Тема № 1. Загальні відомості про метрополітен План заняття:

1. Метрополітени України. Етапи розвитку метрополітену в місті Києві.

2. Роль метрополітену в транспортній системі міста.

3. Основні техніко-економічні показники.

4. Структура управління метрополітеном.

5. Перспективи розвитку метрополітенів та впровадження новітніх технічних засобів.

З історії метрополітенів світу

Роком народження метрополітенів вважають 1863-й, місцем – Лондон. Приводом до будівництва метрополітену стало те, що у місті з'явилося багато транспортних засобів, які на наземній частині вулиць створювали затори, небезпеку для пішоходів. Виникла необхідність вирішити проблему за допомогою будівництва підземного транспорту, яке запропонував лондонський адвокат Чарльз Пірсон. За справу взялася компанія "Метрополітен" (у перекладі "Столичний"). Ім'я компанії згодом стало назвою нового виду муніципального транспорту. У ті часи залізниця вже одержала визнання і перевозила пасажирів у багатьох країнах світу. Тому пропозиція про спорудження підземної міської залізниці знайшла гарячих прихильників. У рекордно стислі для того часу терміни – за неповні чотири роки – ідея була реалізована. На першій ліній Педінгтон-Федінгтон-стріт (у центрі Лондона) довжиною 6,5 км використовувалася паровозна тяга, як найбільше досягнення кінця дев’ятнадцятого століття.

27 років Лондонський метрополітен працював на паровозній тязі. Тільки у 1890 році в історії метрополітену почалася нова ера – електрична.

Будівництво Лондонського метрополітену здійснювалося в основному відкритим способом. Перша ділянка, споруджена закритим способом, була побудована по проекту Берлоу в 1870 році. Для проходки тунелю застосовувався буровий щит циліндричної форми з кріпленнями з чавунних тюбінгів, зібраних на різьбовидних з'єднаннях. Тюбінги одержали свою назву від слова туб (труба). Циліндрична форма тунелепрохідних щитів, створених у ті часи інженером Грейтхедом, і сьогодні широко застосовується в різних щитовидних модифікаціях при проходці тунелів глибокого закладення.

Згодом метрополітен завойовує популярність не тільки в себе на батьківщині. Мережа підземних залізниць охоплює увесь світ. За короткий час метрополітени стали споруджуватися у великих містах різних країн: у Ліверпулі і Глазго, Нью-Йорку і Чикаго, Берлині і Гамбурзі, Мадриді, Токіо, Будапешті, Буенос-Айресі, Афінах, Парижі.

1. Метрополітени України. Етапи розвитку метрополітену в місті Києві

Метрополітен являє собою один з видів міського пасажирського громадського транспорту, значно розвантажує міські магістралі, що сприяє зниженню рівня шуму в містах та збереженню навколишнього середовища.

У загальному розумінні, метрополітен – це міська залізнична підземна або наземна транспортна магістраль, призначена для масових швидкісних перевезень пасажирів, що вирізняється великою пропускною спроможністю, безпечним і регулярним рухом поїздів.

На сьогоднішній день в Україні метрополітен експлуатується у трьох містах: Києві, Харкові та Дніпрі.

Київський метрополітен – перший і найбільший в Україні. Він споруджувався як інженерно-транспортний і художньо-архітектурний комплекс столиці України. При будівництві цього метрополітену застосовувалися новітня гірничопрохідна техніка і найсучасніші прогресивні конструкції.

На сьогодні Київський метрополітен складається з трьох ліній, загальною протяжністю близько 69,6 кілометрів, функціонує 52 станції метрополітену, проводиться будівництво нових станцій.

Можливості будівництва Київського метрополітену вивчалися ще до Великої Вітчизняної війни, коли розроблявся генеральний план розвитку м. Києва. Однак розпочалося будівництво лише в 1949 році, коли було відновлено багато міст, зруйнованих війною.

Перша ділянка Святошинсько-Броварської траси протяжністю 5,2 км від станції Вокзальна до станції Дніпро, введена в експлуатацію 6 листопада 1960 року. Тут уперше був застосований механізований гірнопрохідний щит, розроблений Київметропроектом, Київметробудом, Головтунельметробудом і Центральним науково-дослідним інститутом транспортного будівництва Мінтрансбуд. Цей щит дозволив у гранично стислий термін з високою продуктивністю пройти траси станцій глибокого закладення Вокзальну, Університет, Хрещатик, Арсенальну.

У 1963 році була пущена друга ділянка цієї лінії у західному напрямку з двома станціями, протяжністю 3,4 км. У 1965 році – третя з трьома станціями. Через Дніпро був споруджений сучасний міст для метрополітену та автотранспорту. У 1968 році була побудована четверта і в 1971 році була прийнята в експлуатацію п’ята ділянка.

Станом на 01.01.2017 року протяжність ліній складає:

Святошинсько-Броварська лінія становить близько 23 км, на ній розташовано 18 станцій;

Куренісько-Червоноармійська лінія становить близько 21 км, на ній розташовано 18 станцій;

Сирецько-Печерська лінія становить близько 24 км, на ній розташовано 16 станцій.