5. Договір лізингу

Договір лізингу – це договір, в якому одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачеві) в користування майно, що належить лізингодавцеві на правах власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний термін і за встановлену плату (лізингові платежі).

На міжнародному рівні відносини у сфері фінансового лізингу регулюються Конвенцією УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28 травня 1988 р., підписаної в м. Оттава. Відповідно до Закону України "При приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг" від 11 січня 2006 р. Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Конвенції операцією фінансового лізингу є дія, відпо­відно до якої одна сторона (лізингодавець) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), на підставі якого лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання на умовах, схвалених лізиноодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи йому право користування обладнанням за лізингові платежі.

Предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена згідно з законодавством до основних фондів. Разом із тим не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки й інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Юридична характеристика договору:

• двосторонній;

• консенсуальний;

• відплатний.

Суб'єктами договору лізингу можуть бути:

• лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачеві;

• лізингоодержувач – фізична чи юридична особа, яка отримує пра­во володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

• продавець (постачальник) – фізична чи юридична особа, від якої лізингодавець набуває річ, яку надалі буде передано як предмет лізингу лізингоодержувачу;

• інші юридичні чи фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Договір лізингу повинен бути укладеним у письмовій формі.

Істотні умови договору лізингу:

• предмет лізингу;

• термін, на який лізингоодержувачеві надається право користування предметом лізингу (термін лізингу);

• розмір лізингових платежів. Сплата лізингових платежів здійсню­ється в порядку, встановленому договором. Вони можуть включа­ти:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору;

• інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Термін лізингу визначається сторонами договору відповідно до вимог закону.

Сублізинг – це вид піднайму предмета лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу у користування за плату на погоджений термін відповідно до умов договору сублізингу) предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором. До договору сублізинігу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше ним не передбачено.

Лізингоодержувач упродовж терміну лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.