Шепетівське медичне училище

Реферат на тему:

«Зміни слизової оболонки порожнини рота при алергічних реакціях сповільненого»

Роботу виконала студентка

IV-А курсу

Відділення «Стоматологія»

Юзва Ольга Іванівна

2014

Алергійні реакції сповільненого типу

Алергійні реакції сповільненого типу реалізуються не гуморальними антитілами, а клітинними факторами і передусім Т-лімфоцитами — субпопуляціями кілерів і медіаторів гіперчутливості сповільненого типу. Будучи основними ефекторними клітинами в розвитку гіперчутливості сповільне­ного типу, сенсибілізовані лімфоцити при контакті з антигеном виділяють лімфокіни широкого спектра дії, які є медіаторами імунітету і факторами міжклітинної взаємодії в імунній відповіді. Ці реакції існують в організмі насамперед для імунного “ нагляду ” за його антигенним складом і видален­ня мутантних клонів соматичних клітин власного організму.

Алергійні реакції сповільненого типу спостерігаються при інфекційній алергії, сифілісі, грибкових, паразитарних захворюваннях, вірусних інфек­ціях. Вони також можуть бути викликані хімічними речовинами, лікарськи­ми препаратами, засобами косметики, матеріалами зубних протезів (пласт­маси, композити, метали, амальгама), харчовими продуктами тощо.

До алергійних реакцій сповільненого типу, які виникають на слизовій оболонці порожнини рота, належать:

1. контактний стоматит (спричинений протезами, лікувальними пов’яз­ками, аплікаціями чи аерозолями);

2. токсико-алергійні медикаментозні ураження:

а) фіксовані (сульфаніламідна еритема, тетрациклінові пухирі);

б) поширені: катаральний, катарально-геморагічний, пухирцево-ерозивний, виразково-некротичний стоматит, анафілактична пурпура, багатоформна ексудативна еритема, хронічний рецидивний афтозний стоматит, хвороба (синдром) Лаєлла.

Клінічно алергійні ураження слизової оболонки порожнини рота спо­вільненого типу проявляються у вигляді катарального, катарально-гемо­рагічного, пухирчасто-ерозивного, виразково-некротичного стоматиту, багатоформної ексудативної еритеми, хронічного рецидивного афтозного стоматиту, протезного стоматиту, синдрому Стівенса — Джонсона, Лаєлла тощо.

Діагностика алергійних уражень ґрунтується на таких критеріях:

1. Збирання алергологічного анамнезу.

2. З’ясування особливостей клінічного перебігу (гіперергія).

3. Проведення клініко-лабораторного дослідження.

4. Проведення специфічних алергологічних, шкірно-алергійних проб (внутрішньошкірна, скарифікаційна, гістамінова, з бактеріальними алерге­нами, реакція лейкоцитолізу) та оцінювання їх результатів.

5. Визначення стану гемограми (еозинофілія, лейкоцитоз, лімфопенія тощо).

6. Імунологічне дослідження і оцінювання результатів імунологічних реакцій (Шеллі, Кумбса тощо).

При збиранні спрямованого алергологічного анамнезу за підозри на алергійну природу захворювання слід звернути увагу на виявлення вірогід­ного етіологічно значимого алергену (харчового, медикаментозного, побуто­вого тощо). Виявляють також супутні чинники ризику, можливий вплив чинників довкілля та спадковості. Звертають увагу на наявність супутніх за­гальних захворювань та можливих інших алергійних уражень пацієнта.

Проводять ретельне клінічне дослідження стану хворого. У разі потре­би проводять і оцінюють шкірні алергійні проби. Загальний аналіз крові може дати багато цінної інформації. За наявності протипоказань до шкір­них алергійних проб (гостра фаза захворювання, туберкульоз, некомпенсований перебіг загальних захворювань, вагітність тощо) проводять імунолабораторне дослідження пацієнта. З цією метою можуть бути використані радіоалергосорбентний тест, визначення концентрації ІgЕ, тест Шеллі, тест пошкодження нейтрофілів, тест дегрануляції тканинних базофілів, реакція гальмування міграції лейкоцитів тощо. Тільки ретельний аналіз комплекс­ного обстеження хворого дає змогу встановити вірогідний анамнез алергійного захворювання.