- •А. В. Гончарова, т. А. Кобзєва цивільне право україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Загальна характеристика цивільного права
- •1.1. Загальні положення цивільного права
- •1.2. Цивільне законодавство
- •1.3. Поняття та особливості цивільних правовідносин. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- •1.4. Захист цивільних прав, відповідальність у цивільному праві
- •Розділ 2. Суб’єкти та об’єкти цивільних правовідносин.
- •Об’єкти цивільних прав
- •Фізичні особи як суб’єкти цивільних прав
- •2.3. Юридичні особи
- •Розділ 3. Правочини. Представництво. Позовна давність
- •Правочини
- •Представництво і довіреність
- •Строки та терміни. Позовна давність
- •Опіка та піклування
- •Розділ 4. Особисті немайнові права фізичної особи
- •Розділ 5. Право власності
- •5.1. Поняття та ознаки права власності
- •Право інтелектуальної власності
- •5.3. Правова охорона винаходів
- •Розділ 6. Договірні зобов’язання
- •Загальні положення щодо зобов’язаннь
- •Виконання зобов’язань
- •Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •Припинення зобов’язань
- •Договір купівлі-продажу
- •Договір поставки
- •Договір міни (бартеру)
- •Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •Договір дарування. Пожертва
- •Договір ренти
- •Договір довічного утримання
- •Договір найму (оренди)
- •Договір прокату
- •Договір найму (оренди) транспортного засобу
- •Договір лізингу
- •Договір найму житла
- •Договір позички
- •Договори щодо надання послуг
- •Договір страхування
- •Договір доручення
- •6. 21. Договір комісії
- •6.22. Договір управління майном
- •6.23. Договір позики
- •6.24. Кредитний договір
- •6.25. Договір банківського вкладу
- •6.26. Договір банківського рахунка
- •6.27. Договір факторингу
- •6.28. Загальні положення про розрахунки
- •6.29. Договір комерційної концесії
- •6.30. Договір про спільну діяльність
- •6.31. Договір підряду
- •7.1. Поняття та види недоговірних зобов'язань
- •1) Недоговірні зобов'язання, що виникають з правочинних дій:
- •Розділ 8. Спадкове право
- •8.1. Поняття спадкового права
- •8.2. Усунення від права на спадкування
- •8.3. Спадкування за заповітом
- •8.4. Види заповідальних розпоряджень
- •Види заповітів
- •8.5. Виконання заповіту
- •8.6. Право на обов’язкову частку у спадщині
- •Спадкування за законом
- •8.8. Прийняття та відмова від спадщини
- •Оформлення права на спадщину
- •8.9. Спадковий договір
- •Розділ 9. Аномаліїї цивільного права
- •9.1. Договір парі
- •9.2. Договір лотереї
- •9.3. Право на доменне ім’я в мережі Інтернет
- •Список літератури
- •Додаткова
- •Цивільне право україни
8.8. Прийняття та відмова від спадщини
Прийняття спадщини – це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі правовідносини спадкодавця, які в сукупності складають спадщину.
Способи прийняття:
фактичне прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і впродовж шести місяців не заявив про відмову від неї (спадщини);
подача заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем;
малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину внаслідок прямого припису закону, крім випадків, коли опікуни з дозволу органу опіки та піклування відмовилися від прийняття спадщини.
Строки для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК України):
для прийняття спадщини встановлюється термін шість
місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
якщо виникнення в особи права на спадкування залежить
від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття;
– якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, то він продовжується до трьох місяців;
– за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив термін з поважної причини, суд може визначити йому додатковий термін, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відмова від спадщини – це односторонній правочин, який полягає в здійсненні юридичних дій, що свідчать про небажання спадкоємця отримати майно спадкодавця.
Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Суд визнає спадщину відумерлою (ст. 1277 ЦК України) за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини в разі:
відсутності спадкоємців за заповітом і за законом;
усунення їх від права на спадкування;
неприйняття ними спадщини;
відмови від прийняття спадщини.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Оформлення права на спадщину
Право спадкоємців на певне майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Отримання свідоцтва є правом, але не обов'язком спадкоємця. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це майно.
Строк видачі свідоцтва про право на спадщину – після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1298 ЦК України).
Якщо спадкоємцем за заповітом чи за законом є дитина, зачата за життя спадкодавця, але ще не народжена, то видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.
У певних випадках до закінчення терміну на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частки вкладу спадкодавця в банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення, а саме:
– утриманням осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
– доглядом за спадкодавцем під час його хвороби, що передувала смерті, а також його похованням;
– витратами, пов'язаними з охороною спадкового майна.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ЦК України).
