4) Низька лабільність;

5) низька здатність до скоротності;

6) автоматія(здатність клітин самостійно генерувати нервовий імпульс).

Автоматизм. Характерною рисою міокарда є здатність збуджуватися, а потім і скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у провідній системі. Найбільш характерною відмінністю клітин провідної системи є фактична відсутність у них дійсного потенціалу спокою. Коли реполяризація мембрани закінчується і закриваються калієві канали, у них відразу починається нова хвиля деполяризації. Розвивається вона спонтанно у відсутність дії зовнішнього подразника, що обумовлено характером співвідношення іонних струмів.

М'язи атипій утворюють в серці вузли і пучки, які об'єднані в провідну систему. Вона включає:

1) синусно-передсердний вузол або Кіса-Флека (розташований на задній правій стінці, на межі між верхньою і нижньою порожнистими венами);

2) атріовентрикулярний(предсердно-шлуночковий) вузол або Ашоффа-Тавари (лежить в нижній частині міжпередсердної перегородки під ендокардом правого передсердя, він посилає імпульси до шлуночків);

3) пучок Гіса(йде через пердсердно-шлуночкову перегородку і в шлуночку продовжується у вигляді двох ніжок - правої і лівої);

4) волокна Пуркін’є (є розгалуженнями ніжок пучка Гіса, які віддають свої гілки до кардіоміоцитів).

Кожному скороченню (систолі) передує розслаблення (діастолі), під час якого відбувається заповнення камер серця кров’ю, що є необхідною умовою для забезпечення гемодинамічної ефективності чергового скорочення. Скорочення (систола) міокарда продовжується близько 0,3 с, що за часом приблизно збігається з рефрактерною фазою. Отже, у період скорочення серце не здатне реагувати на інші подразники. Наявність тривалої рефрактерної фази перешкоджає розвитку безупинного укорочення (тетанусу) серцевого м’яза, что привело б до неможливості здійснення серцем нагнітальної функції.

Подразнення, нанесене на міокард у період розслаблення (діастоли), коли його збудливість частково чи повністю відновлена, викликає позачергове скорочення серця — екстрасистолу. Наявність або відсутність екстрасистол, а також їх характер, визначається при реєстрації електрокардіограми.

2. Серцевий цикл — це скорочення (систола) і розслаблення (діастола) серця, які циклічно повторюються. Якщо частота серцевих скорочень за 1 хв становить 70, то тривалість всього серцевого циклу становить 0,8 с.

Систола передсердь триває 0,1 с, починається зі скорочен­ня циркулярного міокарда, який оточує устя вен, що впадають у серце. Утворюється своєрідна замкнута порожнина, при цьо­му тиск у передсердях підвищується до 3—8 мм рт. ст. і кров че­рез відкриті атріовентрикулярні отвори надходить у шлуночки. Після цього починається діастола передсердь, яка триває про­тягом усієї систоли шлуночків.

Систола шлуночків, яка триває близько 0,3 с, складається з двох періодів: період напруження триває доти, доки не від­криються півмісяцеві клапани. Для їхнього відкриття тиск у шлуночках має піднятися до рівня вищого, ніж у судинах (аор­ті та легеневому стовбурі). Триває цей період 0,05 с. У цей пе­ріод закриваються атріовентрикулярні клапани.

У той момент, коли тиск крові в шлуночках буде більшим, ніж в артеріях, півмісяцеві клапани відкриваються і кров ви­кидається в аорту і легеневий стовбур. У цей період тиск у лі­вому шлуночку підвищується до 120—130 мм рт. ст., а в пра­вому — до 20—25 мм рт. ст. і починається другий період — пе­ріод виштовхування крові, який триває 0,25 с.

Далі настає діастола шлуночків, яка триває близько 0,4 с. У той момент, коли тиск в аорті і легеневому стовбурі стає ви­щим, ніж у шлуночках, півмісяцеві клапани закриваються. У цей час передсердя також розслаблені, тому цю фазу назива­ють загальною паузою. Коли напруження стінки шлуночків зменшується, атріовентрикулярні клапани током крові відкри­ваються, кров надходить у шлуночки. Потім серцевий цикл по­вторюється.

Кількість крові, що викидається шлуночками під час кож­ного скорочення серця, називається систолічним, або ударним, об'ємом. Його величина залежить від віку, статі, функціональ­ного стану організму. Величина систолічного об'єму обох шлу­ночків приблизно однакова і дорівнює у чоловіків 65—70 мл, у жінок — 50—60 мл.

Кількість крові, що виштовхується шлуночком за 1 хв, має назву серцевого викиду, або хвилинного, об'єму серця.

У стані спокою у людини хвилинний об'єм серця дорівнює 5 л, а під час виконання фізичної роботи може підвищуватися до 20—30 л.