46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.

Республіка (лат. respublica, від res publica — суспільна справа) — це форма державного правління, за якої державна влада здійснюється представницькими органами (парламентом, президентом), що обираються населенням на певний термін.

Президентська республіка (США, Білорусі, Казахстані) будується за жорстким принципом розподілу влади, на чолі її – всенародно обраний президент(колегією або прямим голосуванням). Президентська республіка вперше була створена у США у 1787р. , тому вважається класичною саме американська республіка, де Конгрес, Президент та Верховний Суд незалежні один від одного, разом з тим вони й обмежують владу один одного. Серед основних ознак президентської республіки визначаються наступні:

1.Президент є і главою держави, і главою виконавчої влади. 2.І президент, і парламент обираються всенародно незалежно один від одного. 3.Президент зі згоди парламента формує уряд, керує його діяльністю, веде засідання і при цьому має вирішальний голос. Уряд відповідає перед главою держави. Пост прем’єр-міністра може бути і відсутнім. Роль парламенту у формуванні уряду є вкрай обмеженою. 4.Існує суворий розподіл влади і діє механізм стримувань і противаг. Окремі гілки влади – законодавча (парламент) і виконавча (президент) – мають значну самостійність і рівний, незалежний один від одного статус.

Сутність президентської республіки полягає у співробітництвізаконодавчої (парламент) і виконавчої (президент) влади. Переваги: По-перше, президент обирається усім народом і несе персональну відповідальність за все, що відбувається в країні. По-друге, зростає можливість швидкого і своєчасного прийняття рішень, оскільки існування однієї людини з необхідним обсягом повноважень дозволяє активно реагувати на проблеми, що виникають. По-третє, в президентській республіці більш суворий розподіл влади, гілки якої контролюють і конкурують одна з одною. Недоліки. По-перше, зосередження великої влади в руках однієї людини може обернутися її одноосібною диктатурою. По-друге, в президентській республіці збільшується імовірність конфліктів між законодавчою і виконавчою гілками влади, які у запалі боротьби за повноваження та прерогативи забувають про державні справи;. По-третє, ця форма правління дуже сильно залежить від інтелектуальних, моральних та фізичних властивостей самого президента.

Суперпрезидентська форма правління- це незалежна, неконтрольована практично законодавчою, виконавчої чи судової галуззю влади система управління, основний рисою якої є гіпертрофована президентська влада. Суперпрезидентська форма правління передбачає великі повноваження президента, закріплені з текстів конституцій і реально здійснювані на практиці. Ряд латиноамериканських конституцій уполномочивает президента " уособлювати націю " (конституція Перу), а конституція Аргентини 1853 року проголошує його " верховним главою нації ".

47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.

Парламентська республіка виникла (у Франції, Італії, Австрії, Греції, Швейцарії, Ісландії, Фінлянді)у Франції у 70-х роках ХІХ ст. Концептуально вона будується на принципі рівноваги законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Риси: 1. Парламент обирається громадянами країни і є єдиним вищим виборним органом в державі.

2.Парламент формує уряд, відповідальним перед ним(формується партіями, що мають більшість в парламенті.); підбирає і призначає міністрів. 3. Уряд, який формується з представників партії (партій) парламентської більшості, отримавши вотум довіри за допомогою партійної дисципліни спрямовує діяльність цієї більшості і таким чином фактично отримує контроль над парламентом.

4.Парламент обирає президента, який вважається головою парламентської республіки, але функції його суто представницькі (не має реальної виконавчої влади). Формально президент має право призначати прем’єр-міністра, за конституцією наділений широкими повноваженнями, але ж на практиці здійснює їх за пропозицією прем’єра.

Сутність парламентської формиправління полягає в тому, що законодавча і виконавча влада належить парламенту, фактично «зливаються» один з одним (виконавча влада належить парламенту в тому сенсі, що він формує уряд, наділяючи його повноваженнями).

Переваги: 1. основний обсяг влади сконцентровано в руках одного органу; тут немає ніякого іншого органу або повноважної особи, які б могли відхилити рішення парламенту. 2. в парламентській системі менш імовірні конфлікти між гілками влади, вони тісно співпрацюють; 3. парламент – колегіальний колективний орган управління, що захищає країну від можливої диктатури.

Недоліки: 1. ненадійність і нетривалість багатопартійної коаліції, що робить імовірними зміни уряду, призупинення прийняття законів, адже розпустити парламент ніхто не може (оскільки парламент призначає і уряд, і президента), і він працює до наступних виборів. 2. Тут парламент не стримується і не урівноважується іншим органом влади; уряд залежить від нього, а він – поза конкуренцією

Однак у «чистій» формі республіки практично не існують, здебільшого, це змішані, адаптовані форми, поєднують у собі риси парлам и презид республіканського правління. Змішані форми республіканського правління існують у Франції, Португалії, Литві, Фінляндії, Росії, Україні, Киргизстані. Класичним взірцем півпрезидентської республіки вважається Франція. Тут президент і парламент обираються незалежно один від одного. Парламент не може змістити президента. Президент, в свою чергу може розпустити парламент з обов’язковою умовою проголошеня дати позачергових парламентських виборів. Президент є главою держави та верховним головнокомандуючим, представляє країну на міжнародній арені, має право вето на рішення парламента, а також право одноосібного введення надзвичайного стану, однак на цей період він втрачає право розпустити парламент. Президент головує на засіданнях уряду, затверджує його рішення і тим самим контролює його діяльність. Сам президент не має права законодачої ініціативи, однак таке право має прем’єр-міністр, який відповідає за діяльність уряду. Парламент має можливість контролювати уряд через затвердження щорічного бюджету, а аткож за допомогою винесення вотуму недовіри.