Розділ 5. Право власності

5.1. Поняття та ознаки права власності

Ознаки відносин власності:

• відносини власності виникають з приводу речей (майна);

• мають вольовий характер.

Право власності в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, що регулюють відносини власності і є юридичною підставою існування та реалізації права власності, що належить певному суб’єкту.

Право власності в суб’єктивному значенні – це право особи володіти, користуватися і розпоряджатися річчю, своєю владою у власному інтересі, тому зміст права власності складають три правомочності:

1) право володіння;

2) право користування;

3) право розпорядження, що закріплено ст. 317 ЦК України.

Суб’єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних правовідносин, визначені ст. 2 ЦК України, всі вони є рівними перед законом.

Види права власності:

- право власності українського народу;

- право приватної власності;

- право державної власності;

- право комунальної власності.

Способи виникнення права власності:

Первісні – це такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на річ. До них належать: виготовлення, створення нової речі, перероблення, знахідка, скарб, безхазяйні речі, привласнення загальнодоступних дарів природи, бездоглядні домашні тварині.

Похідні – це такі, при яких набуття права власності у суб’єкта виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника. До них належать: усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність, спадкування, приватизація державного і комунального майна.

Первісні:

Виготовлення або створення нової речі (виробництво, ст. 331 ЦК). При створенні нової речі відсутні правовідносини правонаступництва. Власником уперше створеної речі стає особа, яка створила річ, якщо інше не встановлено законом або договором. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, то право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на таке майно підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва особа вважається власником будівельних матеріалів, обладнання.

Перероблення (ст. 332 ЦК). Це використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК). Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їх власником якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю, загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

Безхазяйна річ (ст. 335 ЦК). Безхазяйною є річ, що не має власника. Право власності на таке майно виникає у територіальної громади, тому що відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦК безхазяйні речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Знахідка (ст. 337 ЦК). Особа, яка знайшла загублену річ, набуває права власності на неї після закінчення 6 місяців із моменту заявлення про знахідку міліції або органу місцевого самоврядування.

Бездоглядна домашня тварина (ст. 340 ЦК). Якщо впродовж 6 місяців із моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом 2 місяців щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їх власника або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

Скарб (ст. 343 ЦК). Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Особа, яка виявила скарб, набуває права власності на нього.

Підстави припинення права власності:

1) відчуження власником свого майна (ці підстави такі самі, як і підстави виникнення права власності);

2) відмова від права власності (відмова від права власності може виходити лише від фізичної та юридичної особи, відмовитися власник може двома шляхами: а) заявивши про це прямо; б) вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно;

3) припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати (це майно, яке може належати на праві власності лише чітко визначеним учасникам обігу або перебування якого в обігу припускається лише за спеціальним дозволом);

4) припинення права власності внаслідок знищення майна;

5) викуп земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю (це можливо лише за рішенням органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування у зв’язку з її суспільною необхідністю);

6) припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщено;

7) викуп пам’ятки історії та культури;

8) реквізиція (це примусове вилучення державою майна власника у державних або громадських інтересах із виплатою йому вартості майна, мета – забезпечити безпеку громадян, врятувати майно або знищити заражених тварин у разі епідемії або епізоотії);

9) конфіскація (безоплатне вилучення майна власника за рішенням суду у вигляді санкції за вчинений злочин чи інше правопорушення).