінення молодих рослин і хмарна погода затримують їх ріст і розвиток, зумовлюють формування на них дрібного листя і малих кошиків, що знижує врожайність. Соняшник належить до рослин короткого дня. В міру просування на північ вегетаційний період його подовжується.

Актуальність теми. Найпоширенішими хворобами соняшнику є сіра гниль та несправжня борошниста роса (пероноспороз). Шкодочинність хвороб виявляється у зрідженості посівів, зниженні продуктивності рослин, у погіршенні якості насіння. За умов епіфітотійного розвитку хвороби втрати врожаю насіння можуть сягати 4 – 6 ц/га. Втрати врожаю можуть досягати 30% і більше. Одними із основних заходів захисту є використання стійких сортів та застосування фунгіцидів. Отже, дослідження в даному напрямку є актуальними в Сумській області.

Мета досліджень: вдосконалення захисту соняшника від пероноспорозу та сірої гнилі умовах ТОВ «Путивль агростандарт» Путивльського району Сумської області.

Завдання досліджень:

- вивчити динаміку розвитку пероноспорозу та сірої гнилі в умовах ТОВ «Путивль агростандарт» Путивльського району Сумської області- визначити вплив сортових особливостей на розвиток хвороби.

- визначити вплив сортових особливостей на поширеність хвороби.

- встановити врожайність сортів соняшнику.

- розрахувати економічну ефективність імунологічного методу.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що на основі проведених спостережень будуть складені пропозиції виробництву для господарств Лісостепової зони.

Методи досліджень. Використовувався польовий метод досліджень.

Особистий внесок здобувача. Полягає в тому, що студент самостійно виконав програму наукових спостережень. Провів лабораторні і польові спостереження, оволодів методиками наукових досліджень і відповідно оформив до захисту дипломну роботу.

Публікації. Тези доповідей опубліковано у збірнику матеріалів науково – практичної конференції студентів, аспірантів та викладачів СНАУ (?????????????). Копії тез подано у додатку.

Розділ 1 огляд літератури з теми

1. . Сучасний стан галузі захисту рослин в Україні

1.2. Основи системи захисту соняшнику від переноспорозу і сірої гнилі

Соняшник – головна олійна культура України, а для багатьох господарів ще й основна економікоутворювальна культура.

Тому захист посівів соняшнику – важливий елемент у технології його вирощування. Повністю розкрити потенціал будь-якого гібрида соняшнику та отримати рівномірні і здорові сходи неможливо без надійного захисту. Для захисту соняшнику від пероноспорозу та сірої гнилі використовують такі методи боротьби: агротехнічний метод, тобто, використання сівозміни тощо. Наступний метод – імунологічний, виведення стійких сортів та гібридів. Найросповсюджним методом захисту є хімічний вид захисту, тобто використання пестицидів.

1.2.1. Розповсюдженість і шкідливість переноспорозу

Хвороба поширена майже на всіх сільськогосподарських культурах.

У роки сильного розвитку хвороби гине близько 40 % молодих рослин. При розвитку хвороби у червні і, навіть, у липні маса кореня зменшується на 30 %, а недобір насіння становить 60-65%. Крім того, корені з таких рослин мають понижену стійкість до кагатної гнилі.

1.2.2. Розповсюдженість і шкідливість сірої гнилі

Ця хвороба повсюдно поширилася в Україні. Збудник хвороби швидко розповсюджується, при сприятливих екологічних умовах несподівано викликає масове ураження соняшнику, потенційні втрати врожаю можуть бути близько 50%.

1.2.3. Симптоми прояву пероноспорозу

Захворювання в польових умовах починає проявлятися у фазі другої пари листків, але типовий розвиток можна спостерігати пізніше. Розрізняють п’ять форм прояву несправжньої борошнистої роси соняшнику.

Перша – рослини різко відстають у рості, стебла їх тонкі, висотою 15-30 см, коренева система слаборозвинена (довжина головного кореня – до 29 см), листки дрібні й хлоротичні, іноді згорнуті донизу вздовж середньої жилки. На нижньому боці їх з’являється білуватий наліт – нестатеве споро ношення патогена. Хворі рослини, як правило, гинуть і лише деякі можуть досягти фази цвітіння й утворювати маленькі суцвіття (до 3,5 см у діаметрі), в яких формується дрібне, щупле насіння (рис.1.1) [6;8;16;22;23;30;35;44].

Рис. 1.1. Уражена рослина в період цвітіння [32]

Друга форма – рослини відстають у рості. Стебла їх укорочені (50-100 см) і потовщені, міжвузля недорозвинені. Такі рослини довго вегетують, зазнають всіх фаз розвитку до утворення насіння. Однак останнє, що утворюється, недорозвинене й щупле. На уражених рослинах листки з верхнього боку мають кутасту хлоротичні плямистість, а з нижнього – споро ношення патогена, спочатку у вигляді білого, а пізніше сіріючого нальоту (рис. 1.2).

Рис.1.2. Симптоми прояву пероноспорозу соняшнику на листках [32]

Третя форма проявляється на добре розвинених рослинах (рис.1.3). На верхньому боці листків з’являються крупні, кутасті, розпливчасті плями світло-зеленого кольору, а на нижньому – білий наліт. Продуктивність рослин знижується незначно [6;8;16;22;23;30;35;44].

Рис. 1.3. Ураження дорослої рослини пероноспорозом [32]

Четверта форма – перебіг хвороби прихований, ззовні симптоми майже непомітні. Патоген локалізується у підземній частині рослини і не завжди поширюється на надземні органи. У випадках, коли грибниця патогена проникає в клітини епідермісу рослин, стебло стає світло-зеленим, а периферійні клітини серцевини набувають світло-коричневого забарвлення.

П’ята форма – рослини припиняють ріст, а розвиток їхніх кошиків продовжується (рис.1.4). Патоген проникає у зав’язь і спричинює відмирання зародка, внаслідок чого сім’яники виявляються порожніми. Кошики у таких рослин не згинаються донизу, маса 1000 насінин уражених рослин у 1,5 раза менша, ніж здорових [6;8;16;22;23;30;35;44].

Рис. 1.4. Кошики, уражені пероноспорозом [32]

Перша і друга форми хвороби проявляються за дифузного ураження рослин і первинної інфекції з початкових фаз росту, а третя і п’ята форми – при повторному зараженні і переважно як місцеве ураження. Тільки у деяких рослин вторинна інфекція має ознаки дифузного поширення. Четверта форма може спостерігатися при інфікуванні насіння і зараження рослин у полі. Вона характеризує прояв стійкості рослин до хвороби [6].