20. Визначте перспективні напрямки дослідження теорії інновацій.

На сучасному етапі розвитку економічної науки, зокрема теорії інновацій, відбувається виділення таких напрямів, як формування нововведень, поширення (дифузія) нововведень, вироблення інноваційних рішень, адаптація і пристосування інновацій до людських потреб. Крім того, тут присутні деякі важливі елементи вироблення інноваційної стратегії, зроблено спробу узагальнити основні концепції інноваційного розвитку. Особливий інтерес викликає той факт, що інновації стають об'єктом розгляду нових наук, при цьому кожна з них вивчає специфічні проблеми та питання. Так, філософія робить акцент на нові знання та варіанти вирішення протиріч. Економічна наука фокусується на широкомасштабному процесі генерування ідей і теорій, питань пріоритетності проблем інноватики та економіко-культурних передумов необхідності інноваційних ідей.

Різноманітність специфічних умов, у тому числі економічних, організаційних та інших, в інноваційній діяльності призводить до того, що, незважаючи на спільність предмета інновацій, кожне її впровадження володіє унікальністю. Разом з тим, існує безліч класифікацій інновацій і відповідно суб'єктів інноваційної діяльності.

Впровадження нових технологій вимагає розробки економічно найбільш ефективних форм організації інноваційного процесу при найвищого ступеня інтеграції науки, виробництва і збуту. Тісна інтеграція сприяє прискоренню циклу розробки нового виробу, його походження від моменту виникнення технічної ідеї до появи продукту на ринку. Витрати інноваторів можуть бути настільки значні в порівнянні з досягнутими результатами, що вони часто зазнають краху, а процвітають їхні послідовники. Тому для стимулювання інноваційного процесу у всіх розвинених країнах існують програми урядової підтримки просувань технологій на світовий ринок

Тема 3. Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності.

21. Чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.

Розвиток економіки країни безпосередньо пов’язаний з формуванням ефективної державної політики держави. Її реалізація передбачає визначення пріоритетів і концептуальних засад інноваційного розвитку країни , формування нормативно-правової бази щодо відносин між державними інституціями та інноваційно активними суб’єктами підприємницької діяльності , використання прямих і опосередкованих методів регулювання інноваційної діяльності з метою її активізації , формування і розвитку відповідної інфраструктури .

Держава , будучи головним суб’єктом інноваційної діяльності , створює умови для зростання науково-технічного потенціалу країни , визначає пріоритети у сфері науково-технічної діяльності і підтримує їх розвиток через систему фінансово-кредитних і податкових інструментів, формує організаційні механізми інформаційного та ресурсного забезпечення інноваційної діяльності . З цією метою створено законодавче забезпечення, яке визначає правові , економічні та організаційні умови науково-технічної та інноваційної діяльності , передбачає регулювання відносин між суб’єктами науково-технічної та інноваційної діяльності , визначає порядок та умови надання підтримки юридичним особам , які здійснюють науково-технічну та інноваційну діяльність.

Стабільний і динамічний розвиток економіки країни безпосередньо пов'язаний з формуванням ефективної державної інноваційної політики. Її реалізація передбачає визначення пріоритетів і концептуальних засад інноваційного розвитку країни, формування нормативно-правової бази для встановлення норм і правил взаємовідносин між державними інституціями та інноваційно активними суб’єктами підприємницької діяльності, використання прямих і опосередкованих методів підтримки інноваційної діяльності з метою її активізації.

Державна інноваційна політика – сукупність форм і методів діяльності держави , спрямованих на створення взаємопов’язаних механізмів інституційного , ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності , на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

Метою державної інноваційної діяльності є формування у країні таких умов для діяльності господарюючих суб’єктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі , екологічно чисті технології та розширювати на цій основі свої ринки збуту.

Держава, створюючи умови для реалізації інноваційної політики, впливає на розвиток не лише державного, а й приватного сектора інноваційної діяльності.

Інноваційна політика держави спрямована на господарське використання науково-технічного потенціалу, на зміцнення внутрішніх зв'язків у науково-технічному комплексі. Формування інноваційної політики пов'язане насамперед з переорієнтацією системи державного регулювання на всебічне заохочення підприємництва, приватної ініціативи.

22. Вкажіть основні напрямки державного регулювання інноваційної діяльності.

У Законі України«Про інноваційну діяльність » (2002 р.) вказано: «Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних , організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку і використання науково-технічного потенціалу країни , забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.»

Правові засади функціонування економіки. Однією з найважли­віших економічних функцій держави в змішаній економіці є створення правової основи її функціонування. Насамперед це прийняття законів і правил, що регулюють економічну діяльність, а також контроль за їх виконанням. Створюючи законодавчу базу, держава встановлює юри­дичні принципи функціонування економіки, виконувати які зо­бов'язані всі суб'єкти економічної діяльності. До числа таких правил належать закони, законодавчі й нормативні акти, які захищають права власності, визначають форми підприємництва, умови функціонування підприємств, їхні взаємозв'язки між собою та державою.

Обсяги і джерела інвестування інновацій. Державне замовлення є засобом державного регулювання еконо­міки шляхом формування на договірній (контрактній) основні складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупі­влю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності. Ліцензування, патентування певних видів господарсь­кої діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної дер­жавної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних ін­тересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Норми і нормативи. Норми і нормативи як один із важливих за­собів державного регулювання використовуються як базовий еле­мент при розробці територіальних планів, а також при обгрунтуванні варіантів розвитку країни в цілому.

Система норм і нормативів включає в себе: соціально-економічні норми й нормативи; норми та нормативи розвитку матеріальної бази й соціальної інфраструктури; економіко-екологічні норми й нормативи.

Податки та податкові пільги. Основним важелем, найважливі­шим засобом державного впливу на соціально-економічний розви­ток країни та на процеси інвестування є податки та податкові пільги. Саме податки, як засвідчує економічна історія, завжди використову­валися державою як найдієвіший засіб регулювання економічних процесів. Податки є. складовою фіскальної політики держави: вирі­шення тих або інших економічних проблем через державний бю­джет завдяки певній системі оподаткування та урядових видатків.

Грошово кредитні відносини. Найважливішою сферою держав­ного впливу є грошово-кредитні відносини, оскільки вони є стриж­нем усієї економічної системи, незалежно від ступеня розвитку приватного сектора. Держава навіть за умов ринкової економіки надає великого значення контролю за формуванням і використан­ням національних кредитних ресурсів.

Мито і митні податки. Велике значення для відновлення еконо­міки України на сучасному етапі має дотримання методами держа­вного регулювання водночас відкритості економіки й її економічної безпеки. При вирішенні цієї проблеми державний механізм спира­ється на такі засоби регулювання, як мито й митні податки.

Мито - це податки, які встановлюються на імпортні, а в окремих випадках - і на експортні товари. Держава використовує мито для одночасного вирішення двох основних завдань: спираючись на фіс­кальне мито, держава запроваджує його, як правило, щодо тих то­варів, які не виробляються підприємствами України.

Комплексні програми. Розробка й реалізація цільових комплек­сних програм - це також одна з форм державного регулювання, а в країнах з ринковою економікою вона є основою програмного управління. В основу розробки цільових комплексних програм за­кладаються такі принципи: цілеспрямованість, комплексність, сис­темність, забезпеченість, пріоритетність, економічна безпека, погодженість, своєчасність. Цільові комплексні програми можна поділити на державні, регіональні, галузеві, об'єктні. Фінансове за­безпечення програм здійснюється на підставі заяви до бюджету, у якій обґрунтовуються необхідні витрати.