2.Наука про господарський контроль, її основні характеристики

Господарський контроль як наука. Оточуючу нас дійсність вивчає складна система наук.

Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні, які досліджують суспільне життя.

Кожна з наведених великих структур поділяється на окремі галузі науки. Наприклад, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та ін. Підставою для розмежування наук є їх предмет та об'єкт.

Серед найбільш характерних складових кожної науки можна виділити наступні (рис. 4).

Рис.4 Складові елементи науки

Усі наведені на рис. 1 елементи характеризують науку як теоретичну систему знань. Становленню самостійної галузі науки господарського контролю сприяли такі передумови:

• контроль власника як об'єктивна необхідність будь-якого суспільного виробництва повинен враховувати досягнутий рівень практики контрольної діяльності;

• необхідність постійного функціонування органів контролю, що в свою чергу вимагає наукового обґрунтування системи господарського контролю, відпрацювання методів його здійснення, встановлення взаємозв'язку між суб'єктами та об'єктами контролю;

• швидкий розвиток галузей економіки та нові завдання перед ними вимагають уваги як з боку контролюючих органів, так і вчених;

• науковий прогрес в країні створив великий потік інформації, яка є важливим джерелом контролю. Традиційні форми і методи проведення контролю відстають від вимог технічного прогресу. Це вимагає наукового підходу до здійснення господарського контролю;

• політичний напрям, цілі та завдання господарського контролю на кожному етапі його розвитку визначаються державою. Конкретні права і обов'язки суб'єктів контролю, їх організаційна структура і компетенція детально регламентуються законодавством. Наявність правових актів, що регулюють права суб'єктів контролю і господарську діяльність підконтрольних структур, викликає необхідність наукового обґрунтування методів і способів здійснення контролю, тобто співставлення фактичного положення з правовими нормами;

• недостатній рівень виховної роботи. Оскільки в суспільстві можливі привласнення, крадіжки, безгосподарність, марнотратство, то для виявлення, усунення і попередження цих порушень необхідний постійний контроль.

Наука господарського контролю повинна розробити методи виявлення таких явищ, вивчити причини і умови, що їх породжують;

• автоматизація виробничих процесів, комп'ютеризована обробка облікової інформації, інтеграція обліку в багатьох випадках не дозволяють сучасному ревізору з його рівнем знань розкрити складні і завуальовані факти різного роду порушень. Це потребує постійного удосконалення наукової основи господарського контролю;

• накопичені органами контролю матеріали про порушення ніким не узагальнювались і не вивчались. Це викликало необхідність зробити на науковому рівні відповідні висновки;

• оскільки жодна з економічних, правових і технічних наук не вивчає процеси господарського контролю в цілому, то наука господарського контролю виступає як самостійна і комплексна галузь знань. Створенню її сприяє неспівпадання проблематики і наукових інтересів господарського контролю, інших економічних і правових наук;

• наука господарського контролю має свою літературу, великий обсяг накопиченого наукового матеріалу і вчених в цій галузі знань. Це дає основу стверджувати, що господарський контроль сформований в самостійну галузеву науку. Ця формальна ознака визнається науковеденням.

Характерними ознаками господарського контролю як науки є те, що:

• господарський контроль представляє собою комплексну науку в широкому розумінні цього слова. її можна віднести до числа спеціальних, міжгалузевих, функціональних;

• єдиним предметом дослідження науки про господарський контроль є наявність, рух, збереженість та ефективність використання національного багатства, тобто вивчення і розробка способів усунення безгосподарності, крадіжок та інших порушень. Господарський контроль, на відміну від інших наук, в своєму аспекті досліджує законність та ефективність ведення господарської діяльності, виявляє її недоліки, відпрацьовує способи їх усунення, аналізує ефективність контрольних заходів;

• наука про контроль відрізняється специфікою своїх об'єктів і методів дослідження;

• науці про контроль притаманна специфічна активна спрямованість на практику.

Таким чином, господарський контроль як наука:

а) вивчає розвиток і удосконалення господарського контролю, його методів і способів на всіх етапах суспільного розвитку і в майбутньому суспільстві;

б) вивчає закономірності контролю процесів відтворення;

в) розробляє способи збереження та ефективного використання національного багатства в процесі розширеного відтворення;

г) вивчає причини і умови, що сприяють здійсненню порушень, і заходи з їх усунення.

Предмет господарського контролю. Господарський контроль, як і будь-яка інша наука, має свій предмет.

Предмет науки господарського контролю - це основний її теоретичний фундамент, по відношенню до якого вона розглядає свої об'єкти дослідження, та система понять, за допомогою якої вона розкриває специфічні сторони сутності об'єктів, що вивчаються нею. Він охоплює всі стадії розширеного відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання валового внутрішнього продукту в суспільстві.

На всіх стадіях відтворення контроль вивчає законність, доцільність та достовірність операцій: на стадії виробництва - щодо використання засобів виробництва (включаючи природні і трудові ресурси); на стадії розподілу - використання та розподіл суспільного продукту, відновлення спожитих засобів виробництва; на стадії обміну - збут та заготівлю, розрахунки та дотримання цін, договірні відносини; на стадії споживання-виробниче споживання, пов'язане з відтворенням та розширенням активів.

Об'єкт і предмет науки, а не її методи, обумовлюють її назву, не метод, а предмет дає науці життя і є критерієм, який визначає її характер. Контроль має справу з даними, які постійно змінюються. Через це наука про контроль має свій предмет, який постійно змінюється, наукове пізнання якого неможливе без дослідження його історії. Адже сутність, предмет та методи здійснення контролю виникають і змінюються з розвитком суспільства і залежать від рівня розвитку виробничих сил та характеру виробничих відносин (табл. 2).

Таблиця 2.

Генезис предмету господарського контролю на різних етапах суспільного розвитку

Суспільство	Предмет господарського контролю
Первісне суспільство	Вся діяльність суспільства, його операції з виробництва продуктів та їх споживання, общинна власність на знаряддя та засоби виробництва
Рабовласницьке суспільство	Виробництво продуктів, торговельні, землевласницькі та інші операції, які здійснюються державними установами, храмами та рабовласниками, спрямовані на примноження та зміцнення приватної власності на засоби виробництва та рабів
Феодальне суспільство	Баланси і звітність підприємств (зовнішній контроль); наявність і рух капіталу; кредитні і розрахункові операції між купцями, лихварями, банками; процеси виробництва і приватна власність на засоби виробництва (внутрішній контроль)
Капіталістичне суспільство	Баланси, звітність, рахунки прибутків та збитків (зовнішній контроль); приватна капіталістична власність на засоби виробництва, всі господарські процеси, які здійснюються з метою збільшення прибутку власника (внутрішній контроль)
Соціалістичне суспільство	Господарські процеси, розрахунково-кредитні операції ланок сфери матеріального виробництва, фактична наявність та рух національного багатства в процесі розширеного соціалістичного відтворення
Сучасний етап	Господарські процеси, фактична наявність та рух майна в процесі розширеного відтворення, а також виробничі відносини, що при цьому виникають

Отже, основною передумовою виникнення господарського контролю був розвиток суспільного виробництва. Характерною рисою господарського контролю є постійне його функціонування в кожній виробничій ланці і в масштабах всієї економіки. Предмет контролю в кожній наступній формації набуває якісно нового змісту, змінюється його природа, обсяг та сфера застосування. Він вивчає продуктивні сили і виробничі відносини. Контроль досліджує організацію і технологічну підготовку виробництва, планування та ефективність праці, використання фонду заробітної плати, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість праці та її оплату, використання робочого часу працівників, машин, обладнання.

Господарський контроль як галузь знань вивчає економічні явища і процеси, які виникають в суспільному виробництві з точки зору їх законності, достовірності та доцільності. Зокрема, господарському контролю підлягає: а) фактична наявність, збереженість та рух майна в кожній окремій ланці та в масштабах всієї економічної діяльності; . б) господарські процеси з виробництва суспільного продукту; в) розрахунково-кредитні операції, пов'язані з рухом майна та виробництвом суспільного продукту; г) виробничі та організаційно-технологічні відносини, що виникають під час споживання та відтворення майна, створення суспільного продукту (рис. 5).

Рис.5 Складові предметі господарського контролю

Об’єкти господарського контролю. При визначенні об'єктів господарського контролю важливо правильно підійти до з'ясування понять об'єкт науки та об'єкт контролю. Ці поняття, хоча і повинні бути ідентичними, все ж таки мають практичну відмінність. Об'єктом науки виступає аспект, ракурс предмету науки тобто певна сторона предмету), він обирається суб'єктивно. Якщо предмет науки як її реальне обґрунтування виражає стійкість даної науки в системі інших наук, то об'єкт науки історично змінюється, є рухомим в силу зміни соціальних умов і теоретичних висновків дослідників.

Об'єкт контролю - це те. що підлягає вивченню або перевірці. І через це автори, які називають підприємство об'єктом контролю, припускаються теоретичної і практичної помилки

Контролюється не підприємство, а його діяльність щодо ефективного використання майна. Оскільки до негативного впливу різних факторів схильні всі явища та процеси, то в кожній ланці економічної діяльності вони можуть негативно впливати на ефективність виробництва. Через це об'єктами контролю в економіці є не господарюючі ланки, а явища і факти господарського життя.

Терміном "об'єкт" слід позначати частину цілого, тобто окремі найбільш істотні складові предмету господарського контролю. Поняття "об'єкт" і господарського контролю є більш вузьким і конкретним, ніж поняття "предмет". В господарському контролі в поняття "об'єкт" і "предмет" слід вкладати різний обсяг змісту. В якості об'єктів господарського контролю виступають явища дійсності, які протистоять суб'єкту, або та частина об'єктивної реальності, яка знаходиться у взаємозв'язку з суб'єктом діяльності. Це найбільш суттєві і характерні складові предмету господарського контролю, що відносяться до сфери матеріального виробництва.

Багато чисельні та різноманітні об'єкти господарської о контролю можна поєднати в декілька укрупнених груп (рис. 6).

Рис. 6 Об'єкти господарського контролю

Сукупність взаємопов'язаних об'єктів контролю, від стану і функцій яких залежить виконання певної групи норм, правил, планових завдань, утворює напрямок контролю. Напрямами контролю є: фінансовий контроль, контроль якості продукції, контроль умов праці і техніки безпеки тощо. Такий напрямок контролю, як умови праці та техніки безпеки, наприклад, включає в якості об'єктів споруди і стан виробничого обладнання, планування заходів з охорони праці, проведення інструктажу тощо; фінансовий контроль - використання матеріальних цінностей, збереження готової продукції, витрачання коштів на оплату праці, касові операції, звітні дані, окремі накази, інструкції тощо.

Таким чином, під об'єктами господарського контролю слід розуміти те, на що спрямована увага суб'єкта контролю.

Методологія і методи господарського контролю. Головна мета методології науки - вивчення тих методів, способів і прийомів, за допомогою яких набувається та обґрунтовується нове знання в науці, досліджується її предмет (рис.7). Метод представляє собою сукупність певних способів і прийомів. Він так відрізняється від прийому, як ціле відрізняється від частини. Прийом - це момент методу.

Методологія контролю - це вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності способів і прийомів теоретичного пізнання господарських явищ з точки зору їх законності, доцільності і достовірності

З наведених характеристик можна прийти до висновку, що спосіб є системою прийомів і дій, а також визначає образ дії. Прийом же виступає системою або сукупністю окремих дій, що мають цілеспрямований характер.

Методологія - генеральний шлях пізнання, а методи визначають як йти цим шляхом.

Рис. 7 Схема поняття "методологія".

В широкому розумінні методологію можна охарактеризувати як вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності в області теорії і практики. В прямому розумінні методологія контролю є вченням про методи, які застосовуються в науці контролю для вивчення предмету її пізнання (рис.8). Метод науки господарського контролю визначається характером і змістом предмету, який вивчається, він розробляється теорією в тісному взаємозв'язку з його змістом. Методологія визначає, що і як вивчається за допомогою теорії.

_________________________________________________________________________________________

Методологія науки про господарський контроль - це вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності прийомів і засобів теоретичного пізнання господарських явищ і процесів.

Методика контролю представляє собою сукупність технічних прийомів, інструментів і способів найбільш доцільного збору і обробки даних про ці явища

_________________________________________________________________________________________

Рис. 8 Методологія господарського контролю

Дослідження в господарському контролі - це процес, який включає вивчення і розв'язання різних за характером та ступенем узагальнення і спрямованості завдань: від вузькоспеціалізованих до загальнотеоретичних, які мають велике методологічне значення. Для цього використовуються загальні і спеціальні методи пізнання, тобто методи, які відпрацьовані в межах науки про контроль або запозичені зі споріднених наук.

Всезагальні філософські методи є системою "м'яких" принципів, операцій, прийомів, що носять всезагальний, універсальний характер, тобто знаходяться на найбільш високих, навіть граничних, рівнях абстрагування. Філософські методи задають лише найзагальніші регулятиви дослідження, його генеральну стратегію, але не замінюють спеціальні методи і не визначають кінцевий результат пізнання.

В науці про господарський контроль застосуються такі загальнонаукові методи дослідження, як: спостереження і експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз і синтез, індукція і дедукція, гіпотеза і аналогія, вимірювання і обчислення, опис і порівняння тощо.

Специфічність загальнонаукових методичних прийомів в науці про господарський контроль проявляється в залежності від об'єктів пізнання, технічних засобів, які застосовуються дослідниками, умов, в яких здійснюється процес пізнання.

Одним із важливих шляхів взаємодії наук є взаємообмін методами дослідження. Тобто застосування методів одних наук в інших.

За останні роки в науці про господарський контроль почали використовуватися методи соціології, психології, математичної логіки, кібернетики, теорії інформації, закріплюються зв'язки господарського контролю з філософією, традиційною формальною логікою, статистикою тощо. Застосування цих методів дозволяє одержати відповіді на питання: чи існує зв'язок між безгосподарністю, марнотратством та іншими зловживаннями і рівнем заробітної плати; приписками, викривленням звітності і незаконним отриманням премії; безгосподарністю і рівнем управління; розкраданням і станом обліку, кількістю проведених ревізій і виявлених сум розкрадань тощо. Апріорно на ці питання відповісти не можливо. Тільки статистичні дослідження великої кількості матеріалів можуть дати відповіді на поставлені питання.

Певне значення в господарському контролі мають і конкретні соціологічні методичні прийоми дослідження (вивчення актів ревізій, анкетування ревізорів тощо), які супроводжуються іншими прийомами: аналізом статистичних даних, вивченням архівних матеріалів, оперативних документів, рішень за матеріалами контролю та інших офіційних документів контрольно-ревізійної діяльності; усним інтерв'ю і письмовим опитуванням (анкети); безпосереднім спостереженням; ревізійним експериментом тощо.

Предмет дослідження, який пов'язаний з безгосподарністю, непродуктивним використанням об'єктів державної та інших форм власності і різними зловживаннями, часто є детально замаскованим, отже потребує своїх власних методів вивчення і пізнання, які не ідентичні методам вивчення і пізнання, що застосовуються в інших науках.

Під спеціальними методами дослідження розуміють такі методи, які застосовують лише в господарському контролі, сфера яких обмежена специфічною областю пізнання. їх особливість полягає в наступному:

а) вони не застосовуються в інших науках;

б) одні застосовуються лише в одному з розділів науки, інші - в двох або у всіх розділах науки.

В той же час спеціальні методи господарського контролю чітко не відокремлені від загальнонаукових методів, використовуються в комплексі і взаємопов'язані між собою.

Метод господарського контролю не слід сприймати абстрактно. При його розгляді необхідно розкрити сутність і зміст методу (рис. 9).

Рис. 9 Сутність і зміст методу господарського контролю

Метод господарського контролю - це сукупність способів і прийомів перевірки законності, достовірності та доцільності операцій господарюючого суб'єкта шляхом документального дослідження, визначення реального стану, порівняння та оцінки результатів перевірки.

До спеціальних методів дослідження в господарському контролі можна віднести інвентаризацію, аналіз господарської діяльності, перевірку, обстеження, ревізію, аудит.

Зазначені методи застосовуються як в науковій, так і в практичній діяльності. При контролі одного і того ж об'єкта можна застосовувати різні методи. Одні в певних випадках будуть більш ефективними, інші - ні. Завдання і мистецтво контролерів полягає в тому, щоб застосувати під час вивчення об'єкту найбільш ефективні методи або їх комбінацію.

Застосування тієї чи іншої групи загальнонаукових прийомів дослідження передбачає їх розгляд на різних рівнях пізнання: а) емпіричному і теоретичному; б) історичному і логічному; в) натуральному і модельному; г) системному і гносеологічному. Загальні і спеціальні методичні прийоми, що застосовуються в господарському контролі, мають певні характерні риси, які визначають їх належність до одного із зазначених підходів.

Системний підхід, наприклад, передбачає діалектичний розгляд явищ в єдності та протиріччях, в динаміці і статиці, у взаємозалежності і взаємозв'язку. Він полягає в тому, що контроль розглядається як взаємопов'язане ціле, в якому складові погоджені одна з одною. Досить часто в контрольній діяльності застосовується вираз "комплексний підхід"; в даному виразі мова йде про проблеми не тільки науки, але й практики. Комплексний підхід полягає в тому, що контроль досліджується як нерозривна єдність організаційного, технічного і соціально-економічного аспектів діяльності підприємств, причому останньому аспекту відводиться провідна роль.

Методи контролю оцінюються за критеріями: а) ефективності-досягнення поставленої мети, результативності, точності дослідження, придатності для практики; б) простоти і надійності - доступності досліднику, достовірності результатів дослідження; в) відсутності шкоди-етичності при спілкуванні з людьми, відсутності матеріальної і моральної шкоди; г) економічності - економії часу і засобів на дослідження; д) науковості - застосуванні методичних прийомів, що обґрунтовані наукою.

Ефективність застосовуваних методів дослідження, їх комбінацій визначається головним критерієм істини - практикою. Успіх розвитку науки полягає в перевірці самим життям положень, які вона розробила, в підтвердженні практикою досягнутої мети, що полягає у сприянні підвищенню ефективності суспільного виробництва, економії ресурсів, запобіганню економічним, соціальним, екологічним та іншим порушенням.

Нижче розглянуто спеціальні методи господарського контролю.

Інвентаризація - це перевірка наявності та стану об'єкта контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних

В сучасних умовах господарювання мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об'єкта, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових і багатьох інших характеристик, згідно з якими він може функціонувати, та їх нормативно-правовому регулюванні.

Основні завдання інвентаризації наступні:

- забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів згідно з затвердженими нормами, планом тощо;

- виявлення майна, що втратило свою якість, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком;

- встановлення реального фізичного стану (ступінь зносу) і оцінки основних засобів та інших засобів праці, що обліковуються на балансі;

- виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості;

- виявлення використаних понаднормово та невикористаних запасів;

- перевірка дотримання правил і умов збереження майна;

- виявлення і усунення фактів безгосподарності та безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;

- визначення розмірів природного убутку та інших витрат;

- контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;

- перевірка дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність;

- запобігання негативним явищам в діяльності підприємства;

- аналіз причин, під дією яких виявлені дані відхилення;

- створення умов, які роблять неможливими повторення таких недоліків.

Аналіз господарської діяльності дозволяє за зведеними матеріалами і звітами оцінити діяльність підприємства за певний проміжок часу з метою виявлення невикористаних резервів підвищення якості продукції та зниження її собівартості

Завдання аналізу як методу господарського контролю наступні:

- об'єктивна оцінка діяльності підприємств;

- виявлення факторів, що впливають на відхилення від нормальної діяльності підприємств;

- визначення умов, що впливають на формування способів здійснення порушень;

- розробка і внесення відповідних пропозицій щодо усунення умов, що сприяють порушенням.

Таким чином, аналіз господарської діяльності в ході контролю представляє собою систематичне дослідження економічних показників, що характеризують різні сторони господарської діяльності підприємств, для виявлення відхилень в цій діяльності і випадків порушень фінансово-господарської дисципліни з метою їх своєчасного попередження.

Економічний аналіз проводиться за допомогою спеціальних прийомів, що притаманні цьому методу (порівняння, співставлення, елімінування, групування тощо). На підставі отриманих даних приймаються рішення, спрямовані на подолання недоліків та усунення причин, що зумовлюють їх виникнення.

Перевірка - це вивчення окремих питань діяльності підприємства або дій апарату управління на підставі заяв, сигналів, скарг або відповідно до плану роботи контролюючого суб'єкта

Контрольні перевірки проводяться для загального ознайомлення з діяльністю підприємства, що перевіряється, або з окремими його аспектами. Вона, як правило, не потребує використання складних методик контролю і застосування професійних знань та вмінь у галузі контрольно-ревізійної діяльності.

Перевірка, представляючи собою вивчення певних сторін діяльності та локальних операцій, носить, як правило, тематичний характер і може бути систематичною або періодичною, функціональною та міжфункціональною, суцільною та вибірковою, проводитися всіма суб'єктами контролю.

Метою проведення перевірки є вивчення конкретних питань (передбачених програмою, завданням) на підставі документів, облікових записів та отримання відповідних пояснень.

Обстеження - це ознайомлення на місці з діяльністю окремих ділянок підприємства з метою виявлення позитивних і негативних сторін їх роботи

Метою проведення обстеження є вивчення стану збереження та ефективного використання основних засобів, виробничих запасів, товарів тощо.

Обстеження може застосовуватись як самостійний метод господарського контролю, так і в комплексі з іншими методами, це дозволяє отримати загальне уявлення про об'єкт, що вивчається, а також зібрати дані, необхідні для подальшої перевірки.

Спектр питань, що досліджуються може широко варіюватися, а саме:

- за касовим господарством до плану перевірки можуть включатися багато технічних питань і вивчення особливостей експлуатації контрольно-касових апаратів;

- за складським господарством - питання його стану, охорони і сигналізації, а також складського обліку запасів;

- за організацією обслуговування покупців - від дотримання асортиментного мінімуму і якості товарів до правильності застосованих цін реалізації;

- за персоналом - від дотримання співробітниками правил санітарії до організації і ефективності матеріальної відповідальності, а також до віку співробітників, відсутності фактів їх судимості в минулому за недостачу товарно-матеріальних цінностей і фінансові зловживання.

Обстеження проводяться нерегулярно і оформляються, як правило, довідками або доповідними записками. Централізоване планування в масштабі відомства, тематики і термінів проведення цільових обстежень дозволяє підвищити їх дієвість, скоротити кількість малоефективних разових перевірок.

Ревізія - це метод господарського контролю діяльності підприємства і його підрозділів за певний період часу з метою встановлення законності, доцільності та ефективності здійснених господарських операцій, забезпечення збереженості майна, правильності і достовірності обліку і звітності

Термін "ревізія" практично рівнозначний терміну "ретроспекція" (від лат. retro - назад і specio - дивлюся), що означає звернення в минуле, огляд минулих подій. Ревізії найбільш характерний ретроспективний, пошуковий характер. В цьому головна відмінність ревізії від інших методів контролю. Вивчаючи відповідну інформацію, ревізор відтворює картину минулого за письмовими даними, що є в його розпорядженні.

Ревізія здійснюється із застосуванням прийомів фактичного контролю: лабораторного аналізу, контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво, контрольного придбання тощо, і прийомів документального контролю: формальної перевірки документів; арифметичної перевірки; взаємного контролю документів і операцій; зустрічної перевірки документів; хронологічної перевірки записів тощо.

Від інших методів контролю ревізію відрізняє плановість проведення, широта охоплення об'єктів та глибина їх дослідження, переважне використання документів як джерела контролю, багатофункціональний, комплексний підхід.

Ревізії проводяться відповідно до діючого законодавства, як правило, державними органами контролю і управління з метою запобігання, виявлення та усунення недоліків в діяльності підприємств, що перевіряються. Ревізія базується на дослідженні первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, перевірці фактичної наявності грошових коштів і майна. Результати ревізії оформляються актом, який має юридичну силу і є підставою для розгляду виявлених порушень правоохоронними органами.

Аудит - це підприємницька діяльність, що полягає у виконанні комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб'єкта господарювання

Проведення аудиту регламентується чинним законодавством. Основна передумова аудиту взаємна зацікавленість його власників (акціонерів), підприємства, держави і самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності.

Аудиторська діяльність задовольняє потреби багатьох суб'єктів економічних відносин: інвесторів, працівників, позикодавців, постачальників та інших кредиторів, клієнтів, уряду та його установ, громадськості. Та у всіх цих суб'єктів є один загальний інтерес - вони прагнуть отримати не просто інформацію, що міститься у фінансовій звітності, а достовірну інформацію.

Діяльність аудитора відбувається на договірній комерційній основі за рахунок коштів підприємства, що перевіряється. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про ступінь достовірності фінансової звітності, аудиторський звіт та рекомендації для клієнта.

Основні відмінності між аудитом та ревізією наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Відмінності між аудитом та ревізією

№	Ознака	Аудит	Ревізія
1	Поняття	Аудит - це підприємницька діяльність, що полягає у виконання комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб'єкта господарювання	Ревізія - метод господарського контролю за діяльністю підприємства, в процесі якого встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність наказу про облікову політику, діючим стандартам обліку
2	Правова основа	Закон України "Про аудиторську діяльність"	Закон України "Про Державну контрольно-ревізійну службу України"
3	Підстава для проведення	Договір між аудиторською фірмою та замовником	Наказ керівника підрозділу контрольно-ревізійної служби або керівника вищого (у відношенні до підприємства) органу управління
4	Строки призна­чення	Обов'язковий - один раз на рік перевіряється фінансова звітність, все інше законодавством не передбачено	Може бути призначена до і після порушення кримінальної справи, а також не частіше одного разу на рік
5	Відповідальна особа	Аудитор - особа, яка пройшла атестацію на отримання кваліфікаційного атестату	Ревізор - службова особа, яка уповноважена державою (власником, органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки діяльності підприємства, але він позбавлений будь-яких процесуальних прав на стадії попереднього слідства кримінального процесу, в судовому засіданні може бути допитаний лише як свідок
6	Самостійні дії відповідальної особи щодо збору і пошуку додаткових матеріалів	Дії аудитора залежать від волі клієнта, без дозволу клієнта не має права вилучати документи, здійснювати зустрічну перевірку, робити запити тощо	Ревізор самостійно підбирає необхідні документи для перевірки, активно шукає матеріали про розкрадання та інші економічні злочини і, крім аналізу даних бухгалтерського обліку, може здійснювати ряд самостійних дій: проводити інвентаризацію, опечатувати та вилучати документи тощо
7	Тип відносин	Горизонтальний ("рівні учасники")	Вертикальний ("адміністративний")
8	Мета	Виявити не тільки недоліки та упущення, але й допомогти виправити їх, надати підприємству методологічну консультаційну допомогу	Визначити законність, доцільність та ефективність господарських операцій, виявити ті з них, які виходять за межі вимог чинного законодавства
9	Ступінь незалежності контролерів від підприємств, що контролюються	Відносна (аудиторська фірма у фінансовому відношенні залежна від замовника)	Абсолютна (члени ревізійної комісії в організаційному і фінансовому відношенні незалежні від підприємств, що контролюються)
10	Питання дослідження	Ставляться замовником, передбачені в договорі	Перевірка сторін діяльності підприємства відповідно до програми ревізії, затвердженої керівником контрольно-ревізійного органу
11	Документ, який оформлюється в результаті проведення	Висновок аудитора - думка аудитора про достовірність питань, поставлених в договорі на проведення аудиту	Акт - документ, що узагальнює результати ревізії. В ньому фіксується стан діяльності підприємства, відображаються, як виявлені недоліки, порушення, зловживання, так і позитивні сторони його роботи: застосування нових прийомів і матеріалів організації виробництва, праці

Принципи господарського контроль. Важливе значення в процесі контролю відіграють його принципи - норми проведення, обов'язкове дотримання яких визначає ефективність господарського контролю. Принципи відносяться до фундаменту науки про контроль і є вихідними положеннями, які визначають її функції, виступають провідними поняттями, які об'єднують закони і категорії контролю у єдину цілісну систему знань. Ці керівні начала найбільш характерні для області контролю господарських явищ. Вони відображають основні функції контролю як науки і практичної діяльності суб'єктів контролю.

Принципи контролю як науки і принципи його практичного здійснення є адекватними. Всю систему принципів господарського контролю поділяють на дві групи: загальні (основні) і часткові (специфічні) (рис. 10).

Рис. 10 Принципи господарського контролю

Найголовнішими принципами господарського контролю є наступні:

- всеосяжності, який полягає в поширенні контролю на всі сфери суспільної діяльності і на весь господарський механізм;

- науковості, який полягає в застосуванні останніх досягнень науки і техніки, провідного досвіду в процесі здійснення контролю. Тому контрольний процес в сучасних умовах повинен здійснюватися висококваліфікованими спеціалістами, які мають, як правило, професійну підготовку і спеціальний дозвіл (ліцензію) на проведення окремих видів контролю;

- економічності, який передбачає здійснення контролю з найменшими затратами, оптимальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями і навичками контрольної роботи;

- дієвості, який передбачає активний вплив суб'єктів контролю на об'єкти шляхом прийняття ефективних управлінських рішень з усунення виявлених недоліків, профілактики та попередження їх у подальшій діяльності;

- доцільності, який проявляється в тому, що інформація за результатами перевірки повинна мати певний економічний зміст, бути потрібною і корисною при прийнятті управлінських рішень;

- раціональності, який полягає у здійсненні контролю без певних труднощів і значних витрат. Умова і вартість одержання інформації повинні виправдовуватись тими перевагами, які одержить користувач від її використання. Зиск від одержання облікової інформації повинен, як правило, перевищувати затрати на її одержання;

- об'єктивності контролю, полягає в тому, що контролер повинен дати об'єктивну оцінку діяльності підприємства з документальним обґрунтуванням фактів, обов'язковим виявленням причин та зв'язків між ними.

- повноти, який полягає у виявленні та детальному вивченні всіх фактів, що мають значення для контролю. Дотримання цього принципу дозволяє на підставі всіх виявлених суттєвих і несуттєвих фактів з'ясувати причини незадовільного стану підконтрольного об'єкту.

Важливим моментом при реалізації результатів контролю є коректне дотримання принципів конфіденційності та гласності.

Якщо принципи контролю визначають основоположні, загальні правила, ідеї, умову його існування, то категорії - є базою, основою науки про господарський контроль.

Категорії господарського контролю. Категорії контролю дають відповіді на питання, що не контроль, хто зацікавлений в його здійсненні, що, коли і як контролювати.

Категорії контролю - це найбільш важливі його поняття, які концентрують в собі зміст всієї сукупності норм, правил і принципів, що розкривають вимоги і мотиви вивчення господарювання

Наука про контроль широко використовує категорії права (розкрадання, марнотратство, привласнення, зловживання, розслідування, кримінальна справа, злочинність тощо), бухгалтерського обліку, фінансів, статистики, менеджменту, управління, планування й інших наук. В той же час вона має і свої специфічні категорії, які характеризують цілі контролю, такі як: "бережливість", "ефективність", "економія", "збереженість" тощо. Як специфічні категорії виступають: "законність", "доцільність", "достовірність", "марнотратство", "недостача", "лишок" тощо. За допомогою спеціальних категорій наука про контроль виконує свою пізнавальну функцію та виробляє методологію і методики контролю (рис. 11).

Рис. 11 Категорії господарського контролю

Закони та закономірності господарського контролю В суспільному виробництві закони господарського контролю діють не завжди в своєму чистому вигляді, а у зв'язку з іншими типовими і особливими явищами.

Зв'язки та залежності, що складаються в процесі споживання і відтворення національного багатства, створюють господарський механізм суспільства. Звідси, причиною виникнення контролю і є процес виробництва, рух національного багатства, який складає предмет науки господарського контролю.

Закони господарського контролю можна пізнати лише в тісному зв'язку із законами, що існують в економіці і є фундаментальними, базовими економічними законами. Тільки економіка створює міцний фундамент для пізнання всіх закономірностей господарського контролю, тобто методологію для правильних теоретичних висновків.

Закони науки про контроль пізнаються через них, виводяться на їх підставі, носять по відношенню до них специфічний характер, що є базисом створення спеціальної науки (рис.12).

Рис. 12 Закони і закономірності контролю як науки

Закономірності господарського контролю - це, перш за все, закономірності розвитку саме матеріального виробництва, тому що господарський контроль виникає та розвивається разом з ним.

Взаємозв'язок між матеріальним виробництвом і господарським контролем стосується найбільш загальних економічних закономірностей, що діють у всіх соціально-економічних формаціях. Цей взаємозв'язок полягає в тому, що більш високий рівень і темпи розвитку виробництва потребують відповідної організації контролю. Єдиним і найважливішим джерелом пізнання закономірностей науки про контроль є контрольна практика.

Кожна із зазначених закономірностей господарського контролю виступає як економічна необхідність, яку потрібно враховувати і порушення якої може спричинити негативні наслідки для розвитку економіки країни.