25. Історія становлення та розвитку філософії освіти

Філософія з самого початку свого виникнення і до наших днівпрагнула не тільки осмислити існування системи освіти, а йсформулювати нові цінності та межі освіти. У зв'язку з цим можнанагадати імена Платона, Арістотеля, Августина, Руссо, яким людствозобов'язане усвідомленням культурно-історичної цінності освіти. Цілийперіод в історії філософської думки навіть називав себе Просвітництвом. Німецькафілософія 19 століття в особі Канта, Шлейермахеля, Гегеля, Гумбольдта висунулаі обгрунтувала ідею гуманістичної освіти особистості і її самосвідомості,запропонувала шляхи реформування системи і шкільної та університетськоїосвіти. І в 20 столітті найбільші мислителі розмірковували про проблемиосвіти, висували проекти нових освітніх інститутів. Назвемохоча б імена  В. Дільтея, М. Бубера, К. Ясперса, Д.М. Уайтхода. Їх спадщина - золотий фондфілософії освіти

На основі взаємодії філософії та освіти упродовж тривалого історичного часу формувалася нова галузь філософії - філософія освіти. Поняття "філософія освіти" вперше з'являється у другій половині ХІХ століття, коли у розвинених країнах Європи та США сформувалися національні системи освіти, а її оформлення, як нової галузі знання, завершилося у другій половині ХХ століття, що стало підсумком тривалої взаємодії різноманітних філософських течій зі сферою освіти, поєднання педагогічної практики з її теоретичним осягненням. Завершення процесу виокремлення філософії освіти саме у цей період пояснюється такими чинниками.

Сучасна цивілізація упродовж ХХ та початку ХХІ століть вийшла на нові горизонти розвитку, базою якого є парадигма неперервної освіти упродовж життя, перехід до суспільства знань, та поява homo educatus – людини освіченої. На новому історичному етапі, у часовому вимірі початку третього тисячоліття філософія освіти набуває важливого значення в осягненні творчого феномену освіти

26. Філософія освіти Нового часу: формування народної школи

У XVI-XVII ст. в країнах Західної та Центральної Європи починають складатися, з одного боку, народна школа з навчанням рідною мовою учнів, а з іншого - школи типу класичної гімназії, які займали панівне становище в системі середньої освіти аж до XX ст., а в ряді країн зберігають його і понині. Протягом наступних двох століть - XVII-XVIII - народна школа перетворилася в тип навчально-виховного закладу, призначеного для дітей нижчих верств суспільства. Ця школа обмежувалася навчанням дітей трудящих начаткам читання, письма і рахунку. Основною ж метою її було релігійно-моральне виховання в дусі католицизму або протестантизму.

Основу змісту середньої освіти становили стародавні мови, переважно латинський, і література на них, схвалена церквою. Така середня школа готувала своїх учнів або до духовної кар'єри, або до чиновницької службі в бюрократичному апараті феодально-абсолютистських держав.

Явна невідповідність змісту і постановки шкільної освіти всіх рівнів мінливих умов суспільно-економічного життя викликало критику існуючої практики виховання і навчання, з одного боку, і спроби реформувати школу, в розробленні нових програм і методи освіти і виховання - з іншого.

У середині XVII століття великий чеський мислитель і педагог Я. А. Коменський заклав основи педагогіки нового часу, створивши свою "Велику дидактику" і цілий ряд принципово нових підручників, в яких знайшли своє місце вже і реальні знання. Коменський висунув ідею "вчити всіх всьому", яка і до теперішнього часу в багатьох країнах світу далека від своєї реалізації.

Англійський філософ і педагог Д. Локк в кінці XVII століття створив систему розумового, фізичного і морального виховання дітей буржуазії, маючи на увазі підготовку активних ділових людей, промисловців, комерсантів, колонізаторів.

Французькі просвітники Ж.-Ж. Руссо, К. А. Гельвецій, Д. Дідро та інші в XVIII столітті виступили з нещадною критикою всіх установлений феодалізму, звернувши особливу увагу на проблеми виховання підростаючого покоління. Їм здавалося, що саме за допомогою розумно організованого виховання можна буде усунути більшість панують в світі соціальних пороків і несправедливостей.