2.3. Результати та підсумок проведеного експерименту

Аналіз даних експериментальної та контрольної груп визначило рівень ефективності впровадженої методики підготовки до організації спільної навчальної діяльності учнів. Обробка результатів дала наступні дані.

Висновки з предметів фахової підготовки в контрольних та експериментальних групах підкреслили позитивні сторони, пов’язані з опануванням цих навчальних дисциплін. Обидві групи були на високому рівні (середнє значення коефіцієнта успішності в контрольній групі дорівнювало 0,8, в експериментальній – 0,82). Це підтверджено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Порівняльна таблиця з психолого-педагогічної, спеціальної, фахової підготовки студентів контрольної та експериментальної груп

Цикл дисциплін	Рівні	Контрольна група			Експериментальна група
		Абс.	%	Ку(х)	Абс.	%	Ку(х)
Психологічні дисципліни (загальна психологія, вікова та педагогічна)	Високий	3	28,2	0,97	3	24,7	0,98
	Достатній	19	50,9	0,74	20	60,7	0,74
	Середній	2	20,9	0,49	1	14,6	0,49
	Низький	0	0	0	0	0	0
	Разом	24	100	0,63	24	100	0,76
Педагогічні дисципліни (педагогіка, історія педагогіки)	Високий	20	64,1	0,97	21	66	0,97
	Достатній	3	27,7	0,72	2	26,7	0,72
	Середній	1	8,2	0,49	1	7,3	0,49
	Низький	0	0	0	0	0	0
	Разом	24	100	0,86	24	100	0,89
Фахові (спецінструмент, диригування, вокал, хор, методика музичного виховання)	Високий	18	43,7	0,98	19	44,7	0,99
	Достатній	4	35,4	0,73	4	39,8	0,74
	Середній	2	20,9	0,49	1	15,5	0,5
	Низький	0	0	0	0	0	0
	Разом	24	100	0,79	24	100	0,81
Разом				0,8			0,82

Порівнюючи дані первинного зрізу та після нашого експерименту видно, що середнє значення коефіцієнта успішності професійної компетентності в обох групах підвищився після введення в навчальний процес студентів дисципліни «Організація спільної навчальної діяльності учнів на уроках музики у школі» (додаток В, таблиця 2.1 ).

Дивлячись на результати первинного зрізу, у студентів ще не було вмінь чітко визначати навчальну мету й завдання уроку, розподіляти й планувати послідовні дії учнів стосовно досягнення поставленої мети, організовувати спільні дії учнів для досягнення визначеної мети, використовувати різні засоби та форми взаємодії учнів у її досягненні, організовувати й спрямовувати спільну діяльність учнів в окремих видах музичної діяльності. Студентів слідували лише за зразком викладача.

Під час проходження курсу «Організація спільної навчальної діяльності учнів на уроках музики у школі» відбулись значні зміни в окресленій діяльності. Засвоєння даного курсу, забезпечило впровадження студентами зазначеної діяльності в деякі розділи уроку музики на практиці в загальноосвітній школі.

Нами було проведено дослідження студентів контрольної та експериментальної груп після проходження спецкурсу. Воно було здійснене для виявлення змін у показниках професійної компетентності.

У гістограмі (рис. 2.1) наведена кількість студентів контрольної і експериментальної груп, що проявили професійну компетентність щодо організації спільної навчальної діяльності учнів на початку та по закінченні формувального експерименту.

1 – КОНТРОЛЬНА ГРУПА 2 – ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ГРУПА

Рис. 2.1 Гістограма кількості студентів, що проявили професійну компетентність щодо організації спільної навчальної діяльності учнів, за даними констатувального та формувального експериментів

До початку формувального експерименту на високому рівні було 0 % студентів в обох групах. Після формувального експерименту на високому рівні в експериментальній групі вже було 19,2 % студентів, у контрольній таких студентів не було виявлено.

Підвищився рівень обізнаності майбутніх вчителів музики стосовно етапів організації спільної навчальної діяльності учнів. Під час практики у школі студенти

• більше приділяли уваги підготовці своїх асистентів;

• спостерігалося надбання навичків самостійного аналізу, корекції проведеного уроку;

• змінювався стиль мислення, що дозволяв аналізувати проблемні ситуації в навчальній діяльності, знаходити ефективні шляхи її вирішення

У додатку Р наведені дані дослідження після формувального експерименту, на яких викладався спецкурс «Організація спільної навчальної діяльності учнів на уроках музики у школі». Результати його виявилися такими. Більшість студентів мала достатній рівень професійної компетентності щодо організації спільної навчальної діяльності учнів. На низькому рівні залишилося 3 студенти, а на високому – 19. Середнє узагальнююче значення коефіцієнта успішності склало 0,8.

Застосування вищезазначеного курсу змінює рівень професійної компетентності студентів в сторону підвищення організації ними спільної навчальної діяльності учнів. Майбутні вчителі музичного мистецтва набули вмінь усвідомлення своїх особистісних якостей, що найбільш суттєво впливають на організацію даної діяльності. Зазначимо, що значна кількість студентів набувала такі якості як самостійність і творчу ініціативність.

Велику різницю ми спостерігали між досліджуваними в обох групах при визначенні підготовленості учнів до діяльності у групі. У студентів експериментальної групи підвищився рівень навичків відносно розподілення ролей у спільній навчальній діяльності учнів, уміння своєчасно допомогти, спрямувати зусилля кожного учня на досягнення спільної мети.

Під час практики в школі, у студентів з’явились елементи логічного взаємозв’язку на основі аналізу музично-психологічних даних учнів, більше навичків при допомозі учням-асистентам у підборі окремих видів спільної навчальної діяльності у групі.

Зазначимо, що на початку експерименту студенти зазнавали труднощі у визначенні своїх асистентів і взаємодії з ними, але в кінці експерименту вони демонстрували навички організації взаємодії у певних розділах уроку. Це вказувало на загальний професійний ріст студентів.

Під час визначення критеріїв оцінювання, студенти проявляли творчість, вміння самостійно вирішити завдання, виокремлювали головну мету спільної навчальної діяльності учнів, були спроможними більш ефективно планували поетапне опанування учнями даної діяльності, аналізували свої дії та можливості, оперативно визначали проблемні ситуації і знаходили найбільш ефективні прийоми їх вирішення.

Майже всі студенти навчилися вільно застосовувати у різних розділах уроків музики організацію спільної навчальної діяльності учнів. Вони більше уваги приділяли підготовці учнів-асистентів і їх груп до уроків та надавали їм більше особистої ініціативи при плануванні й упровадженні окремих частин або фрагментів спільної навчальної діяльності. У майбутніх вчителів музики значно підвищився інтерес до організації спільної навчальної діяльності учнів, з’явився позитивний досвід рефлексії, вміння фіксувати, корегувати результати.

При аналізі організації спільної навчальної діяльності учнів студенти виділяли навчальні дисципліни, котрим необхідно приділяти особливу увагу, щоб забезпечити ефективну організацію даної діяльності. Окрім загальноосвітних дисциплін (філософії, педагогіки, психології) вони звертали увагу на інтеграцію спеціальних, фахових дисциплін (спецінструмент, вокал, диригування, методику музичного виховання та ін.).

У студентів експериментальної групи достатньо були сформовані прийоми аналізу організації спільної навчальної діяльності учнів такі, як: визначення досягнення мети, застосування ефективних прийомів організації даної діяльності.

Ми бачимо, що діяльність студентів набула пошуковий, творчий характер. Це можна пояснити тим, що експериментальна методика організації спільної навчальної діяльності учнів сприяє формуванню творчої діяльності: умінню самостійно корегувати свої дії, знаходити ефективні шляхи вирішення навчальних завдань, виокремлювати логічну перспективу навчальної музичної діяльності.

Ми зробили аналіз даних контрольної та експериментальної груп на початку і по закінченні формувального експерименту. Він визначив, що студенти по усім компонентам професійної компетентності щодо організації спільної навчальної діяльності учнів виявили вищі результати, ніж на початку експерименту. Результати подані у додатку С.

Як бачимо, результати формувального експерименту виявили значні зміни професійної підготовленості студентів експериментальних груп в організації спільної навчальної діяльності учнів на уроках музики у школі. Більшість студентів-майбутніх учителів виявили достатній рівень досліджуваного феномена. Узагальнююче середнє значення коефіцієнта успішності в експериментальних групах по закінченні формувального експерименту стало вище майже вдвічі. Цей результат свідчить про суттєві зміни у сформованості компетентності студентів експериментальних груп щодо організації спільної навчальної діяльності учнів.

Під час експерименту нас цікавило наскільки студенти задоволені впровадженням на уроках музики своїх форм спільної навчальної діяльності учнів, оскільки цей показник пов’язаний з виявленням ступеня зацікавленості організації даної діяльності. Ми здійснили розрахунки даного індексу. Розрахунки індексу задоволеності проводили як у експериментальній, так і у контрольній групах. Різним ступеням задоволеності придавали умовні числові позначення: від (+1) до (-1): +1 – максимум задоволеності; +0,5 – задоволеність; 0 – невизначений стан; -0,5 – незадоволеність; -1 – максимум незадоволеності.

Загальний індекс задоволеності обчислювали за формулою:

Умовні позначення:

N – загальна кількість респондентів;

а – загальна кількість максимально задоволених;

в – загальна кількість задоволених;

с – загальна кількість респондентів, не визначили свій стан;

d – загальна кількість незадоволених;

е – загальна кількість максимально незадоволених.

Причому, а+в+с+d+e=N

Задоволеність студентів розподілилася наступним чином:

36 студентів – максимально задоволених;

4 студенти – задоволених;

5 студентів – не визначили свій стан;

3 студенти – незадоволених;

0 студентів – максимально незадоволених.

Як бачимо, студенти непогано відносяться до організації спільної навчальної діяльності учнів, хоча їм не вистачає знань і умінь її реалізації.

Формувальний експеримент повністю підтвердив ефективність запропонованих педагогічних умов, впровадження спецкурсу й методичних рекомендацій щодо підготовки майбутніх учителів музики до організації спільної навчальної діяльності учнів.