2.3. Визначення оптимального технологічного попиту на робочу силу в сфері аграрного сервісу

В основу розрахунку визначення оптимальної потреби в робочій силі будь-якої галузі беруть заплановані (за технологічними картами) обсяги тих чи інших видів робіт, змінні норми виробітку та кількість працівників (за категоріями) при виконанні того чи іншого виду робіт. Загальні затрати часу на виконан­ня запланованого обсягу робіт розраховують за формулою.

де З_ч - затрати часу для виконання і-го виду робіт, люд.-год;

Н_з- змінна норма виробітку;

К_п - кількість працівників, які за технологією виконують певний вид робіт, чол.;

Н_зм.ч - кількість годин роботи за зміну.

Розраховані в такий спосіб загальні затрати часу на вико­нання будь-якої роботи відносять до річного нормативу затрат часу на одного середньорічного працівника.

де К_по - чисельність середньорічних працівників за катего­ріями, чол.;

З_чі - заплановані річні затрати часу на виконання і-го виду робіт.

Аналогічні розрахунки здійснюють по кожному виду ро­біт, передбачених технологією надання виробничих послуг, і підсумовують по агросервісній структурі в цілому. Після цього складають баланс праці, тобто порівнюють оптимальну їх по­требу з наявною кількістю.

2.4. Баланс праці та принципи його розробки на під­приємствах аграрного сервісу

Баланс праці на фірмі є основним документом, який кла­деться в основу складання графіків підготовки і перепідготов­ки кадрів відповідно до вимог економіки і технології.

Існує ряд принципів організа­ції праці. До основних з них належать:

*обрані організаційні форми праці повинні відповідати досягнутому рівню розвитку науково-технічного прогресу в галузі;

*форми організації праці мають забезпечувати раціональ­не поєднання поділу (спеціалізації), кооперації і інтеграції праці;

*форми організації праці повинні відповідати раціональ­ному поєднанню кваліфікованої і простої праці;

*обрані форми організації праці мають відповідати вста­новленим стандартам щодо їх використання;

*прийняті форми організації праці не повинні суперечити законодавству про працю;

У сфері аграрного сервісу існує диференціація в сферах організації праці, які найповніше відповідають наведеним принципам. В аграрному технічному сервісі - це переважно цехова форма організації праці. Організаційна структура, яка об'єднує робітників техні­чних спеціальностей по наданню різноманітних технічних по­слуг в оперативному порядку, називається центром фірмового технічного обслуговування (сервісу).

При наданні виробничих послуг у сфері аграрного будів­ництва поширені такі організаційні структури, як будівельний загін, будівельна бригада.

3. Мотивація праці в сфері аграрного сервісу

3.1. Економічна сутність та завдання мотивації праці

Під поняттям мотивації праці розуміють систему організаційних, економічних, психологічних, соціаль­них, медичних нормативно-правових заходів, які дозволяють працівникові забезпечувати максимальну продуктивність праці при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил і виробни­чих відносин, суспільному поділі праці та розподілі кінцевого продукту.

Першою і основною вимогою працівника, яка стимулює ефективну працю в сфері агросервісу, є забезпечення йому та­ких матеріальних відшкодувань за його працю, яких би було до­статньо для забезпечення всіх його матеріальних потреб. Друга умова формування ефективних мотивів до праці - престижність і привабливість праці, третя - можливість самовираження пра­цівника в праці, четверта - забезпечення гігієнічних і медичних вимог праці, п'ята - забезпечення працівникові необхідних по­бутових, освітніх і культурних потреб, шоста - гарантування со­ціального захисту, сьома - сприятливий режим роботи і відпо­чинку, восьма - забезпечення безпечних умов праці.

Рис. 2. Загальний процес управління і місце мотивації в ньому.