10. Філософія освіти Давньої Греції: Платон

Платон - Один з найбільших давньогрецьких філософів, родоначальник об'єктивного ідеалізму. Учень Сократа, Протягом декількох десятиліть займався педагогічною діяльністю в Афінах, де при гімнасії Академії заснував своєрідну школу для бажаючих займатися філософією.

Платон був ідеологом афінської аристократії, захисником рабовласницького ладу. У двох своїх найбільших творах "Держава" і "Закони" він намалював утопічну картину ідеальної рабовласницької республіки. У цих творах, як і в багатьох своїх діалогах, він виклав струнку систему поглядів на сутність, завдання, зміст, організацію і методику виховання дітей верхівки рабовласницького суспільства, які самі повинні згодом стати правителями.

Держава, про який мріяв Платон, мала представляти собою щось на кшталт комуністичної громади рабовласників: філософи-правителі і воїни-захисники держави живуть цілком за рахунок продуктів праці хліборобів і ремісників, у них же самих немає ні приватної власності, ні родини. Виховання дітей цих володіють повнотою влади каст, на думку Платона, повинно було бути прерогативою держави. Після народження діти передаються в громадські виховні будинки, де вони повинні знаходитися до 7-річного віку під наглядом спеціальних осіб. Головними засобами виховання в цей час є різноманітні ігри, розповідання казок та переказів, музика. З 7 років всі діти повинні відвідувати школи типу афінських. Характер же фізичного виховання повинен наближатися до спартанського, Платон - прибічник принципового рівності виховання хлопчиків і дівчаток.

В ідеальній державі Платона молоді люди, які досягли 20 років і що проявили схильність до філософії, займаються науками і далі, щоб після 30 років взяти участь у управлінні державою. Решта ж після 20 років стають воїнами.

Платон докладно зупиняється в своїх творах на обґрунтуванні змісту виховання і навчання. При цьому він виходить зі свого вчення про існування світу вічних, незмінних ідей і світу, в якому ми живемо і який є лише слабким відображенням світу ідей. У процесі життя людини його душа згадує ті безсмертні ідеї, з якими вона стикалася до вселення в матеріальну оболонку - тіло людини. В цьому і полягає, за Платоном, сутність пізнання, якому повинно допомагати вивчення різних наук.

11. Суспільні ризики реформування освіти

Ризики правового режиму діяльності навчальних закладів. Вимога ГАТС про надання режиму найбільшого сприяння освітнім послугам і постачальникам освітніх послуг (з урахуванням обумовлених винятків) означає, що іноземні послуги й іноземні постачальники послуг повинні отримати рівний, максимально сприятливий правовий режим і можливості у сфері освіти. Цією вимогою досягається недискримінація на національному ринку освітніх послуг між самими іноземними постачальниками й послугами. Вимога ГАТС щодо надання національного режиму означає, що іноземні послуги й постачальники послуг повинні отримати такий самий правовий режим і можливості, як і вітчизняні послуги й постачальники послуг. Цією вимогою досягається недискримінація між іноземною й вітчизняною складовими національної освітньої сфери. Надання режиму найбільшого сприяння та національного режиму для іноземних постачальників освітніх послуг означає цілковите відкриття національної освітньої сфери. Наслідком такого положення може стати поява іноземних установ усіх типів у всіх видах освіти, іноземних фахівців і персоналу в діючих навчальних закладах, збільшення кількості іноземців у складі засновників приватних навчальних закладів.

Іноземні капітали, інвестиції, фахівців і персонал спрямовуватимуть передусім у види освіти, де отримують максимальні прибутки чи ідеологічні та політичні дивіденди. На практиці проблеми можуть виникати у навчальних закладів усіх типів чи підсекторів освіти, але передусім у тих, де вища вартість і значення послуг — закладів професійної і післявузівської освіти, а також у тих, що надають спеціальні й додаткові послуги. За іноземними інвестиціями в українську освіту можуть стояти також інтереси окремих країн чи недержавних фондів, неприбуткових організацій, підтримуваних урядами.

Ризики змісту освіти. На зміст освітніх програм упливають практично всі способи постачання послуг, однак деякі з них є слабко контрольованими. Так, транснаціональна освіта здійснюється часто в дистанційній (електронній) формі. Водночас будь-яка інформація, отримана з-за кордону, впливатиме на зміст і результати освіти (особливо з суспільних дисциплін: історії, політології, соціології тощо). За способом постачання «споживання за кордоном» зміст освіти визначається лише іноземними освітніми програмами, що несе ризик цілковитої чи часткової фактологічної, методологічної та іншої невідповідності української й іноземної програм за  змістом, рівнем та якістю. Зазначене потребує впровадження інструментів зіставлення програм і результатів навчання. За третім способом «комерційної присутності», хоча зміст освітніх програм ґрунтується на основі українського державного стандарту, іноземний постачальник послуги має значні права щодо пропозиції певних дисциплін і визначення їхнього змісту (особливо в частині компонента освітнього стандарту, наповнюваного самим навчальним закладом). Тому, безперечно, потрібно поширювати вимоги української системи регулювання ліцензування, акредитації та забезпечення якості освіти на іноземних постачальників освітніх послуг. Останнє не потрібно розглядати як порушення принципу національного режиму.

Ризики мови навчання. Розширення пропозиції програм різного рівня й напрямів підготовки за всіма способами постачання послуг іноземними мовами в умовах зняття обмежень для іноземних постачальників освітніх послуг є позитивним. Це, безперечно, має підвищити загальний рівень володіння іноземними мовами. Проте одночасне таке розширення несе ризик розмивання ціннісно-мовної складової української освіти, зниження якості навчання української мови, рівня володіння мовою студентами. Також існує небезпека диференціації населення за рівнем лінгвістичної компетенції внаслідок відмінностей у можливостях доступу до якісних освітніх послуг.