6.26. Договір банківського рахунка

Договір банківського рахунка – це договір, за яким банк зобов'язується наймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнтів про перерахування та видання відповідних сум із рахунку та проведення операцій за рахунком (ст.1066 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

• двосторонній;

• консенсуальний;

• відплатний.

Сторонами договору банківського рахунка є банк та клієнт.

Банком є організація, що має ліцензію встановленого зразка для здійснення відповідних операцій.

Клієнтом (власником рахунку) може бути як фізична, так і юридична особа.

Предметом договору є грошові кошти клієнта, що перебувають на кінському рахунку, з приводу яких виникають операції, обумовлені договором.

Форма договору банківського рахунка – проста письмова. Укладання договору банківського рахунка можливе через: підписання документа у формі договору приєднання на стандартному банківському бланку; звернення клієнта з пропозицією (офертою) відкрити рахунок на оголошених банком умовах, які відповідають закону та банківським правилам (ст. 1067 ЦК України).

Види банківських рахунків: розрахунковий рахунок – відкривається всім комерційниморганіза­ціям для здійснення будь-яких операцій, передбачених договором банківського рахунка; поточний рахунок – відкривається деяким установам або організаціям, філіям чи представництвам юридичних осіб за відсутності в них комерційної діяльності; поточні валютні рахунки – відкриваються для зарахування інозем­ної валюти та розрахунків із нею; бюджетні рахунки – відкриваються суб'єктам, які мають право роз­поряджатися бюджетними коштами; кореспондентські рахунки – відкриваються в розрахунково-касових центрах для взаєморозрахунків між банками.

6.27. Договір факторингу

Договір факторингу – це договір, в якому одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт вступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

• двосторонній;

• реальний (якщо агент (фактор) передає грошові кошти),

або консенсуальний (якщо агент зобов'язується передати грошові кошти);

• відплатний.

Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Клієнтом може бути фізична чи юридична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності.

Предметом договору може бути право грошової вимоги, термін платежу якої настав (наявна вимога), а також право вимоги, що виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Форма договору факторингу повинна відповідати формі правочину, відповідно до якого здійснюється заміна кредитора у зобов'язаннях (цесія). Договір факторингу може укладатися в письмовій формі, а у встановлених випадках – письмовій формі з державною реєстрацією.