Вступ

Відбувся перехід економіки України до ринкових відносин. В таких умовах головна мета підприємств і установ — підвищувати контроль за операціями, які здійснює підприємство або бюджетна установа, більше залучати інвестиційні ресурси, оперативно реагувати на ринкові зміни, задовольняти інтереси користувачів необхідною інформацією.

Необоротні активи займають, як правило, основну питому вагу в загальній сумі власного капіталу установи. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності установи.

Мета даної магістерської роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад обліку і аналізу необоротних активів та розробці практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Мета магістерської роботи досягається шляхом виконання таких завдань:

— розкриття економічної характеристики необоротних активів, їх оцінки та класифікації;

— дослідження стану первинного, синтетичного та аналітичного обліку необоротних активів та методики формування звітності про необоротні активи установи;

— проведення аналізу необоротних активів;

— формулювання пропозицій з удосконалення методики обліку та аналізу необоротних активів на прикладі комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Березнівської районної ради.

Об’єктом дослідження є інформація, зафіксована в різних джерелах щодо необоротних активів.

Предметом дослідження є теоретичні засади та діюча практика бухгалтерського обліку та аналізу необоротних активів підприємств і бюджетних установ.

Найменування бюджетної установи, яка є базою дослідження: комунальний заклад «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Березнівської районної ради.

Інформаційною базою дослідження є: нормативні акти, посібники, підручники, монографії, статті.

Під час роботи використовувалися такі методи дослідження:

• загальнонаукові – аналіз, синтез, індукція, дедукція;

• спеціальні - порівняння, групування, структурно-динамічний аналіз, параметричний аналіз та ін.

У першому розділі “Економічна сутність та класифікація необоротних активів” розглянуто економічну характеристику об’єкта обліку та аналізу; дано визначення необоротних активів, розглянуто підходи до їх класифікації, визнання та оцінки за національними та міжнародними нормативними документами (положеннями, стандартами, методичними вказівками, інструкціями) та досліджено їх сутність за даними вітчизняної і зарубіжної економічної літератури.

У другому розділі “Методика обліку необоротних активів на прикладі комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Березнівської районної ради” розкрито організаційно-економічну характеристику бюджетної установи, для чого використано Положення, та наведено і проаналізовано основні техніко-економічні показники за п’ять років. Далі – досліджено методику бухгалтерського обліку необоротних активів закладу за його етапами: первинний, синтетичний та аналітичний, та висвітлено процес формування показників фінансової звітності. Також розглянуто фактичні господарські операції з необоротними активами, що здійснювалися в установі за останній рік. При характеристиці первинного обліку (документуванні) наведено перелік первинних документів, що стосуються даної бюджетної установи та дано характеристику усім його складовим. При опрацюванні даних аналітичного та синтетичного обліку подано у табличній формі кореспонденцію рахунків згідно з первинними документами та регістрами обліку установи. Порядок формування показників фінансової звітності щодо обліку необоротних активів висвітлено окремим підрозділом.

Третій розділ “Аналіз необоротних активів на прикладі комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Березнівської районної ради” магістерської роботи розпочато ретроспективним аналізом («горизонтальним» – оцінкою динаміки; «вертикальним» – структурно-динамічним) за даними бази дослідження за п’ять останніх років. Усі розрахунки наведено у табличній формі і доповнено графічними ілюстраціями. Далі проведено параметричний аналіз (аналіз коефіцієнтів).

У висновках наведено підсумки проведеного дослідження.

Далі наведено список використаних джерел і прикладені додатки.

1. Економічна сутність та класифікація необоротних активів

1.1. Економічна сутність необоротних активів

Для функціонування будь-якої установи або підприємства необхідні необоротні активи.

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше від одного року.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 № 1202, яке набрало чинності з 01 січня 2015 року [3].

Питання обліку та відображення необоротних активів у фінансовій звітності суб’єктів господарювання на міжнародному рівні розглядаються у МСБОДС 17 «Основні засоби», МСБОДС 21 «Зменшення корисності активів, які не генерують грошові кошти», МСБОДС 26 «Зменшення корисності активів, які генерують грошові кошти».

У закордонній обліковій термінології поняття «довгострокові активи» (long-lived assets) позначається різними термінами, зокрема основними засобами (fixed assets), операційними активами (operational assets), позаоборотними активами (Under IPSAS 1, non-current assets). У більшості країн необоротні активи містять основні засоби та нематеріальні активи.

Багато науковців, серед яких М.О. Барсукова, В.Є. Ванкевич, Н.М. Поташкова, робили спроби вдосконалити визначення засобів довгострокового користування (табл. 1.1).

У таблиці 1.1 розглянуто трактування економічної сутності необоротних активів у вітчизняних нормативно-правових джерелах та авторські визначення терміну “необоротні активи”.

Таблиця 1.1

Економічна сутність необоротних активів у вітчизняній нормативно-правовій документації та авторські визначення терміну

Джерело / Автор	Визначення терміну
1	2
НП(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [2]	Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними. Оборотні активи – гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Правління Національного банку України [5]	Необоротні активи - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.
Федерація Професійних спілок України [7]	Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які є на балансі ФПУ та надані у розпорядження структурним підрозділам для їх експлуатації і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.
Міністерство економіки України [8]	Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.
Фонд державного майна України [9]	Необоротні активи - матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплюються за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління і забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік.
Барсукова М.О. [45]	Необоротні активи – це майнові цінності, які придбаються для тривалого користування у виробничій діяльності організації, які характеризуються продуктивністю, здатністю приносити дохід і можливістю контролю.
Ванкевич В.Є. [49]	Необоротні активи – це довгострокові матеріальні і нематеріальні активи, більша частина яких приймає участь в процесі виробництва продукції, робіт і послуг більше одного року і кругообігу засобів організації, забезпечує приплив грошових засобів.
Поташкова Н.М. [53]	Необоротним активом вважається актив, який виникає в результаті минулих подій, контролюється організацією, приносить організації економічну вигоду, має надійну оцінку, і тривалий строк корисного використання якого визначається його вкладом в дохід організації.

Підсумовуючи трактування економічної сутності необоротних активів, варто відмітити, що не існує їх єдиного визначення. На мою думку, найповнішою є інтерпретація необоротних активів, яку наводить Фонд державного майна України, де окрім класифікації та строку експлуатації активів враховується право на володіння та користування необоротними активами.

Також досить повним є визначення М.О. Барсукової та є найзрозумілішим, якщо не заглиблюватись у визначення оборотних активів.

Визначення, яке зазначене в НП(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», визначення Міністерства економіки України повністю відповідає визначенню, яке зазначене у МСБО 1 «Подання фінансової звітності». Для звітності і аналізу критичним є визначення оборотних активів (через необхідність розрахунку ліквідності). Тому необоротні активи визначені за остаточним принципом: всі ті, які не є оборотними.

Кожен з авторів виділяє певні характерні риси необоротних активів. Всі з них обов’язковим вважають для необоротних активів економічну вигоду (дохід, приплив грошових коштів) від їх використання, а також тривалий строк корисного використання.

Варто зазначити, що з 01.01.2017 р. у звітності термін «необоротні активи» змінився на «нефінансові активи», хоч змістовність показника залишилася незмінною.