6.30. Договір про спільну діяльність

Договір про спільну діяльність – це договір, за яким учасники зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Юридична характеристика договору:

• двосторонній;

• консенсуальний.

Спільна діяльність може здійснюватися двома способами:

• шляхом об'єднання вкладників-учасників (просте

товариство);

• без об'єднання вкладників-учасників.

Форма договору про спільну діяльність – письмова.

Предметом договору простого товариства є спільна діяльність для досягнення спільної визначеної мети.

Істотною умовою договору простого товариства є умова про об'єднання вкладів його учасників. Вкладом учасника вважається все те, що він вно­сить у спільну діяльність (спільне майно), зокрема грошові кошти, інше майно, професійні й інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація і ділові зв'язки. Вклади учасників є рівними за вартістю.

Термін дії договору визначається досягненням мети. Зміст договору простого товариства становлять права та обов'язки учасників.

Договір простого товариства припиняється в разі: визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім; обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;смерті фізичної особи-учасника чи ліквідації юридичної особи-учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); відмови учасника від подальшої участі в договорі простого товариства чи розірвання його на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; після закінчення терміну договору простого товариства; виділення частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; досягнення мети товариства чи настання обставин, за яких воно стало неможливим (ст. 1141 ЦК України).

6.31. Договір підряду

Договір підряду – це договір, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

• двосторонній;

• консенсуальний;

• відплатний.

Спеціальні види договору підряду:

1. договір побутового підряду;

2. договір будівельного підряду;

3. договір підряду на проведення проектних та пошукових

робіт.

Сторонами договору є підрядник і замовник. Замовником є сторона, що доручає іншій стороні виконання певної роботи, підрядником – сторона, яка зобов'язується виконати роботу. У договорі можлива участь декількох осіб як на стороні підрядника, так і на стороні замовника. У такому разі вони є солідарними боржниками (кредиторами) при неподільності предмета зобов'язання. Як підрядниками, так і замовниками можуть бути фізичні та юридичні особи.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їх роботи. У такому разі підрядник постає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Форма договору підряду, як правило, – проста письмова.

Істотні умови договору підряду: предмет договору, ціна, терміни виконання робіт.

РОЗДІЛ 7. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ