- •31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.
- •32. Політична участь та політичне функціонування. Політична позиція особи. Причини політичної пасивності й аполітичності громадян.
- •33. Політична культура суспільства. Сутність, функції, структура.
- •34. Типологія політичних культур.
- •35. Політична свідомість, її структура, функції, типи. Політична психологія як складова політичної свідомості.
- •36. Політична ідеологія: поняття, рівні реалізації та роль у функціонуванні політичних режимів. Десюст де трасі – французький філософ та економіст. Вперше вжив термін “ідеологія” у 1796 р.
- •Суспільно-політичні організації, рухи та об’єднання. Лобізм.
- •Політичне лідерство. Типологія. Функції політичних лідерів.
- •Сутність, функції і типологія політичних еліт. Класичні та сучасні концепції політичних еліт.
- •Держава: основні ознаки і функції. Функціональні моделі держави.
- •Держава: основні підходи до розуміння та теорії походження. Монархічна форма правління.
- •46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.
- •47. Парламентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Змішані форми республіканського правління.
- •48. Форми державного устрою
- •49. Вибори як механізм сучасної демократії. Сутність референдуму.
- •50. Виборче право в сучасних демократіях. Основні принципи сучасного виборчого права.
- •51. Теория представительства. Модели представительства.
- •52. Современные избирательные системы. Анализ мажоритарной избирательной системы.
- •53. Современные избирательные системы. Анализ пропорциональной избирательной системы.
- •54. Мировая политика и международные отношения. Основные подходы к пониманию сущности мировой политики.
- •55. Внутренняя и внешняя политика государства: связь, механизмы формирования и реализации.
- •Інституціалізація міжнародної політики. Оон та її роль у міжнародних відносинах держав.
- •Геополітика, її категоріальний апарат та закони.
- •Основні геополітичні школи: континентально-європейська геополітика, її історія та сучасність.
- •Основні геополітичні школи: англосаксонська геополітика, її історія та сучасність.
- •Особливості сучасної геополітики. Глобалізація. Тенденції і напрямки сучасної глобалізації.
31. Політична діяльність особистості: сутність, мотиви, механізми реалізації. Типологія політичної поведінки особи. Конформізм і нонконформізм.
Політична діяльність — специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, яка має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення за допомогою чинника влади. Це комплекс дій як окремих осіб, так і великих груп людей і цілих народів, спрямований на здобуття та здійснення влади або впливу на неї.
До структури політичної діяльності входять її об’єкти і суб’єкти. Об’єктом є політична влада, політико-владні структури, суб’єктом — політичні партії, рухи, об’єднання, громадські організації, політики, громадські, партійні, державні діячі тощо.
особистість - це, перш за все сукупність тих соціальних ролей, які їй «пропонується» виконувати, виходячи з цілком визначеного соціального статусу, займаного особистістю. У той же час особистість має здатність формувати власне ставлення до дійсності, що отримало назву спрямованості особистості.
Єжи Вятр називає такі основні мотиви у політичній діяльності: соціоцентричні та егоцентричні
Найбільш загальну типологію політичної поведінки здійснив М. Вебер. Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади він розрізняв три типи політичної поведінки: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією. Політиками за випадком є більшість громадян. Участь у політиці для них не є ні професійним, ні постійним заняттям і виявляється лише час від часу: під час голосування, присутності на політичних зборах тощо.
Політики за сумісництвом ведуть політичну діяльність лише в разі необхідності, і вона не є для них першочерговою справою життя ні в матеріальному, ні в інтелектуальному аспектах. Вони беруть участь у роботі представницьких органів, політичних партій, обговоренні та прийнятті рішень.
Політики за професієюживуть «для» або «за рахунок» політики. Політична діяльність є для них професійним заняттям і основним джерелом засобів існування. Вона проявляється в постійній роботі в політичних організаціях або в політичному лідерстві.
Поширеною є типологія політичної поведінки, де розрізняють два основних типи: відкритий(політична дія) і закритий.
Для закритого типу характерна політична бездіяльність, або так звана нульова політична активність. її причиною є те, що окремі люди реально не можуть займатися політичною діяльністю, не мають для цього відповідних можливостей.
Для відкритого типу властива здебільшого вмотивована, цілеспрямована, раціональна, відповідно психологічно й емоційно зумовлена політична діяльність.
У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників можна виокремити такі основні групи: лідери, послідовники, активісти, лідери думки.
лідери — очолюють політичні організації і рухи, своїми діями та авторитетом сприяють їх згуртуванню й досягненню накреслених цілей;
послідовники — підтримують висунені лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам; їх політична поведінка характеризується різним ступенем активності й участі в організаціях і рухах;
активісти — є посередниками між лідерами й послідовниками, організують учасників політичного руху, постачають лідерам інформацію про його розвиток;
лідери думки — справляють на політичну організацію чи рух, політичне життя в цілому не організаційний, а інтелектуальний вплив.
Конформíзм — морально-політичний термін, що означає пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і т. д.
Конформізм означає відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску.
Нонконформі́зм— незгода, неприйняття норм, цінностей, цілей, домінуючих у конкретній групі в конкретному суспільстві. В деяких випадках нонконформізмом називають просто готовність індивіда відстоювати свою особисту позицію в тих випадках, коли вона суперечить позиції більшості.