Запитання для самоперевірки:

1. Визначте поняття "ґрунтові колоїди", опишіть їх речовинний склад, будову колоїдної міцели.

2. Охарактеризуйте основні властивості ґрунтових колоїдів.

3. Охарактеризуйте можливі фізичні стани ґрунтових колоїдів, шляхи переходу з одного стану в інший (пептизацію та коагуляцію).

4. Поняття про поглинальну здатність ґрунтів, її види.

5. Визначте поняття "ґрунтовий поглинальний комплекс", опишіть його основні характеристики.

6. Обґрунтуйте екологічне значення поглинальної здатності ґрунтів

Література:

1. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А. Ґрунтознавство: Підручник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 400 с.

3. Родючість ґрунту

Мета: розвинути у студентів навики самостійної роботи з технічною літературою, вміння вибирати головне, узагальнити і систематизувати знання.

Завдання:

1.Прочитати текст.

2.Скласти конспект.

3.Відповісти на запитання для самоперевірки.

План:

1. Фактори і закономірності природної родючості ґрунтів.

2. Категорії ґрунтової родючості, їх суть і коротка характеристика.

3. Підвищення родючості та окультурювання ґрунтів.

Основою сільськогосподарського виробництва є ґрунт (земля). Поліпшення його культурного стану - одна із найважливіших умов підвищення родючості. Головне завдання землеробства передбачає максимальне і раціональне використання ґрунтів як головного засо­бу виробництва в сільському господарстві, забезпечення росту вро­жайності сільськогосподарських культур.

Не дивно, що в стародавні часи родючість ґрунту, як сонце, вогонь і воду, люди обожнювали: у стародавньому Єгипті богинею родючості ґрунту була Ізида, а у стародавньому Римі - Прозерпіна. У ті часи письменники, філософи, наприклад, Аристотель, розгля­дали неорганічну природу як умову існування рослин і поділяли ґрун­ти на родючі і неродючі. Бернард Паліссі (1563) пояснював ріст рос­лин дією солей, що містяться у землі: "Сіль є основа життя і росту всіх посівів".

М.В. Ломоносов (1763) вважав, що рослини отримують жив­лення із повітря. У першій половині XIX ст. Теєр, який узагальнив погляди своїх попередників (Деві, Берцеліуса), дійшов висновку, що рослини живляться гумусом. Він вважав, що родючість повністю за­лежить від гумусу, оскільки, крім води, він є єдиною речовиною ґрун­ту, яка здатна служити живленням рослинам.

Пізніше Шпренгель висловив думку про те, що для живлення рослин необхідні не тільки "перегнійні" кислоти, але і ще, принаймні, 12 неорганічних елементів: сірка, фосфор, калій, кремній та інші.

У 40-і роки XIX ст. століття німецький учений Ю. Лібіх вису­нув теорію мінерального живлення рослин, згідно з якою родючість залежить від кількості мінеральних поживних речовин, які містяться у ґрунті в доступному для рослин стані.

В.Р.Вільямс звернув увагу, що родючість ґрунту залежить не тільки від кількості мінеральних поживних речовин, але й від запасів вологи. Під родючістю він розумів здатність ґрунту забезпечити життєві потреби рослин у воді і живленні. Він перший поставив питан­ня не про відновлення, а про підвищення родючості ґрунту, запропо­нував травопільні сівозміни і обожнював ґрунтову структуру.

Для отримання високих і стійких врожаїв необхідно вкладання праці і коштів у землю, удобрення, правильне і своєчасне застосування технологічних процесів. У зв'язку з останнім при швидкому розвитку виробничої сили всі старі машини замінюються на більш вигідні. Земля, навпаки, постійно поліпшується, якщо правильно поводитися з нею.

Отже, під родючістю ґрунту розуміють здатність ґрунту забез­печувати рослини всіма необхідними умовами росту і розвитку (а не тільки водою й елементами живлення).