Тема 1 предмет I завдання грунтознавства Основні питання:

1. Поняття про ґрунт. Ґрунтознавство як наука, його основні положення.

2. Методологія і методи дослідження ґрунту. Місце та роль ґрунту в природі й діяльності людини.

Короткий огляд історії вивчення ґрунту. Розвиток ґрунтознавства в Україні.

1. Поняття про ґрунт. Ґрунтознавство як наука, його основні положення

Мета: вивчити поняття про ґрунт, місце ґрунту в біогеоценозі, ґрунтознавство, як науку та його основні положення.

План:

1. Поняття про ґрунт.

2. Ґрунтознавство як наука, його основні положення.

Перше наукове визначення ґрунту дав В.В.Докучаєв у праці "Лекції з ґрунтознавства" (1901): "ґрунтом треба називати "денні" або зовнішні горизонти гірських порід, природно змінених сумісною дією води, повітря і різного роду організмів, живих і мертвих". Учений ставив ґрунт у ряд самостійних природних тіл, які якісно відрізняються від інших. Це тіло історичне, має свій вік, історію утворення. Воно пов'язане з іншими явищами й природними тілами. Будучи дуже прогресивним, докучаєвське визначення ґрунту все ж не було достатньо повним для уяви про ґрунт як про самостійне природне тіло. Зокрема, згідно з визначенням В.В.Докучаєва, встановити різницю між ґрунтом і корою вивітрювання неможливо.

М.І.Лактіонов (1998): "Ґрунт - самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло природи, що виникло в результаті дії живих і мертвих організмів та природних вод на поверхневі горизонти гірських порід у різних умовах клімату й рельєфу в гравітаційному полі Землі".

Існують у наш час три визначення ґрунту: функціональне (В.В.Докучаєва), атрибутивне (В.Р.Вільямса) та комплексні варіанти Д.Г.Віленського, В.М.Фрідланда, Г.В.Добровольського тощо. У світі, особливо в Європі, більшість дослідників приймають визначення російських шкіл.

Ґрунт - це складна поліфункціональна, полідисперсна, гетерогенна, відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу.

Ґрунт, поряд з рослинами (фітоценоз), тваринними організмами (зооценоз), мікроорганізмами (мікробоценоз), а також ґрунтовими водами та атмосферним повітрям (кліматоп), є компонентом екосистеми (рис. 1).

Рис.1. Місце ґрунту в біогеоценозі

Ґрунт розміщується між літосферою, атмосферою й гідросферою, він формує особливу геосферу - педосферу, або ґрунтовий покрив Землі, а також є компонентом біосфери - області поширення життя на Землі. Ґрунт є особливим біокосним тілом природи, тобто таким, що складається як із живої частини (організми), так і з неживої (породи, мінерали, іони тощо).

Ґрунтознавство як наука, його основні положення

Будь-який фактичний матеріал експериментального характеру, що накопичується людством протягом сотень років, приречений перерости в науку, якщо знайдеться людина, здатна узагальнити його і звести в структуроване вчення. Не виняток і вчення про ґрунт, автором якого став В.В.Докучаєв (1846-1903). У його основу російський геній поклав генезис, тобто походження, розвиток і еволюцію ґрунту як самостійного природного історичного тіла.

Отже, ґрунтознавство - наука про ґрунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; закономірності походження, розвитку, ролі в природі, шляхи й методи їх охорони, родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини.

При пізнанні ґрунтів і ґрунтового покриву планети ґрунтознавство тісно зв'язане з іншими природничими науками, широко використо­вує їх методичні підходи й досягнення. Серед наук, із якими стикаєть­ся ґрунтознавство, з одного боку - науки фундаментальні (фізика, хімія, математика), методами яких ґрунтознавство повсякденно ко­ристується, з іншого боку - природничі, сільськогосподарські й еко­номічні науки. З останніми ґрунтознавство знаходиться в стані пос­тійного теоретичного обміну. До таких відносять науки геолого-географічного циклу (геологія, мінералогія, петрографія, гідрогеологія, фізична географія, геоботаніка); науки агробіологічного циклу (біо­логія, екологія, мікробіологія, біохімія, агрохімія, фізіологія рослин, рослинництво, землеробство, луківництво, лісівництво) і науки аграрно-економічного циклу (економіка, землевпорядкування тощо).

Найбільш важливими розділами ґрунтознавства є:

1. учення про формування й розвиток (генезис) ґрунтів;

2. учення про ґрунтовий покрив як цілісне просторове утворення, взаємопов'язане із зовнішнім середовищем (екологія та географія ґрунтів);

3. учення про родючість ґрунтів і про принципи його регулювання агротехнічними й меліоративними заходами;

4. учення про охорону ґрунтового покриву.

Поряд із головними - у складі ґрунтознавства виділяються його фундаментальні розділи за властивостями ґрунтової маси (фізика, хімія, біологія, мінералогія, картографія, систематика, екологія, оці­нка, інформатика, родючість, меліорація, ерозія, охорона ґрунтів тощо) і прикладні розділи за формами використання ґрунтів (агро­номічне, лісове, меліоративне, санітарне, інженерне, екологічне ґрун­тознавство), які мають важливий вплив на розвиток теорії ґрунтоз­навства. Особливий розділ - класифікація ґрунтів, яка базується на використанні матеріалів усіх розділів ґрунтознавства. Основними положеннями ґрунтознавства є:

1. Поняття про ґрунт як самостійне природно-історичне тіло, яке формується в часі й просторі під впливом факторів ґрунтоутворення.

2. Учення про фактори та умови ґрунтоутворення (клімат, рельєф, ґрунтоутворюючі породи, живі організми, час).

3. Учення про ґрунтоутворюючий процес як складний комплекс елементарних ґрунтових процесів.

4. Учення про родючість ґрунту - його основну генетичну властивість.

5. Принципи систематики й класифікації ґрунтів.

6. Учення про зональність ґрунтів.