6. Рух крові по судинах

Рух крові по судинах зумовлений ритмічною роботою сер­ця, яке виконує роль насоса, що перекачує кров. Оскільки кро­воносні судини являють собою систему замкнутих трубок, то рух крові по судинах підпорядковується законам гідродинамі­ки, тобто законам руху рідини.

Рух рідини по системах замкнутих трубок залежить:

• від тиску на початку та в кінці трубки (цей чинник сприяє руху рідини);

• від опору в цій трубі (цей чинник перешкоджає руху рідини).

У живому організмі під час скорочення серце під тиском нагнітає кров до артерій. Енергія тиску, яка надана крові, ви­трачається залежно від руху її по кровоносних судинах. Біль­ша частина цієї енергії використовується на тертя частинок крові між собою та об стінки судини. Найбільший тиск крові у початкових відділах великого кола кровообігу (так, в аорті він дорівнює 150 мм рт. ст.), а найнижчий — у кінці його (у верх­ній і нижній порожнистих венах тиск менший за атмосфер­ний). Тому основною причиною руху крові по кровоносних су­динах є різниця тиску крові у різних відділах судинної системи.

Рух крові по венах, окрім різниці тиску, зумовлений та­кож присмоктувальною дією грудної порожнини, скороченням скелетних м'язів, наявністю клапанів у венах.

Кров викидається у велике та мале коло кровообігу окре­мими порціями під час систоли шлуночків, але по кровонос­них судинах рухається безперервною течією. Неперервність течії крові зумовлена тим, що стінки артерії еластичні. Під час систоли кров, яка викидається, тисне на стінки артерій і вони розтягуються. Під час діастоли шлуночків кров із серця в судини не потрапляє, тиск на їхні стінки знижується, стінка артерій унаслідок своєї еластичності повертається в попереднє положення, чинить тиск на кров, проштовхуючи її. Завдяки цьому кров рухається безперервно.

Виділяють об'ємну та лінійну швидкість крові. Об'ємна швидкість кровотоку — це кількість крові, що тече через по­перечний переріз судини за одиницю часу. Об'ємна швидкість кровотоку в будь-якому відділі кровоносного русла однакова. Лінійна швидкість кровотоку — це швидкість руху крові по судинному руслу, вона в різних відділах кровоносної системи різна і залежить від загальної площі перерізу судин. Чим біль­ша загальна площа перерізу судин, тим менша лінійна швид­кість току крові. Тому в аорті, площа поперечного перерізу су­дин якої становить 2,5 см², лінійна швидкість найбільша — 0,5 м/с, а в капілярах сумарна площа поперечного перерізу до­рівнює 2500 см², тому лінійна швидкість кровотоку найменша і становить біля 0,5 мм/с.

7. Артеріальний тиск

Кров, яка циркулює по судинах, чинить на їх стінки тиск. Тиск, створюваний під час систоли, називається систолічним (максимальним), а тиск, що реєструється під час діастоли, на­зивається діастолічним (мінімальним). Різниця між максима­льним і мінімальним тиском називається пульсовим тиском.

У здорової людини віком 20–40 років систолічний тиск у плечовій артерії становить 110–120 мм рт. ст., діастолічний — 70–80 мм рт. ст., пульсовий — 40 мм рт. ст.

Розрізняють ще середній артеріальний тиск, що представляє собою як би рівнодіючу коливань артеріального тиску в різні фази серцевого циклу. Це такий тиск, що забезпечує кровотік по судинах і складає 90–100 мм рт. ст.

Величина систолічного тиску залежить від серцевого вики­ду, а діастолічного — від периферійного опору судин, об'єму циркулюючої крові, її в'язкості.

Рівень артеріального тиску залежить також від еластичності судини. Чим більш еластична судинна стінка, тим тиск нижчий, і навпаки.

Наступний фактор — це опір судини, що може змінюватися в залежності від його просвіту. Судинозвужувальні впливи, зменшуючи просвіт судини, збільшують його опір кровотоку, що приводить до підвищення як систолічного, так і диастолічного тисків.

Рівень артеріального тиску залежить від об’єму циркулюючої в судинах крові. Так, крововтрата призводить до зниження його рівня, у той час як переливання великої кількості крові підвищує артеріальний тиск.

Величина кров'яного тиску є важливою характеристикою діяльності серцево-судинної системи. У медичній практиці за­звичай вимірювання кров'яного тиску проводять на плечовій артерії. Величину артеріального тиску можна виміряти двома методами — прямим, або кривавим (використовують під час великих операцій, наприклад, на серці), та непрямим (викорис­товують аускультативний метод Короткова).

І.С. Коротковим у 1905 р. був запропонований метод звукового аускультативного визначення артеріального тиску, що ґрунтувався на вислуховуванні за допомогою фонендоскопа звукового феномена чи судинних тонів на плечовій артерії. Тони Короткова пов’язують із фізичними явищами, що виникають у перетисненій манжеткою плечовій артерії. Відомо, що коливання, що створюються пульсуючою течією крові по кровоносних судинах, нечутні, амплітуда і частота цих коливань лежать нижче порога слухового сприйняття. Перетискання артерії створює завихрення і турбулентність у судині. Низькочастотні коливання, пов’язані з пульсуючим кровотоком, підсилюються і починають сприйматися на слух.