Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Моя методичка по А.М,.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
406.07 Кб
Скачать

Контрольні запитання

  1. Які матеріали мають назву « кераміка»?

  2. Які сировинні матеріали використовують для отримання кераміки?

  3. Які види, властивості й засоби виробництва керамічної цегли вам відомі?

  4. Наведіть класифікацію керамічних матеріалів за призначенням, структурою черепка та видом поверхні.

  5. Наведіть характеристики стінових керамічних виробів.

  6. Наведіть характеристики керамічних виробив для облицювання фасадів та внутрішнього облицювання.

  7. Які сировинні матеріали використовують для отримання санітарно-технічної кераміки

Завдання для самостійної роботи

1. Розглянути питання про довговічність кераміки й способи її підвищення

2. Ознайомитися з методиками визначення технічних характеристик керамічних матеріалів

Література : [1] – 35 –43 с.

[2] 127– 175 с.

[3] – 97– 128 с.

Тема 2.3. Матеріали і вироби з мінеральних розплавів. План:

2.3.1 Загальні відомості

2.3.2 Сировина, технологія отримання та властивості скла

2.3.3 Матеріали й вироби із скла

2.3.4 Сітали, шлакосітали й сіталопласти

2.3.5 Матеріали й вироби із кам’яного литва

Контрольні запитання

2.3.1 Загальні відомості

Спільною ознакою будівельних матеріалів і виробів із мінеральних розплавів є силікатна основа, тобто в їхньому складі переважає оксид силіцію SiO2 й сполуки на його основі – силікати.

Сировиною для силікатних розплавів є поширені гірські породи (піски, глини, базальти, діабази, граніти, гнейси, сієніти, сланці, серпентини тощо), побічні продукти й відходи промисловості (металургійні шлаки, золи та шлаки ТЕС, склобій). Характерною особливістю силікатних розплавів є здатність при швидкому охолодженні переходити в склоподібний стан – аморфний різновид твердого стану.

Залежно від виходу вихідної сировини розрізняють матеріали й вироби на основі скляних, кам’яних і шлакових розплавів. При введенні до силікатного розплаву спеціальних добавок (кристалізаторів) і виборі відповідного режиму термічної обробки можна одержати склокристалічні матеріали (ситали, шлакоситали).

Перші центри скловаріння виникли в Стародавньому Єгипті й Месопотамії, , Китаї . Єгиптяни віддавали перевагу кольоровому склу, а в Месопотамії виготовляли переважно прозоре скло. Археологами виявлені залишки давніх скляних майстерень на східному березі Нілу, що існували приблизно 3400 років тому. Пізніше скло почали виготовляти в Мікенах (Греція), Сірії, Фінікії , Китаї та Індії. Винахід склодувного способу в середині I століття до н.е. у Сірії а також підвищення температури варіння скла дозволили одержувати прозорі й тонкостінні вироби. Особливо високого розвитку виготовлення скляних виробів досягло у Венеції XVI ст., потім у Богемії і Англії ХV ст.(кришталь), у Франції кінця XIX ст.(напівпрозоре кольорове скло). На Русі склоробство було розвинуте ще в домонгольську епоху, але потім це виробництво було забуте. Справжній розквіт російського склоробства наступив лише в середині XVIII ст., коли М.В. Ломоносов розробив дешеві способи одержання пофарбованого скла. Розвиток науки і техніки в цьому сторіччі привів до розвитку виробництва виробів з мінеральних розплавів широкої номенклатури, з різними властивостями і призначенням.