Показники рівня сформованості мотиваційно-цільового компонента готовності майбутніх учителів до класного керівництва у початковій школі (до і після формувального експерименту)

Рівень	Експериментальна група (ЕГ) (24особи)							Контрольна група ( КГ) (18 осіб)
	1-й зріз		2-й зріз			Приріст у ЕГ (%)		1-й зріз			2-й зріз			Приріст у КГ (%)
	К-сть	%	К-сть	%	К-сть			%	К-сть		%
Високий	6	25	11	45,8	+20,8		4		22,2	7		38,8	+16,6
Достатній	8	33,3	8	33,4	+0,1		6		33,3	6		33,3	0
Середній	7	29,2	4	16,7	-12,5		6		33,3	3		16,7	-16,6
Низький	3	12,5	1	4,1	-8,4		2		11,2	2		11,2	0

Рис. 1. Порівняльна діаграма показників рівня сформованості мотиваційно-цільового компонента готовності майбутніх учителів до класного керівництва у початковій школі (після формувального експерименту) (%)

Під час аналізу результатів першого зрізу (табл. 1) було встановлено, що в експериментальній та контрольній групі показники рівня сформованості мотиваційно-цільової готовності студентів до класного керівництва у початковій школі близькі за значенням. Результати показують, що даний компонент сформований на достатньому та середньому рівні – ЕГ 33,3 % та 29,2 %, КГ – 33,3% та 33,3%. Отримані дані свідчать про те, що у майбутніх учителів наявний інтерес до організації класного керівництва, але домінує зовнішній прояв мотивації над внутрішньою. Їх цікавить питання організації виховного процесу з молодшими школярами, але вони не усвідомлюють значущості саме процесу його організації. Високий рівень сформованості мотиваційної готовності, порівняно з достатнім та середнім рівнями, виявлено у меншої частини студентів. Такі студенти володіють позитивною мотивацією, яка проявляється у свідомому ставленні студентів до класного керівництва у початковій школі та інтересі до підвищення знань з даної проблеми.

Після проведення формувального експерименту результати другого діагностичного зрізу (табл. 1, рис. 1) показали, що в експериментальній групі 11 студентів (45,8 %), досягли високого рівня сформованості мотиваційного компонента готовності до організації класного керівництва у початковій школі. У 8 студентів (33,4 %) експериментальної групи виявлено достатній рівень, у 4 особи (16,7 %) – середній рівень сформованості мотиваційного компонента готовності та лише у 1 студента (4,1%) – низький рівень сформованості мотиваційного компонента.

У студентів контрольної групи після проведення другого зрізу показники рівня сформованості мотиваційної готовності до організації класного керівництва у початковій школі зросли, але не в значній кількості, а саме 7 студентів (44,4%) показали високий рівень мотиваційної готовності, 6 студентів показали достатній рівень, що становить 33,3 %, середній рівень спостерігається у 3 студентів (16,6 %). Низький рівень у студентів контрольної групи показав лише 1 студент (5,7%).

Аналізуючи отримані результати проведеного експериментального дослідження ми бачимо, що кількість респондентів з високим та достатнім рівнями сформованості мотиваційного компонента готовності до класного керівництва у початковій школі після другого зрізу збільшилася в ЕГ на 20,8% та 0,1%, а в КГ на 16,6% та 0% відповідно. Здійснення порівняльного аналізу формування мотиваційного компонента готовності до організації класного керівництва у початковій школі у контрольній та експериментальній групах дає нам можливість зробити висновок про динамічне зростання рівня сформованості даного компонента готовності в експериментальній групі студентів, які розширили свої пізнавальні інтереси з даної теми. Отже, розроблена нами система підготовки до організації класної роботи у початковій школі, позитивно вплинула на підвищення рівня сформованості мотиваційного компонента готовності майбутніх учителів.

Розглянемо результати сформованості у студентів експериментальної та контрольної груп знаннєвого компонента готовності до класного керівництва (табл. 2, рис. 2).

Таблиця 2