Основні засоби захисту довкілля від шумового забруднення

Засоби захисту довкілля від шуму, які найчастіше застосовують на машинобудівних, металургійних, деревообробних, текстильних та інших підприємствах, можна поділити на засоби колективного та індивідуального захисту. Домінуючими вважають засоби колективного захисту від шуму на шляху його поширення (рис. 7.10).

Рис. 7.10. Засоби колективного захисту від шуму на шляху його поширення

Знизити шум того чи іншого джерела лише одним засобом (напрямком) і досягти бажаного ефекту неможливо. Одним із ефективних і найбільш поширених є спосіб зниження шуму в джерелі його виникнення.

Зниження шуму в джерелі його виникнення

Цей метод полягає у зміні конструкції інструментів та інших обертових мас обладнання, їхньому балансуванні тощо. Він широко застосовується для найбільш шумного обладнання, що характеризується великою частотою обертання. До такого обладнання належать деревообробні верстати, вентиляторні установки та ін.

Серед деревообробного обладнання найбільш шумними є круглопилкові, поздовжньо-фрезерні верстати, лісопильні рами та ін.

Зниження шуму методом звукопоглинання та звукоізоляції

Поняття звукопоглинання та звукоізоляції часто ототожнюють, хоч між ними є принципова різниця, яку необхідно врахувати при вирішенні практичних завдань щодо боротьби із шумом.

Метод звукопоглинання найчастіше застосовують у виробничих приміщеннях.

Звукопоглинання це зменшення енергії звукових хвиль, що відбиваються від зустрічних перепон через перетворення звукової енергії в теплову. Звукопоглинання застосовують тоді, коли неможливо досягнути зниження шуму в джерелі його виникнення.

Звукоізоляція призначена для зменшення проникання шуму в ізольоване приміщення або на територію житлової забудови від джерела, розташованого в сусідньому приміщенні або відкритому просторі (рис. 7.18).

Акустичний ефект таких конструкцій в основному зумовлений відгородженням звуку від поверхонь, виготовлених із щільних твердих матеріалів (бетон, цегла, сталь та ін).

Звукопоглинальні матеріали та конструкції слугують для поглинання звуку як у приміщенні самого джерела шуму (рис. 7.18, б), так і в ізольованих від шуму приміщеннях (рис. 7.18, в). В останньому випадку методи звукопоглинання та звукоізоляції використовуються одночасно.

Метод звукоізоляції найчастіше застосовують для визначення величини зниження проникнення шуму в атмосферу від вентиляторних установок, виробничого обладнання та інших шумних об'єктів. Для цього використовують різні конструкції звукоізолювальних огороджень, екрани, кожухи й кабіни.

Звукоізолювальні огородження

Багатьма дослідженнями [1,4, 13, 15, 18, 23] встановлено, що для ефективнішої ізоляції звуку необхідно застосовувати огородження з великим акустичним опором.

Звукоізолювальні кабіни встановлюють на обладнання (вентиляторні установки, деревообробні й металообробні верстати та ін.) тоді, коли заходи з шумопоглинання у виробничих приміщеннях потребують значних матеріальних і фізичних затрат.

Конструкція звукоізолювальних кабін нескладна. їх виготовляють з гіпсових, деревостружкових плит, клеєної фанери, листового металу та ін. Для підвищення звукоізоляції кабіни внутрішню поверхню личкують звукопоглинальним матеріалом. Кабіна обладнується вентиляцією, а вентиляційні отвори — глушниками.

Звукоізолювальні екрани встановлюють на території підприємства для зниження шуму, що виникає у відкритому середовищі. Застосування екранів доцільне лише у тому випадку, коли шум екранованого джерела не менше, ніж на 10 дБА вищий від рівнів, що створюються іншими джерелами в забудові.

Як екрани застосовують штучні і природні елементи рельєфу місцевості (виїмки, земляні кавальєри, насипи, пагорби та ін.), будівлі, в приміщеннях яких допускаються рівні звуку понад 50 дБА, житлові будинки з посиленою звукоізоляцією зовнішніх огороджувальних конструкцій, житлові будинки, в яких із сторони джерел шуму розташовані вікна підсобних приміщень і однієї житлової кімнати трикімнатних квартир, квартир із більшою кількістю кімнат та різноманітні споруди (пришляхові підпірні, огороджу вальні та захисні стінки з поверхневою щільністю не менше 30 кг/м2 тощо).