- •31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.
- •32. Політична участь та політичне функціонування. Політична позиція особи. Причини політичної пасивності й аполітичності громадян.
- •33. Політична культура суспільства. Сутність, функції, структура.
- •34. Типологія політичних культур.
- •35. Політична свідомість, її структура, функції, типи. Політична психологія як складова політичної свідомості.
- •36. Політична ідеологія: поняття, рівні реалізації та роль у функціонуванні політичних режимів. Десюст де трасі – французький філософ та економіст. Вперше вжив термін “ідеологія” у 1796 р.
- •Суспільно-політичні організації, рухи та об’єднання. Лобізм.
- •Політичне лідерство. Типологія. Функції політичних лідерів.
- •Сутність, функції і типологія політичних еліт. Класичні та сучасні концепції політичних еліт.
- •Держава: основні ознаки і функції. Функціональні моделі держави.
- •Держава: основні підходи до розуміння та теорії походження. Монархічна форма правління.
- •46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •48. Форми державного устрою
- •49. Вибори як механізм сучасної демократії. Сутність референдуму.
- •50. Виборче право в сучасних демократіях. Основні принципи сучасного виборчого права.
- •51. Теория представительства. Модели представительства.
- •52. Современные избирательные системы. Анализ мажоритарной избирательной системы.
- •53. Современные избирательные системы. Анализ пропорциональной избирательной системы.
- •54. Мировая политика и международные отношения. Основные подходы к пониманию сущности мировой политики.
- •55. Внутренняя и внешняя политика государства: связь, механизмы формирования и реализации.
- •Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
- •Геополітика, її категоріальний апарат та закони.
- •Основні геополітичні школи: континентально-європейська геополітика, її історія та сучасність.
- •Основні геополітичні школи: англосаксонська геополітика, її історія та сучасність.
- •Особливості сучасної геополітики. Глобалізація. Тенденції і напрямки сучасної глобалізації.
Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
Міждержавні організації є стабільними об’єднаннями держав, заснованими на договорах, мають певну компетенцію й постійні органи. Складність міждержавних відносин викликала необхідність створення неурядових організацій, які є більш складними за структурою, ніж міждержавні. Такі організації можуть бути й чисто неурядовими, а можуть мати змішаний характер, тобто включати й урядові структури, і громадські організації, і навіть індивідуальних членів. Як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації можуть вступати в міждержавні відносини від свого власного імені й у той же час від імені усіх держав, що входять до їх складу. Міжнародні організації охоплюють усе різноманіття міжнародних відносин. Найвизначальнішу роль серед них відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН). ООН має основну мету – підтримання миру у світі. Найбільший вплив в організації має США, оскільки ця країна складає основну частину фінансування фондів та програм ООН.
Організація Об'єднаних Націй не тільки займає центральне місце в системі міждержавних організацій, але й відіграє виняткову роль в сучасному міжнародно-політичному розвитку. Створена в 1945 р. як універсальна міжнародна організація, що має своєю метою підтримання миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами, ООН об'єднує нині 185 країн світу. Вплив ООН на сучасні міжнародні відносини вагомо і багатогранно. Воно визначається наступними основними факторами: - ООН є найбільш представницьким форумом для дискусій між державами з актуальних проблем міжнародного розвитку. - Статут ООН є фундаментом сучасного міжнародного права, свого роду загальновизнаним кодексом поведінки держав і їхніх взаємин; по ньому звіряють інші міжнародні договори та угоди. - ООН сама стала важливим механізмом міжнародного нормотворчості і займає особливе місце серед інших організацій - джерел міжнародного права. З ініціативи та в рамках ООН укладені сотні міжнародних конвенцій і договорів, регулюють стан справ в найрізноманітніших сферах суспільного життя.
У структуру самої Організації Об'єднаних Націй входять її вищі органи - Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР), Рада з опіки, Міжнародний суд, а також Секретаріат.
Генеральна Асамблея - пленарний орган ООН; всі її повноправні члени володіють одним вирішальним голосом. У засіданнях ООН окрім представників держав-членів можуть брати участь і представники інших міжнародних міжурядових та неурядових організацій і рухів з правом дорадчого голосу. Генеральна Асамблея збирається на щорічні сесії, які починаються в третій вівторок вересня і тривають до грудня. На початку кожної сесії проводяться загальні дебати, потім робота триває в шести головних комітетах:?
Перший комітет займається питаннями роззброєння і міжнародної безпеки;?
Другий - економічними і фінансовими питаннями;
Третій - соціально-гуманітарними та культурними питаннями;
Четвертий - соціально-політичними питаннями (раніше це були питання деколонізації);
П'ятий - адміністративними та бюджетними питаннями;
Шостий - правовими питаннями.
У разі необхідності робота сесії Генеральної Асамблеї може бути продовжена, а після її завершення можуть спеціально скликатися надзвичайні сесії. Надзвичайні сесії скликаються на вимогу Ради Безпеки, а також більшості членів ООН. Надзвичайна сесія Генеральної Асамблеї може бути скликана і на вимогу одного члена Організації, якщо його підтримує більшість інших.
Основними принципами ООН є:суверенна рівність усіх її членів; сумлінне виконання зобов'язань за Статутом; розв’язання міжнародних суперечок мирними засобами; відмова від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави; забезпечення того, щоб держави, що не є членами ООН, діяли відповідно до принципів ООН, коли це необхідно для підтримки міжнародного миру і безпеки; невтручання у внутрішні справи держав; поваги основних прав і свобод людини; рівноправності і самовизначення народів; співробітництва і роззброєння.
