Плазма крові

Плазма крові містить 90—92% води і 8—10% сухого зали­шку, до складу якого входять різні речовини, розчинені в ній (білки, глюкоза, вітаміни, ферменти, гормони, продукти обмі­ну, мінеральні речовини тощо).

Білки плазми крові становлять близько 7% об'єму плазми. Переважна більшість їх надходить у кровоносне русло з печін­ки — основного органа біосинтезу білків плазми крові. Білки плазми поділяють на: альбуміни (близько 4,5%), глобуліни (2—3,5%), які під час електрофорезу поділяють на фракції, позначені як α-, β, γ-глобуліни, фібриноген (0,2—0,4%). Велике практичне значення має співвідношення кількості альбумінів та глобулінів (норма альбуміно-глобулінового кое­фіцієнта від 1,5 до 2,3). Білки плазми крові виконують транс­портну, трофічну, захисну функції (глобуліни), створюють онкотичний тиск (альбуміни), беруть участь у процесі згортання крові (фібриноген), у підтриманні постійної реакції крові. Концентрація в крові – 2 – 3,5 г/л.

Небілкові сполуки, до складу яких входить азот (амінокис­лоти, сечовина, сечова кислота, аміак, креатинін), також вхо­дять до складу плазми крові. Загальна кількість небілкового азоту в плазмі крові (так званого залишкового азоту) стано­вить 11—15 ммоль/л (30—40 мг%), половина якого припадає на частку сечовини. При порушенні видільної функції нирок кількість залишкового азоту різко збільшується.

У плазмі крові містяться і безазотисті органічні речовини: глюкоза 3,33—5,55 ммоль/л; (80—120 мг%), нейтральні жи­ри, ліпіди.

Неорганічні речовини плазми крові становлять 0,9—1%, переважно містяться Na⁺, К⁺, Са²⁺, Сl^- та ін. Вміст деяких мінеральних речовин дуже незначний, їх називають мікроелементами (наприклад, мідь, залізо тощо). Рівень орга­нічних і неорганічних речовин плазми крові відносно постій­ний, що забезпечується за рахунок діяльності різних регулю­вальних систем організму.

2. Формені елементи крові

Еритроцити, або червоні кров'яні тільця (червонокрівці), мають форму двовгнутих дисків, діаметром близько 7,5 мкм. Завдяки такій формі еритроцити мають відносно велику поверх­ню, а оскільки зрілий еритроцит не має ядра, ємність його збіль­шується. Форма еритроцитів може змінюватися, тоді говорять про пойкілоцитоз (коли еритроцити мають плоску поверхню, ку­лясту форму, шипи тощо). Коли змінюються розміри еритро­цитів, то це явище має назву анізоцитозу.

За хімічним скла­дом еритроцити містять 60% води і 40% сухого залишку. 95% сухого залишку становить гемоглобін. Гемоглобін — це склад­ний білок, побудований з білкової частини — глобіну та небілкової групи — гему, що містить залізо. Гемоглобін — це піг­мент, який надає крові червоного кольору. Він здатний легко приєднувати кисень, утворюючи нестійку сполуку — оксиге­моглобін, яскраво червоного кольору, який легко розпадається і віддає кисень тканинам перетворюється на відновлений, або дезоксигемоглобін, що має темніший колір. Частково гемоглобін зв'язується з вуглекислотою, утворюючи карбогемоглобін. Гемоглобін також легко утворює сполуку з чадним газом, яка має назву карбоксигемоглобіну. При деяких отруєннях у крові утворюється міцна сполука гемоглобіну — метгемоглобін, де залізо стає тривалентним. У тих випадках, коли в крові накопичується велика кількість метгемоглобіну, транспорт кисню стає неможливим і людина помирає.

Кількість гемоглобіну в чоловіків 140—160 г/л (14—16 г %), у жінок — 120—140 г/л (12—14 г %). Визначення рівня гемо­глобіну в крові здійснюють за методом Салі, він заснований на по­рівнянні кольору досліджуваного розчину крові зі стандартним.

Утворюються еритроцити (еритропоез) в червоному кістковому мозку, середній термін життя еритроцитів у людини — 120 діб. Руйнуються еритроцити в печінці та селезінці. Усунення анемії або крововтрати відбувається за рахунок посилення еритропоезу (не менше ніж за 2-3 тиж.), адже депо еритроцитів практично немає.

У крові чоловіків міститься 4,0—5,0 х 10¹²/л, у жінок — 3,7-4,7 х 10¹²/л. Зниження кількості еритроцитів порівняно з нормою називається еритропенією (анемією), збіль­шення — еритроцитом. Підрахунок еритроцитів здійснюють за допомогою лічиль­ної камери Горяєва під мікроскопом.

Функції еритроцитів:

• дихальна — за рахунок гемоглобіну, який здатний при­єднувати та віддавати кисень і вуглекислий газ;

• трофічна — полягає в адсорбуванні на поверхні еритро­цитів амінокислот, які транспортуються до клітин організму від органів травлення;

• захисна — визначається їхньою здатністю зв'язувати то­ксини;

• ферментативна — пов'язана з тим, що вони є носіями різноманітних ферментів;

• буферна система гемоглобіну бере участь у підтримці сталості рН.

У гематологічній клініці визначають колірний показник (це середній показник вмісту гемоглобіну і одному еритроциті), норма якого перебуває в межах 0,86—1,05. Збільшення чи зменшення його свідчить про порушення насичення еритроци­тів гемоглобіном (анемії).

Гемоліз — руйнування оболонки еритроцита і вихід гемо­глобіну в плазму крові. Така кров стає прозорою і має назву "лакова кров".

Види гемолізу:

• осмотичний — пов'язаний із зменшенням осмотичного тиску плазми крові;

• хімічний — відбувається під впливом речовин, які руй­нують оболонку еритроцита;

• механічний — виникає при механічних впливах на кров, наприклад, при струшуванні флакона з кров'ю;

• термічний — спостерігається внаслідок заморожування та розморожування крові;

• біологічний — розвивається при переливанні несумісної крові за групою, резусом, при укусі отруйними зміями тощо.