1.2.3. Розпланування ділянки

Після того як ділянка, яку ми маємо озеленювати, буде очищена від будівельних решток і сміття, проводиться її розбивка відповідно до проекту. Розбивку, як правило, здійснюють з участю автора проекту або ж хоча б з наступною перевіркою запроектованого ним розпланування.

Перенесення проекту в натуру здійснюється із дотриманням усіх привязувальних розмірів, проставлених у розбивочних кресленнях і проводиться в два етапи. В першу чергу позначають в натурі межі ділянки, траси доріг і підземних комунікацій, а також обриси споруд і площадок. В другу чергу, безпосередньо перед посадками, розмічають місця висадки рослин.

На невеликих обєктах перенесення на місцевість контурів алей, доріжок, площадок, масивів слід здійснювати за допомогою мірної стрічки, шнура і транспортира, а на великих ділянках, особливо в умовах складного рельєфу або ж при наявності будівель і насаджень, – за допомогою геодезичного інструменту.

Основні лінії плану і розташування посадок закріплюють на місцевості забивкою кілків і кілочків таким чином:

зовнішні межі ділянки – в кутках і через кожні 10-20 м;

контури площадок – в кутках і в точках перетину їх алеями і доріжками;

окружності, еліпси та інші криві – у геометричних центрах і характерних точках;

ряди дерев і чагарників (в тому числі в масивах) - в місцях посадки крайніх у ряду екземплярів і через кожні 5-10 м;

живоплоти, бордюри, рабатки – в точках перелому осі і через кожні 3-5 м (осями або бровками посадкових траншей).

Детальна розбивка посадкових місць в рядах і в межах контурів деревних масивів може проводитися безпосередньо перед викопуванням ям.

Послідовність перенесення проекту в натуру встановлюють залежно від черговості окремих ділянок території, яка озеленюється. Перенесення в натуру розбивочного креслення найкраще проводити до початку основних озеленювальних робіт, а отже, після закінчення вертикального планування та прокладки підземних комунікацій.

1.2.4. Вертикальне планування

Вертикальне планування здійснюється залежно від конкретних умов відповідно до проекту. Полягає воно в основному у зрізуванні землі в одних місцях і підсипці її в інших, для того щоб вирівняти територію і забезпечити організований стік атмосферних опадів. Лише зрідка доводиться завозити землю на ділянку або вивозити надлишки землі.

Л.Б.Лунц (1966) наводить приклад проекту вертикального планування ділянки перед крупною громадською будівлею. Проект складається з двох частин. На першому з них показані вертикальні позначки території, проставлені в кутках квадратів з довжиною сторін 10 м. Зазначені позначки наявні, а також і ті, які проектуються (підкреслені цифри). На другому кресленні різною штриховкою показані місця зрізування і підсипки землі. Згідно з проектованими вертикальними позначками та схемою підсипок і зрізувань легко встановити, що найближча до будинку частина території має бути підсипана в середньому на 40 см, а протилежна частина ділянки має бути зрізана на таку ж приблизно глибину.

Перший етап роботи полягав у грубому плануванні ділянки з переміщенням шару землі зазначеної товщини із віддаленої частини ділянки до будинку. Це переміщення можливе або автомашиною, або ж, що швидше і дешевше, – грейдером.

У даному випадку, наприклад, перекидка близько 4тис.м³ землі була виконана одним грейдером на автомобільному ходу за 3 робочих дні.

Потім кілочками розмічають в натурі кути квадратів, нанесених на кресленні. Відтак кілочки забивають у землю з таким розрахунком, щоб вершина кілочка виявилася на встановленій проектом висоті. Глибина, на яку має бути забитий кожний кілочок, визначається за допомогою геодезичних інструментів.

Наступний етап роботи полягає у розрівнюванні землі у рівень із вершинами кілочків. Вся відсипка проводиться дещо вище заданих позначок, оскільки грунт, яким засипають ями і понижені місця та траншеї, згодом осідає. Це осаджування (якщо землю не вкатати катком) визначається для різних категорій наведеними у табл. 1.5 співвідношеннями.

Таблиця 1.5Осаджування різних типів ґрунтів,%

Категорія ґрунтів	Назва ґрунтів	Осаджування
І І І І ІІ ІІ ІІІ IV	Пісок дрібний Пісок крупний Супісок Рослинна земля Торф Суглинок легкий Суглинок важкий Глина	2-3 5-6 2-3 7-8 7-8 7-8 10-12 10-12

Схему вертикального планування розроблюють на геодезичній підоснові і генеральному плані об’єкта. Масштаб схеми для садів і парків приймають 1:1000 або 1:500.

При складанні схеми вертикального планування знаходять проектні (червоні) відмітки в точках перетину осей доріжок і в місцях зміни рельєфу по трасі доріжок, а також проектні повздовжні ухили. Проектні поздовжні ухили визначають за такою формулою:

і =

де Н_а – нижня відмітка перетину доріг або перепаду рельєфу; Н_в – те саме, верхня; l – відстань між цими точками, м.

Значення отриманого ухилу визначають до тисячних часток, по ньому уточнюють позначки в певних точках. Ухили поверхонь часто не відповідають проектним ухилам, тоді їх створюють зрізанням грунту на одних ділянках і підсипкою на інших. Різниця між червоною і чорною позначками визначаються як робоча. Позитивна позначка (+) означає підсипання грунту, а негативна (-) – зрізання. При такому підрахунку земляних робіт вибирається оптимальний варіант розташування всіх елементів на плані.