34. Типологія політичних культур.

Класифікація політичної культури за типами дуже різноманітна. Серед інших найбільш широковідома типологія Г. Алмонда і С. Верби, які розрізняють три основних типи політичної культури: патріархальна, підданська та активістська (культура участі).

Патріархальний тип. Він притаманний суспільству з несформованою політичною системою, де відсутні спеціалізовані політичні ролі та інтерес громадян до політики, а їх політичні орієнтації невіддільні від релігійних і соціальних (існує переважно у відсталих племен).

Підданський тип. Йому властиве здебільшого пасивне ставлення до політичної системи: особа в дусі підданської культури шанує авторитет уряду, пасивна в політичному житті (найпоширеніший цей тип у феодальному суспільстві).

Активістський тип. Він вирізняється чіткою орієнтацією індивідів на активну роль у політичній системі, незалежно від позитивного чи негативного ставлення до її елементів або системи загалом.

Крім того, американські автори виводять ще й громадянський тип політичної культури, характерний для країн зі стабільним демократичним режимом.

Можна також представити і типологію політичної культури Є. Баталова, який виокремлює два типи залежно від домінування таких механізмів впливу на усі сторони матеріального й духовного життя суспільства як ринок і держава. Їхнє функціонування й структура не можуть не знаходити свій прояв в політичній структурі суспільства. Тож автор визначає «ринкову» політичну культуру і «етатистську» (етатизм – від фр. etat – держава; засилля держави в економічному, соціальному, культурному житті суспільства, у науковій й ін. діяльності). Суттєве пізнавальне значення для усвідомлення сутності політичної культури має типологія згідно геополітичного розмежування світу на Захід і Схід, отже визначають західну і східну політичну культуру

35. Політична свідомість, її структура, функції, типи. Політична психологія як складова політичної свідомості.

Політична свідомість - одна з центральних категорій політології, яка характеризує суб'єктивну сторону політичної системи. За своїм змістом політична свідомість - ця складне явище, в узагальненій формі що відображає ступінь представлень громадян про політику і раціонального до неї відношення.

Елементи політичної свідомості: політичні знання (знання людей про політику, про політичну систему, про різні політичні ідеології, про процедури участі громадян у політичному процесі й т.п.), політичні цінності (етичні й нормативні судження про політичне життя, про політичні цілі, на реалізацію яких спрямована політична діяльність; це законність і порядок, стабільність системи, соціальна справедливість й ін.), політичні переконання (формуються на основі знань і цінностей і виражаються в уявленнях людей про те, якою повинна бути політична система), політичні орієнтації й установки.

Політична свідомість формується в процесі політичної соціалізації.

Функції політичної свідомості:

• пізнавально-інформаційна - пізнання світу політики, отримання політичної інформації;

• оцінна - оцінка політичної дійсності і формування політичних поглядів, переконань, позицій;

• регулятивна - регулює соціальну поведінку людей на основі сприйняття дійсності, а також на основі сукупності що виробляються їм політичних ідей, норм, уявлень і переконань;

• мобілізуюча - спонукає людей до політично орієнтованої поведінки, до участі в суспільному житті ради відстоювання своїх соціально-політичних інтересів.

Типи політичної свідомості - індивідуальний, груповий і масовий.

Індивідуальна політична свідомість формується в процесі політичної соціалізації і виражає здатність особи оцінювати політику і діяти в ній.

Носіями групової свідомості виступають політичні партії і інші політичні організації і об'єднання.

Масова політична свідомість виражає опосередкований рівень і зміст потреб суспільства. Вона відображає також характер знань суспільства про політичну дійсність. Масова свідомість вельми динамічна. Вона випробовує на собі дію безлічі чинників: різні соціальні потрясіння, зміст конкретної історичної ситуації і багато що ін.

Політична психологія - наукова дисципліна, що вивчає психологічні компоненти (настрої, думки, відчуття, ціннісні орієнтації і тощо) в політичному житті суспільства. Вони формуються і виявляються на рівні політичної свідомості націй, класів, соціальних груп, урядів, індивідів і реалізуються в їх конкретних політичних діях.

Політична психологія - це область політичної свідомості і політичної поведінки людей, яка виражає їх по переважно оцінне і, як правило, емоційно забарвлене відношення до політичної системи (перш за все до державної влади), до подій і фактів політичного життя. Серед стійких психологічних феноменів більше значення має політична ментальність - сукупність стабільних політичних цінностей, способів реагування суб'єктів політики на різноманітні соціальні зміни і політичні події. Стрижнем політичної ментальності виступає національний характер, в якому сконцентрований досвід історичного розвитку певної історичної спільності.