9

1. Фізіологічні властивості міокарда

Міокарду притаманні такі властивості: збудливість, провід­ність, здатність до скорочення (скоротливість), рефрактерність, автоматизм. Ці властивості забезпечуються наявніс­тю скоротливих кардіоміоцитів і волокон провідної системи.

Міокард представлений поперечно-посмугованою м'язовою тканиною, що складається з окремих клітин - кардіоміоцитів, сполучених між собою за допомогою нексусів (міжклітинних контактів), що утворюють м'язове волокно міокарду. По особливостях функціонування виділяють два види м'язів : робочий міокард і мускулатуру атипії.

Робочий міокард утворений м'язовими волокнами з добре розвиненою поперечно-посмугованою тканиною. Робочий міокард має ряд фізіологічних властивостей :

1) збудливість;

2) провідність; (0,8-1,0 м/с – передсердя; 0,8-0,9 м/с - шлуночки)

3) низька лабільність;

4) скоротність;

5) рефрактерність.(0,1-0,3 с – довше ніж систола)

Збудливість - це здатність поперечно-посмугованого м'яза відповідати на дію нервових імпульсів. Вона менша, ніж у поперечно-посмугованих скелетних м'язів. Клітини робочого міокарду мають велику величину мембранного потенціалу і за рахунок цього реагують тільки на сильне подразнення.

За рахунок низької швидкості проведення збудження забезпечується поперемінне скорочення передсердя і шлуночків.

Рефрактерний період досить довгий і пов'язаний з періодом дії. Скорочуватися серце може за типом поодинокого м'язового скорочення (із-за тривалого рефрактерного періоду) і згідно із законом «все або нічого» - збудження виникає у всіх кардіоміоцитах або не виникає ніде.

У міокарді, як і в інших збудливих тканинах, стан збудження збігається зі зміною збудливості — рефрактерністю і наступною екзальтацією. Розрізняють періоди абсолютної і відносної рефрактерності. Тривалість періодів рефрактерності тісно пов’язана з тривалістю ПД. Стадія абсолютної рефрактерності характеризується відсутністю відповіді на дію подразника будь-якої сили і є наслідком інактивації натрієвих каналів, відкриття яких необхідне для виникнення нового ПД. Вона продовжується близько 0,25 с. У період відносної рефрактерності, надходження подразника більшої сили може викликати виникнення позачергового ПД. Позачергове скорочення називається екстрасистолою. Період відносної рефрактерності продовжується 0,03 с. Після нього протягом деякого часу спостерігається супернормальна збудливість (екзальтація) — коли серцевий м’яз може збуджуватися і під впливом підпорогового подразника. Рефрактерний період у міокарді передсердь приблизно на 0,15 с коротший, ніж його ПД, а в шлуночку — на 0,05 с довший. Тривалий період рефрактерності охороняє міокард від виникнення занадто частих повторних збуджень.

М'язові волокна атипій мають слабко виразні властивості скорочення і мають досить високий рівень обмінних процесів. Це пов'язано з наявністю мітохондрій, що виконують функцію, близьку до функції нервової тканини, тобто забезпечує генерацію і проведення нервових імпульсів. Міокард атипії утворює провідну систему серця.

Фізіологічні властивості міокарду атипії:

1) збудливість нижча, ніж у скелетних м'язів, але вище, ніж у клітин скорочувального міокарду, тому саме тут відбувається генерація нервових імпульсів;

2) провідність менша, ніж у скелетних м'язів, але вище, ніж у скорочувального міокарду; (2,0-4,2 м/с)

3) рефрактерний період досить довгий і пов'язаний з виникненням потенціалу дії і іонами кальцію;