2.3 Технологія виконання земляних робіт

Розробку котловану виконують однією або декількома проходками, розміри яких відповідають поперечному профілю забою.

Екскаваторним забоєм називають робочу зону, що включає: майданчик, на якому розташовано екскаватор, частина масиву ґрунту, що розробляється, і площадку, де розміщується під навантаження транспортний засіб або відвал ґрунту.

Розробку котловану проводять поперечними або поздовжніми проходками на всю ширину або довжину до проектних позначок з недобором ґрунту, передбаченого будівельними нормами [1]. При розробці котловану перебір ґрунту не дозволяється (точність розробки ±5 см).

Розроблений ґрунт відвозять автосамоскидами за межі будівельного майданчика, а частину розміщують на будівельному майданчику для зворотного засипання пазух між стінками підвалу та укосами котловану. Установку транспортних засобів під завантаження здійснюють за допомогою попередньо поставлених віх. Зачищення дна котловану до проектної позначки виконують за допомогою легких бульдозерів ( додаток Б, табл. Б.7)

Загальні рішення щодо технології розробки і транспортування ґрунту обирають залежно від прийнятого методу виконання робіт за [7] і [8].

2.3.1 Вибір виду й розрахунок потреби в транспортних засобах

Вид транспорту обирають залежно від місткості ковша екскаватора і відстані транспортування (табл. 2.2). Технічні характеристики автосамоскидів наведена в додатку Б, табл. Б.8 – Б11.

Необхідну кількість автосамоскидів, які забезпечують безперервну роботу екскаватора, визначають за формулою

N = , (2.8)

де Т – тривалість установлення автосамоскида під навантаження, хв. (додаток Б, табл. Б.12);

Т – тривалість навантаження автосамоскида, хв. (додаток Б, табл. Б.11);

Т – тривалість установлення автосамоскида під розвантаження, хв. (додаток Б, табл. Б.10);

Т – тривалість розвантаження, хв. (додаток Б, табл. Б.10);

Т – тривалість пробігу автосамоскида від місця завантаження до місця розвантаження і назад, хв. (додаток Б, табл. Б.12);

Т – тривалість технологічних перерв, які виникають протягом рейсу (маневрування, пропускання зустрічного транспорту на роз’їзді тощо), хв. (додаток Б, табл. Б.10).

Якщо відстань транспортування ґрунту перевищує 4 км, то Т розраховують за формулою

Т = , (2.9)

де L – середня відстань транспортування ґрунту, м;

V – середня швидкість руху автотранспорту, км/год. (додаток Б, табл. Б.13).

2.3 Побудова графіка виконання земляних робіт

Графік виконання земляних робіт виконують за формою табл. 2.4. До основних процесів під час розробки ґрунту слід віднести (колонка 1):

– зрізка рослинного шару ґрунту;

– розробка ґрунту екскаватором з навантаженням у транспортні засоби і відвезенням у відвал відповідно до заданої відстані;

– зачистка дна котловану бульдозером;

– ручна доробку ґрунту.

Таблиця 2.4 – Графік виконання земляних робіт

Назва робіт	Обґрунтування за ЄНіР	Одиниця виміру	Обсяг робіт	Норма часу		Трудомісткість, л-зм		Машиноємкість, м-зм		Склад ланки		Змінність	Тривалість	Робочі дні/зміни
				люд-год	маш-год	Норм.	Прийнята	Норм.	Прийнята	Проф., розряд	Кількість			1		2		3
														1	2	1	2	1	2
1	2	3	4	5	6	6	7	8	9	10	11	12	13	14

Всі роботи нормують за нормами часу наведеними у ЄНіР [3]. Обсяг робіт для першого процесу розраховується за формулою 2.7. Обсяг робіт із зачищення дна котловану бульдозером розраховують виходячи з того, що площа ґрунту в м², яку потрібно спланувати бульдозеру, розраховується як площа дна котловану S_ДН = а∙в (див. підрозділ 2.1), збільшена на кількість проходів бульдозера по одному сліду. Кількість проходів бульдозером по одному сліду можна прийняти 2 – 3. Обсяг робіт (S_ДН) для ручної доробки ґрунту визначають аналогічно, як і для бульдозера.

Нормативну трудомісткість (колонка 6) визначають як добуток норми часу (колонка 5) на обсяг робіт (колонка 4). При остаточному виборі прийнятої трудомісткості (колонка 7) враховують можливе перевиконання робітниками норм у межах 10 – 20 %. Прийнята трудомісткість повинна бути кратною тривалості зміни (8 годин), кількості виконавців (колонка 12) і мати ціле або кратне ½ зміни значення.

Нормативну машиноємкість (колонка 8) визначають як добуток норми часу роботи машини (колонка 6) на обсяг робіт (колонка 4). При остаточному виборі прийнятої машиноємкості (колонка 9) враховують можливе перевиконання робіт в межах 10 – 20 %. Прийнята машиноємкість повинна бути кратною тривалості зміни (8 годин), кількості машин і мати ціле або кратне ½ зміни значення.

Тривалість робіт (колонка 13) визначають за машиноємкістю, якщо будівельний процес механізований за формулою (2.10) і за трудомісткістю, якщо немеханізований, за формулою (2.11):

T_Б = ; (2.10)

T_Б = , (2.11)

де T_Б – тривалість будівництва, дн.;

M – машиноємкість, м-зм.;

T – трудомісткість, люд-зм;

n – кількість машин, шт.;

T_ЗМ – тривалість зміни, год;

N – кількість робітників;

A – змінність;

α – коефіцієнт перевиконання норм (1,1…1.2).