3.2. Кількісні і якісні показники вимірювання праці

Кількість праці, яку вкладає працівник у те чи інше виро­бництво, визначається шляхом встановлення науково обґрунтованих норм виробітку. Норма виробітку являє собою обґрунтований обсяг роботи або виробленої продукції одним чи групою працівників протягом зміни. Оберненим показником до неї є норма часу, який показує кількість часу (годин, хвилин, се­кунд), який затрачається на одиницю роботи, продукції. Норма обслуговування - це кількість одиниць устаткування, які обслу­говуються протягом зміни одним або декількома виконавцями. Цей показник використовується при кількісній оцінці праці слю­сарів різного профілю та ін. Норма чисельності є показником, який свідчить про необхідну кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного рівня для обслуговування пото­кових ліній в цеху.

Якісний бік праці при її оплаті враховується через тарифі­кацію робіт. Слово тариф походить від італійського слова (tariffa- розцінка). Існує кваліфікаційний тарифний довідник, де відображається розподіл працівників окремих категорій за розрядами при виконанні окремих технологічних операцій, та­рифна гратка, яка відносно (за коефіцієнтами) диференціює відмінності в якості і складності праці окремих категорій пра­цівників, а також тарифні ставки, в яких відображається роз­мір оплати праці по першому розряду по кожній категорії пра­цівників при виконанні ними змінних норм виробітку.

Матеріали нормування праці і тарифікації робіт становлять основу розрахунку розміру основної оплати праці в аграрному сервісі.

Акордно-преміальна система оплати праці передбачає оплату за виконання норми виробітку за відповідною тарифною ставкою, а другу частину -за кінцевий результат виробництва. При цьому розмір доплати до тарифу планується в межах 25-50%.

3.3. Форми і системи оплати праці в агросервісних формуваннях

Існує дві форми оплати праці - відрядна і погодинна. У випадках, коли відсутні можливості кількісно виміряти працю обсягами виконаних робіт, або кількість виробленої продукції, застосовують погодинну форму оплати праці. І навпаки, коли конкретний вид роботи працівника можна виміряти або обся­гом виконаних робіт, чи кількістю виробленої продукції, засто­совують відрядну форму. Звітним документом при відрядній формі оплати праці є наряд на роботу, а при погодинній - та­бель відпрацьованого робочого часу.

Названі дві форми оплати праці покликані задовольняти першу умову мотивації праці, решту повинні забезпечити сис­теми оплати праці. Тому в межах названих двох форм оплати праці виділяють системи - прямої відрядної, відрядно-преміальної, акордно-преміальної, прогресивно преміальної, по­годинно-преміальної.

В першій системі оплати праці розмір заробітку пропорційний обсягам виконаних робіт та встановленим нормам виробітку. При відрядно-преміальній сис­темі за виконану змінну норму виробітку виплачується прийнята в агросервісній структурі тарифна ставка, за кожну перевикона­ну одиницю заробіток збільшується на 30-40-50% і більше (встановлюється загальними зборами або зборами уповноваже­них представників фірми).

де Р_д - розцінка доплат за продукцію;

Т_ф - розмір тарифного фонду на виробництво певного виду продукції;

В_п - валова продукція,

К_д - коефіцієнт доплат за продукцію (25-50%).