38 Міждисциплінарний характер філософії освіти

Философия образования  пересекается  с исходными для нее дисциплинами - философией, педагогикой, философской и педагогической антропологией, социологией, психологией, логикой, историей  и другими. Это позволяет говорить о междисциплинарном характере философии образования, но в то же время подталкивает к интенсивному поиску ее собственной ниши в системе знания. М.И. Фишер отмечает, что не существует пока общепризнанных подходов к исследованию тех или иных объектов образовательной деятельности, не устоялась проблематика. Вместе с тем открыта возможность для научного творчества, поиска нетрадиционных путей и парадоксальных ходов. «Философия образования, интегрируя и конкретизируя теоретико-методологический аппарат общей философии и используя знания, накопленные специальными науками, вырабатывает отношение к педагогической действительности, ее проблемам и противоречиям, наделяя эту действительность определенными смыслами и выдвигая возможные концептуальные варианты ее преобразования». Именно философия образования призвана к рефлексии над самими основаниями бытия человека в мире, над самой сущностью человека. Поэтому философия образования создает возможности для более глубокого и адекватного осмысления феномена человека, а это, в свою очередь, дает ориентир и основу педагогической теории и практике.

39 Специфіка педагогічного пізнання

Педагогічне пізнання, у свою чергу, зорієнтоване, насамперед, на розвиток педагогічних явищ, зокрема специфіки професійної освіти. Головне у цьому процесі – виявити динаміку професійного зростання майбутнього фахівця. У педагогічному пізнанні важлива увага приділяється індивідуальному, особливому, наприклад, вивченню унікального педагогічного досвіду. Педагогічне пізнання – це завжди ціннісно-смислове засвоєння і відтворення особистісного буття, коли досліджується переважно якісна сторона педагогічних явищ за допомогою статистичних методів дослідження. Педагогічне пізнання як складова наукового пізнання – це складний процес, який передбачає розвиток системи знань, основним елементом якої є теорія – вища форма організації знання. Аналіз наукових джерел дозволяє дійти висновку, що педагогічне реалізується на двох рівнях – емпіричному і теоретичному. На емпіричному рівні переважає живе споглядання (чуттєве пізнання); раціональний момент та його форми (судження, поняття тощо) включені у цей процес, проте мають підпорядковане значення [5, с. 262]. Тому вивчення особливостей професійної діяльності відображається переважно у зовнішніх зв’язках і проявах, доступних спостереженню, що відображають внутрішні відносини

40 Сутність управління освітою

Сущность управления образованием, как и любой социальной системой, состоит в диагностике ее состояния и при выявлении недопустимых отклонений – в своевременном формировании и осуществлении управленческих воздействий на нее с тем, чтобы поддерживать ее желаемое состояние и/или режим функционирования. Управленческие воздействия могут осуществляться в форме законов и других нормативно-право­вых документов. К таким воздействиям относится и оперативная организационная деятельность органов управления учебными заведениями, а также рекомендации научных учреждений, исследующих проблемы педагогической теории.

Сами же и желаемое состояние системы образования, и режим ее функционирования задаются обществом посредством тех целей и задач, которые оно ставит перед этой системой, то есть социальных требований к ожидаемому качеству обучения и воспитания молодежи, уровню ее личностного развития и социализации, степени подготовленности к жизни и деятельности в этом обществе.

що стосується суто управління освітою, – розуміння під цим поняттям організацію науково-методичних, комунікаційний, інформаційних, диверсифікаційних, нормативно-правових та інших умов з метою реалізації освітніх процесів.