Граф логічної структури до теми «Перша долікарська допомога на місті події»

Місце події

Низький АТ, тахікардія

Відсутність серцебиття та дихання

Огляд постраждалого

Серцево–легенева реанімація

Травматичний

шок

Відсутність свідомості

Травма кінцівок та хребта

Протишокова терапія (знеболювання, введення плазмозамінників

Наружна кровотеча

черепно-мозкова травма

Зупинка кровотечі, протишокова терапія

Транспортна іммобілізація

Покласти хворого на бік

Транспортування хворого

Джерела інформації:

1. Гостищев В.К. "Общая хирургия". М., "Медицина" - 1997. - С.132-151, 193-202.

2. Хiрургiя / за ред. Б.П.Лисенка, В.Д. Шейка, С.Д.Хiмiча. Кив, 2010. – С.166-188.

3. Граф логічної структури.

4. Алгоритм.

5. Лекція.

Орієнтована основа дії діагностичний алгоритм при переломах кісток

I етап.

Мета - зібрати анамнез.

Для цього збираються скарги, анамнез захворювання, час, обставини травми, при цьому приділяється увага наявності і виявленню супровідних захворювань, таких як цукровий діабет, атеросклероз, супровідних пошкоджень.

II етап.

Мета - виявити симптоми, характерні для перелому кісток.

а) припухлість (збільшення в об'ємі), деформація, патологічна рухливість, укорочення кінцівки;

б) різкі болі в місці деформації, крепітація, порушення цілісності кістки. Для цього проводяться фізикальні методи дослідження, вимірювання кінцівки.

III етап.

Мета - визначити Вид і характер перелому.

а) відкритий (закритий);

б) зі зміщенням (без зміщення).

Для цього визначається локалізація процесу, характер розташування відламків, наявність ранової поверхні.

Алгоритм транспортної іммобілізації

I етап.

Мета - визначення показань до накладення шини. Для цього необхідно уточнити локалізацію і характер пошкодження кісткового апарату і м'яких тканин, що досягається вивченням скарг, анамнезом захворювання (обставин пошкодження), проведенням об'єктивного дослідження загального стану потерпілого і місця хвороби.

II етап.

Мета - визначення способу іммобілізації і характеру застосування. Після визначення характеру патології і розв'язання питання про необхідність іммобілізації органу або частини тіла потерпілого визначаєте необхідність елементів витягнення і характер шин, що застосовуються. Так для іммобілізації відламків верхньої кінцівки доцільне застосування напівтвердих шин Крамера, при переломі ключиці іммобілізація досягається краще за допомогою шини ЦІТО, але можлива іммобілізація і інш. шинами із застосуванням пахвового валика і навіть витягнення, шляхом підвішування вантажів і інш. Для успішного рішення другого етапу потрібно добре орієнтуватися в показаннях до іммобілізації і в класифікації шин і їх призначенні.

Алгоритм проведення серцево – легеневої реанімації

l етап.

Мета - Визначення показань до штучної вентиляції легенів ("з рота в рот" і "з рота в ніс") та зовнішнього масажу серця.

ll етап.

Мета - Надати термінову допомогу при зупинці серця та дихання. Для цього необхідно постраждалого покласти на спину на рівну жорстку поверхню, оглянути порожнину рота - за наявності сторонніх тіл або блювотних мас видалити їх, тобто забезпечити доступ повітря в легені. Провести потрійний прийом Сафара: закинути голову, висунути нижню щелепу і відкрити рот. Далі людина яка надає допомогу, вставши збоку від голови потерпілого, утримує однією рукою її в максимально закинутому назад положенні і одночасно вказівним і великим пальцями затискає ніс. Зробивши глибокий вдих, щільно охоплює рот потерпілого своїми губами і безпосередньо або через спеціальну маску вдмухує йому через рот в легені повітря. При цьому необхідно спостерігати за екскурсією грудної клітки. В деяких випадках може бути зручніше проводити штучну вентиляцію легенів методом «рот до носа». При цьому під час вдиху необхідно закривати рот, а під час видиху його відкривати. Вдування у дорослих здійснюють з частотою 12-14 разів на хвилину. Для ШВЛ можна використовувати S – подібну дихальну трубку. Одночасно з ШВЛ необхідно проводити непрямий (закритий) масаж серця. В області грудини (між середньою і нижньою частиною її або на 3 поперечних пальця вгору від мечоподібного відростка) схрещеними долонями і з випрямленими в ліктях руками ритмічно з частотою 80 - 100 уд / хв надавлюють з використанням не тільки сили рук, а й ваги тіла (плечі повинні нависати над грудиною потерпілого). При цьому грудина повинна опускатися вниз до хребта у дорослих на 5-6 см, у дітей - на 2-3 см. Співвідношення компресій грудної клітини і дихальних циклів 15:2 якщо допомогу надає одна людина. При наявності двох рятувальників 5:1, при цьому один проводить вдування, а другий - компресію грудної клітини. Зазначені заходи проводяться до появи у потерпілого ознак життя або до прибуття швидкої медичної допомоги.