Конституція урср 1978 р.

(прийнято 20 квітня 1978 р., розроблено на основі Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 р.)

1. Україна визнавалася суверенною державою, яка мала право зовнішніх зносин та виходу з СРСР, що свідчило про декларативний характер цієї норми, бо не було підкріплено жодними правовими нормами.

2. Тих, хто наважувався відкрито говорити про право виходу з СРСР, жорстоко переслідували.

3. УРСР мала право здійснювати керівництво економікою, розробляти і затверджувати плани соціально-економічного розвитку, керувати галузями народного господарства республіканського підпорядкування, житловим і комунальним господарством, освітою, культурою, наукою, медициною, забезпечувати охорону громадського порядку, прав і свобод громадян.

4. Вказувалося, що в СРСР побудовано розвинене соціалістичне суспільство, в якому створено могутні продуктивні сили, й неухильно підвищується добробут і культура народу.

Основні складники розвиненого соціалізму — «загальнонародна держава» і «нова історична спільнота — радянський народ».

5. Керівною і спрямовувальною силою радянського суспільства, ядром його політичної системи визнавалася КПРС (6-та стаття).

6. Наголошувалося, що економіка УРСР є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР.

7. У Конституції декларувалися свобода слова, друку, віросповідування, мітингів, демонстрацій, створення громадських організацій, недоторканність особи, але вони залишалися на папері, бо реальних прав і свобод в СРСР не існувало.

Висновки

1. Конституція 1978 р. закріплювала підлегле становище УРСР.

2. Нова Конституція мала декларативний характер, її зміст розходився з реальним життям.

3. Україна не мала таких важливих атрибутів суверенності, як власне законодавство, власні збройні сили тощо.

4. Чимало її статей мало декларативний характер, вони ніколи не втілювалися в життя.

5. Декларувалися демократичні гасла, але фактично здійснювалася антигуманна політика.

6. Життя засвідчувало бездієвість багатьох статей:

• конституція проголошувала право на житло, а реально його не вистачало;

• пропагувалося право на безплатну освіту, хоча не гарантувалася її якість;

• вказувалося на безплатну медицину, а насправді був кризовий стан самої охорони здоров’я, особливо на селі;

• конституційне право на свободу слова не здійснювалося, на практиці існувала жорстока державна цензура;

• конституція надавала право об’єднуватися у громадські організації, а фактично заборонялися будь-які об’єднання та організації, які протистояли поглядам комуністичної партії.

Дві лінії в українському керівництві

Націонал-комуністична політика  П.Шелеста (1963-1972 рр.)

Проімперська політика В. Щербицького (1972-1989 рр.)

I. Переконаний і послідовний прибічник компартійної диктатури. 2. Учасник усунення М. Хрущова від влади. 3. Був послідовним противником процесів десталінізації. 4. Рішуче боровся з дисидентським рухом. 5. Був одним з ініціаторів збройної інтервенції військ Варшавського договору 1968 р. в Чехословаччину. 6. Був прибічником розширення прав УРСР у внутрішній і зовнішній політиці. 7. Намагався добитися незалежності республіканських структур від центру, виношував плани господарського розрахунку, самостійності у плануванні. 8. Критикував централізаторські зловживання союзних відомств. 9. Був поміркованим поборником українських національних інтересів. 10. Сприяв деякому розвиткові української культури, мови, національних традицій. 11. Написав книгу «Україна наша радянська» (1970 р.), яка зазнала нищівної критики центру за «націоналізм». 12Сприяв деякій українізації (розширилася кількість українських передач на республіканському телебаченні та радіо, діловодство в установах та викладання соціо-гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах почали переводити на українську мову).

1. Прибічник централізаторської політики, підпорядкування республіки центру. 2. Усунув від влади всіх прибічників П. Шелеста. 3. Кадри підбирав за принципом особистої відданості. 4. Розпочалася чергова хвиля русифікації. 5. Усі державні й партійні заходи проводив лише російською мовою. 6. Багато працював, намагався якомога ефективніше розвивати національну економіку. 7. Був прихильником екстенсивних форм і методів ведення господарства.  8. Сприяв зростанні ролі КПРС як єдиної монопольної організації, яка зобов’язана керувати всіма ділянками господарського і культурного будівництва. 9. Економіка України орієнтувалася на загальносоюзний господарський комплекс. 10. Прихильник командно-адміністративних методів керівництва. 11. За В. Щербицького сталася аварія на Чорнобильській АЕС, яку було збудовано за його сприяння на небезпечному піщаному грунті всупереч протестам вітчизняних науковців. 12. Своєчасно не повідомив народ про страшну аварію, не вжив рішучих заходів для термінової евакуації населення з небезпечної для життя людей зони, замовчувалася об’єктивна інформація про катастрофічні наслідки аварії для України. 13. Вів нещадну боротьбу з будь-яким інакомисленням.

Комуні́зм (від лат. communis та фр. communisme — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї суспільства загальної рівності та свободи, суспільної власності на засоби виробництва та безгрошового перерозподілу майна. І базується на принципі «від кожного — за здібностями, кожному — за потребами».

Соціалі́зм — (поняття, що має багато значень. Серед них) - самоназва економічного, суспільного та політичного ладу в СРСР та країнах, що в ХХ столітті були вільними або невільними сателітами СРСР. Для ортодоксальних Марксистів, соціалізм є нижчим ступенем комунізму і оснований на принципі «від кожного за здібністю, кожному за працею»; перехід на вищий ступінь, оснований на принципі «від кожного за здібністю, кожному за потребами», можливий лише після того, як автоматизація та підвищення ефективності виробництва на нижчому ступені призведе до надлишку товарів та послуг