23. Найважливіші проблеми філософії освіти в сучасну епоху

Формування у прийдешнього покоління нового типу світогляду, загальний вихідний принцип якого, на думку більшості авторів, формулюється в основному так: вирішення глобальних проблем має стати головною метою (інтересом, цінністю) для сучасного людства, і таке вирішення неможливе без підпорядкування усіх видів нашої діяльності цій меті (В.С.Лутай). Вироблення такого світогляду потребує єдності та взаємодії нових напрямів філософії та освіти.

- Знаходження шляхів вирішення засобами освіти основного питання сучасної філософії освіти - утвердження миру у світі і в душах людей, уміння "слухати і розуміти "не своє", терпимо ставитися до чужого" (Міро Кесада).

- Виховання підростаючих поколінь на ідеях ноосферної цивілізації, що забезпечувало б гармонійну взаємодію людини з природою та іншими людьми і, на думку багатьох учених, могло б вивести людство з його кризового стану.

- Утвердження у світоглядних началах підростаючих поколінь розуміння необхідності поєднання з метою розв'язання глобальних проблем людства сцієнтично-технократичного і гуманістичного або антисціентичного напрямів. Зважаючи на те, що згадана суперечність широко проявляє себе в царині педагогічної діяльності у вигляді проблем співвідношення навчальної і виховної функцій педагогічного процесу та такого ж співвідношення у викладанні природничих та гуманітарних дисциплін, постає одне з найважливіших завдань національної концепції реформування школи - гуманітаризації освіти.

24. Філософія освіти Просвітництва: Руссо, монтеск’є, Монтень

Для просвітників людина – істота розумна, і саме розум відрізняє її від усіх інших. Але не завжди цей розум є звільненим від забобонів та заблуджень, часто він перебуває, як пізніше сказав Гегель, в «нерозумній формі». Звільнення суспільного розуму, розкриття його в історичній творчості можливе тільки через освіту, яка, за думкою просвітників починається із критики релігії.

Засобом рішення проблеми «виховання громадян» Руссо вважає цілеспрямований глобальний педагогічний вплив, що починається з дитинства. Такий підхід має назву едукаціонизм (від лат. educatio - виховання). Едукаціоніст впевнений, що у справі формування громадян виховання всесильне. Якщо воно організоване належним чином, то всі члени суспільства, що визнали його, набувають високих громадянських якостей. У Руссо мова йде про два види громадянського виховання: 1) в негативних умовах форм правління, що сильно відхилились від «суспільної угоди», 2) в позитивних умовах «народного правління».

Філософія Монтеск'є - це цікава суміш ненависті до клерикалам і деспотизму, прагнення до свободи особистості і сильного бажання зберегти привілеї і власність аристократів. Проте сподівання на розум, вивчення минулого і турбота про майбутнє, прагнення до об'єктивності та до реформ зробили Монтеск'є одним з найвпливовіших політичних письменників сучасності, праці якого постійно переглядаються. Відповідно, освіта складає лише складову частину у забезпеченні порядку у суспільстві, але є обов’язкової для підтримування та реалізації людської свободи.

М.Монтень виступає за справжню науку, яка вивчає не книги, а речі, не займається пустими роздумами, а спирається на досвід і надприродне, розумне пояснення фактів. Вважав, що освіта пови­нна розвивати розум учнів, самостійність їх думок, критичне ста­влення до будь-яких поглядів і авторитетів. Саме основне, на ду­мку М.Монтеня, прищепити смак і любов до наук. Наставник має виховувати в дітях критичне ставлення до матеріалу, який вивча­ється, а також до самого себе. Поряд з розвитком розуму найваж­ливішим завданням, він важав, є виховання високих моральних якостей дітей. Для того, щоб виконати це завдання, потрібне спі­лкування з оточуючим світом - зустрічі з різними людьми, подо­рожі в чужі країни.