4. Симптоматичне лікування: вплив на вторинні прояви та ускладнен­ня (корекція функціональних порушень в органах і системах: спазмолітич­ні, серцево-судинні засоби тощо).

При лікуванні захворювань слизової оболонки порожнини рота, що перебігають за типом алергійних реакцій сповільненого типу, загальну пато­генетичну терапію становлять методи специфічної (імунотерапії) та неспе­цифічної гіпосенсибілізувальної терапії.

Специфічну імунотерапію (імунотерапію алергенами) проводять після ретельного алергологічного дослідження і встановлення у хворого стану сенсибілізації до певного алергену. Вона розрахована на вироблення термо­лабільних гемаглютинуючих антитіл, які виконують роль захисних блокую­чих антитіл, завдяки чому в організмі виробляється антиалергійний імуні­тет. Її метою є зниження специфічної чутливості конкретного хворого до конкретного причинного алергену, тобто індукування у хворого специфіч­ної сенсибілізації. Здійснюють специфічну імунотерапію тільки в алерголо­гічних кабінетах під наглядом лікаря-алерголога.

Неспецифічну гіпосенсибілізувальну терапію забезпечують призначен­ням препаратів різної хімічної будови, які володіють загальною властивістю пригнічувати неспецифічні компоненти алергійної реакції. Найчастіше ви­користовують антигістамінні препарати, протизапальні засоби, препарати у-глобуліну, стабілізатори мембран тканинних базофілів:

• антигістамінні препарати першого (димедрол, супрастин, діазолін, піпольфен, перитол, тавегіл, фенкарол), другого (зиртек, кларитин, гісманал, лоратадин, цетиризин, семпрекс) та третього (алергодил, левокабастин, кетотифен, телфаст тощо) покоління;

• антикінінові (контрикал, трасилол, пантрипін, амбен, АМК 5 % — 20—25 мл внутрішньовенно краплинно протягом 5—7 діб);

• препарати кальцію (хлориду, глюконату, лактату, гліцерофосфату 2—3 рази на добу);

• глюкокортикощи (преднізолон — 30—80 мг; дексаметазон — 4—6 мг; тріамцинолон — 10—12 мг на добу);

• препарати у-глобуліну (гістаглобулін по 2 мл підшкірно через З— 4 дні; курс — 10—12 мл);

• нативна плазма — по 100—200 мл 1 раз на тиждень;

• гепарин — по 5000 ОД внутрішньом’язово 4 рази на добу, 7—10 діб;

• спленін — по 2 мл підшкірно 2 рази на добу протягом 2—3 тиж.;

• натрію тіосульфату — по 5—20 мл 30 % розчину внутрішньовенно;

• гліцирам — по 0,1 г 3—6 разів на добу — до 6 міс.;

• етимізол — по 1 мл 1,5 % розчину 1—2 рази на добу внутрішньом’я­зово або таблетки по 0,05—0,1 г 3 рази на добу;

• стабілізатори мембран тканинних базофілів (недокроміл-натрію, на­трію кромоглікат (налкром), кетотифен.

На фоні необхідного лікування алергійного стану хворого місцеве ліку­вання зазвичай здійснюють за принципами терапії катарального, виразко­вого стоматиту чи ерозивно-некротичних уражень слизової оболонки по­рожнини рота.

При катаральній та геморагічній формах алергійних уражень слизової оболонки порожнини рота місцево застосовують протизапальні, знеболюва­льні, обволікальні, місцеві гіпосенсибілізувальні засоби, засоби осмотичної дії, інгібітори ферментів протеолізу, антисептики та кератопластичні засо­би (штучний лізоцим на новокаїні, лісобакт, вілозен (аерозоль), мікроцид або ектерицид з анестезином, 0,5 % розчин етонію, 0,025 % водний розчин лекаметоксину, цитраль, 0,1 % розчин димедролу, відвар квітів липи, 2 % розчин натрію гідрокарбонату, амбен, контрикал, натрію мефенамінат тощо.

Етапи місцевого лікування гострого та хронічного катарального стома­титу:

1. Антисептичне оброблення порожнини рота.

2. Знеболювання.

3. Протизапальна терапія — застосування протизапальних та антибакте­ріальних препаратів.

4. Стимуляція процесів репаративної регенерації.

При ерозивних, виразково-некротичних, бульозних ураженнях місцеве лікування аналогічне терапії виразково-некротичних уражень і спрямоване на ліквідацію болю, запалення, некротизованих тканин, пригнічення актив­ності мікрофлори, підвищення опірності тканин та прискорення епітеліза­ції (ектерицид-новокаїновий розчин, етоній, декаметоксин, уротропін, про­теолітичні ферменти з антибіотиками, інгібітори протеолітичних ферментів, аерозоль кортикостероїдів, мазі з кортикостероїдами, вілозен, Т-активін, де- карис, лізоцим, відвар череди, фіалки триколірної, цитраль, вінілін, оксициклозоль тощо.

Етапи місцевого лікування ерозивних (бульозних) уражень:

1. Антисептичне оброблення порожнини рота.

2. Знеболювання.

3. Протизапальна терапія — застосування протизапальних та антибакте­ріальних препаратів.

4. Стимуляція процесів репаративної регенерації.

5. Стимуляція епітелізації.

Етапи місцевого лікування виразкових уражень:

1. Антисептичне оброблення порожнини рота.

2. Знеболювання.

3. Некректомія — видалення некротичних тканин з поверхні виразки.

4. Протизапальна терапія — застосування протизапальних та антибакте­ріальних препаратів.

5. Стимуляція процесів репаративної регенерації.

6. Стимуляція епітелізації.