6.24. Кредитний договір

Кредитний договір – це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Юридична характеристика договору:

• двосторонній,

• консенсульний;

• відплатний.

Сторонами кредитного договору є кредитодавець та позичальник. Кредитодавецем є банк або інша кредитна організація, що має ліцензію Національного банку України на здійснення всіх чи деяких банківських операцій.

Позичальником є особа, яка одержує грошові кошти для підприємницьких або споживчих цілей.

Предметом кредитного договору є грошові кошти.

Істотні умови договору: предмет договору, розмір відсотків за договором, вартість інших банківських послуг, майнова відповідальність сторін за порушення договору, термін дії договору, порядок розірвання договору.

Установлений у кредитному договорі розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є ні­кчемною.

Форма кредитного договору – письмова. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Відповідальність за кредитним договором. Кредитор має право звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про неплатоспроможність позичальника. Кредитор несе відповідальність за немотивовану відмову від надання кредиту, надання його в меншій сумі чи з по­рушенням термінів. Поряд із виплатою неустойки (відсотків) винна сторона (кредитор) повинна повністю відшкодувати іншій стороні збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням умов договору.

6.25. Договір банківського вкладу

Договір банківського вкладу (депозит) – це договір, за яким одна сторона (банк), яка прийняла від або для іншої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму й відсотки на неї чи дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

• односторонній;

• реальний;

• відплатний.

Сторонами договору банківського вкладу є банк і вкладник.

Банк – юридична особа, що має встановлену ліцензію Національного банку України на проведення відповідної операції.

Вкладник – будь-яка юридична чи фізична особа, на ім'я якої зроблено вклад.

Предметом договору банківського вкладу є грошова сума – вклад (гривневий, валютний).

У випадках, якщо вкладником є фізична особа, такий договір вважається публічним.

Основні види банківського вкладу:

- вклад на вимогу – передбачає видачу вкладу на першу вимогу вклад­ника;

- строковий вклад – повернення вкладу здійснюється після закінчення уста­новленого в договорі терміну.

Форма договору банківського вкладу – письмова.

Укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом може підтверджуватися ощадною книжкою або ощадним сертифікатом.

Ощадна книжка – документ, що підтверджує укладення договору банківського вкладу з фізичною особою та внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом. В ощадній книжці зазначається назва і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки в банк.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір (іменний або пред'явника), який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і прав вкладника (власника сертифікату) на одержання після закінчення встановленого терміну суми вкладу та відсотків, установлених сертифікатом, у банку, як його видав.

Цивільний кодекс України передбачає можливість укладання договору банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи (ст. 1063 ЦК України), тобто ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явленій нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, чи з моментів заявлення в інший спосіб наміру скористатися таким правом. До набуття особою, на користь якої зроблено банківський вклад, прав вкладника належать особі, яка зробила вклад. Визначення імені фізичної особи чи найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору.