5. Договір міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) – це договір, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший.

Договір міни (бартеру) належить до договорів, які опосередковують перехід права власності.

Юридична характеристика договору міни:

• двосторонній;

• консенсуальний (договір набуває чинності з моменту досягнення всіх домовленостей між його сторонами);

• відплатний (договором може бути передбачено можливість установлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. При цьому відбувається поєднання елементів договорів купівлі-продажу та міни).

Суб'єктами договору міни можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Особливістю договору міни є те, що кожна з його сторін є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Договором міни прийнято називати правовідносини, за яких сторони обмінюються лише майном. Якщо ж відбувається речовий обмін на роботи (послуги) чи обмін роботами або послугами, то такі правовідносини є бартером.

До договору міни (бартеру) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації чи інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не супер­ечить суті зобов'язання. На відміну від купівлі-продажу за договором міни еквівалентом, як правило, є не гроші, а інше рівноцінне майно.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Різновидом договору міни є зовнішньоекономічний бартер. Правове регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» під 23 грудня 1998 р. Бартерна операція в галузі зовнішньоекономічної діяльності – це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із мішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України й іно­земним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формі.

5. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Договір контрактації сільськогосподарської продукції – це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену продукцію та передати її у власність заготівельникові (контрактанту) чи визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти її й оплатити за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Специфіка виконання цього договору переважно залежить від впливу природних факторів і сезонного характеру виробництва.

Юридична характеристика договору:

• двосторонній (сторони взаємно беруть на себе обов'язки й у кожної з них відповідно виникає право вимоги до іншої сторони);

• консенсуальний (договір набуває чинності з моменту досягнення домовленостей між його сторонами);

• відплатний.

До договору контрактації застосовують загальні положення про купівлю-продаж та про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони в договорі контрактації: виробник сільськогосподарської продукції та заготівельник (контрактант). Виробниками можуть бути колективні, державні, акціонерні сільськогосподарські підприємства, фермерські та інші господарства. Заготівельниками (контрактантами) – організації, на які покладено функції державної закупівлі сільськогосподарської продукції (на­приклад, організації споживчої кооперації).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається на основі та на виконання державних замовлень, розпорядження яких є обов'язковими для обох сторін. Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються Законом України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22 грудня 1995 р. і Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р.

Істотними умовами договору контрактації є: кількість (за видами про­дукції), якість, терміни, порядок і умови доставки та місце здавання сільсько­господарської продукції.