Тема: основи сімейного права україни

1. Поняття шлюбу

2. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя

3. Майнові права подружжя

4. Шлюбний договір

5. Припинення шлюбу

6. Права та обов’язки подружжя по утриманню

7. Визначення походження дитини

8. Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей

9. Права батьків і дітей на майно

10. Взаємні обов’язки матері, батька та дитини утримувати одне одного

11. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Сімейне право – найбільш пов’язана з кожним із нас галузь права, її норми супроводжують людину протягом усього її життя. Це викликано тим, що норми цієї галузі права регулюють майнові та немайнові відносини, які виникають із шлюбу та належності до сім’ї. Основним джерелом сімейного права України, окрім Конституції, є Сімейний кодекс України від 2002 року. Крім того, норми сімейного права містяться у ряді законів та підзаконних нормативно-правових актів.

1. Поняття та принципи шлюбу в Україні.

Одним із основних понять сімейного права є шлюб.

Шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Цікаво знати, що спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без укладення шлюбу називається конкубінат

Історично склалось, що існує два способи укладення шлюбу: церковний та державний (світський). Якщо перший надає можливість укладати шлюби через проведення церковного обряду, то другий вимагає обов’язкової реєстрації шлюбу спеціальним державним органом. В Україні укладеним вважається шлюб, що був зареєстрований відповідним державним органом, церковний шлюб правового значення не має, проте він і не заборонений.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для жінки і чоловіка встановлюється у 18 років (цього віку особи мають досягти на день реєстрації шлюбу). За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Ц ікаво знати, що найнижчий шлюбний вік є в державах Латинської Америки, наприклад, в Перу для чоловіків і жінок він становить відповідно 16 та 14 років, у Колумбії та Еквадорі – 14 і 12 років. А один із найвищих – в Індії: 21 рік для чоловіків, та 18 для жінок.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Хоча в окремих ісламських країнах, де норми права ґрунтуються на законах шаріату, дозволяється порушення принципу одношлюбності. Наприклад, Сімейний кодекс, що діє в Алжирі, дозволяє чоловікові мати одночасно чотирьох дружин.

У шлюбі між собою не можуть перебувати:

• особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

• рідні брат і сестра.

• двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

• усиновлювач та усиновлена ним дитина (шлюб між ними може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення).

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Така заява подається особисто чи через представника ( але сама реєстрація шлюбу через представника не допускається!). Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Приховання тяжкої хвороби, або хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Шлюбу передують заручини. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Самі заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб, однак особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Проте такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

Згода батьків (опікунів) для укладення шлюбу, навіть в тому випадку, коли особи, які бажають його укласти, є неповнолітніми, в Україні непотрібна. А в Германії та Франції, така згода є обов’язковою.

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви. Проте за наявності поважних причин можлива реєстрація шлюбу до спливу цього строку: у разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

Недійсним є шлюб:

• зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі

• зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення; рідними братом і сестрою

• зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною

Може бути визнаний недійсним за рішенням суду шлюб:

• між двоюрідними братом та сестрою

• між тіткою, дядьком та племінником, племінницею

• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя

• з особою, яка не досягла шлюбного віку й якій не було надано права на шлюб

• між усиновлювачем та усиновленою дитиною

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки . Смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.