Тема 5. Бюджет. Бюджетна система
1. Зміст державних фінансів
2. Державний бюджет
3. Державні доходи та методи їхньої мобілізації
4. Державні видатки, їх економічне та соціальне значення
1. Зміст державних фінансів
Державні фінанси є найважливішою сферою фінансової системи країни, покликаною забезпечити державу коштами, необхідними їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.
За економічною сутністю державні фінанси – це грошові відносини з приводу розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і її підприємств та використанням державних засобів на витрати стосовно розширення виробництва, задоволення зростаючих соціально-культурних потреб членів суспільства, нестатків оборони країни та управління.
Економічний зміст державних фінансів неоднорідний: у їхньому складі виділяються окремі відособлені ланки, кожна з яких виконує специфічні функції.
До складу державних фінансів включаються бюджети різних рівнів державного керування, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державних підприємств.
Структура державних фінансів в Україні може мати наступний вигляд (рис. 1).
Рис. 1. Структура державних фінансів України
Важливу роль у складі державних фінансів відіграють бюджетні взаємозв'язки. За допомогою бюджетних відносин у розпорядженні державних структур мобілізується значна частина національного доходу, що перерозподіляється фінансовим методом. Бюджети різних рівнів є фінансовою базою діяльності відповідних органів влади і керування. В умовах економічної самостійності адміністративно-територіальних структур їхні бюджети мають повну автономію, незалежне положення, закріплене відповідними законодавчими актами. Установлення складу бюджетних доходів і витрат кожного рівня залежить від розмежування функцій між органами державної влади та управління.
Для виконання загальних функцій у межах країни наша держава формує центральний бюджет. Його ресурси призначаються для фінансування державних цільових комплексних програм, забезпечення державних витрат.
2. Державний бюджет
У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет, він є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд із фінансами, державний бюджет є самостійною економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини складаються між державою, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населенням — з другого боку, з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів.
Державний бюджет – система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це - щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.
Державний бюджет, як фонд грошових коштів, має специфічні ознаки:
1) великі розміри;
2) має силу закону;
3) в складі бюджету утворюються бюджетні резерви, що сприяє зміцненню його стійкості.
На розмір найбільшого в країні фонду грошових коштів впливають наступні чинники:
рівень розвитку економіки, розміри виробленого валового національного продукту;
методи господарювання (ринкові, командно-адміністративні);
склад системи оподаткування;
масштаби зрушень в народному господарстві, соціальних і економічних завдань, які передбачається вирішити і профінансувати за рахунок коштів бюджету.
Як інструмент впливу на розвиток економіки і соціальної сфери, бюджет завжди використовується державою і був:
фінансовою базою для виконання покладених на неї функцій по впливу на економіку, по управлінню і обороні країни;
найважливішим джерелом фінансування невиробничої сфери;
інструментом для вирішення соціальних і національних проблем, джерело виплат по соціальному забезпеченню населення;
інструментом міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу коштів;
з допомогою бюджету здійснюється вплив на розвиток продуктивних сил, науково-технічний прогрес;
з бюджету у значній мірі фінансуються затрати по охороні навколишнього середовища, по зовнішньоекономічній діяльності.
Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. Так, держава з федеральним устроєм має федеральний (державний) бюджет і бюджети складових частин федерації (штатів, земель, кантонів, республік), а також бюджети місцеві (районів, міст, сіл, - залежно від адміністративного поділу).
Наприклад, у США центральне місце належить бюджетам штатів, а загальнодержавні функції (оборона, зовнішні зв'язки, загальне управління ) задовольняються за рахунок федерального бюджету. У державах без федерального поділу є лише державний і місцевий бюджети.
В Україні за структурою бюджетна система складається з республіканського бюджету та бюджету адміністративно-територіальних одиниць, а саме: бюджету Республіки Крим та місцевих бюджетів: обласних, районних, міських, селищних та сільських. Всі вони мають дві частини: доходи й видатки.
Важливе значення в системі бюджетних відносин приділяється місцевим бюджетам. Останнім часом вони розвиваються швидкими темпами у зв'язку з підвищенням ролі і впливу місцевих органів влади: ростуть масштаби місцевого господарства, розширюються й ускладнюються функції місцевих органів влади. Місцеві бюджети все більше використовуються для регулювання економічних процесів, впливають на розміщення продуктивних сил, сприяють підвищенню конкурентоспроможності продукції, що випускається місцевими підприємствами, створенню територіальної інфраструктури, фінансуванню витрат щодо відтворення трудових ресурсів.
Важливу роль відіграють місцеві бюджети в реалізації соціальних програм, фінансуванні зростаючого обсягу соціальних витрат, обумовлених підвищенням вимог до зростання якості життя.
Окрему ланку в складі державних фінансів створюють позабюджетні фонди. Вони хоча і керуються центральною та місцевою владами, проте організаційно відділені від бюджетів і мають певну самостійність, До позабюджетних фондів відносяться: Фонд соціального страхування, Пенсійний фонд, інші цільові фонди державного та регіонального значення (природоохоронний, охорони праці тощо).
Головне призначення позабюджетних фондів будь-якого рівня –фінансування окремих цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань і інших джерел.
Специфічною частиною державних фінансів виступають грошові відносини, що складають зміст державного кредиту. Відносини з державного кредиту виникають у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів підприємств, організацій і населення та передачею їх у тимчасове користування органам державної влади для забезпечення фінансування державних витрат. Залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб здійснюється шляхом продажу на фінансовому ринку облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.
Основними формами державного кредиту є позики та казначейські позички. Державний кредит відіграє важливу роль у зміцненні економіки та її фінансовому оздоровленні. З його допомогою ресурси, що акумулюються на фінансовому ринку, направляються на фінансування потреб економічного й соціального розвитку (через фінансування спеціальних довгострокових програм). Державні кредитні ресурси дозволяють цивілізованим способом покривати бюджетний дефіцит. Сприяючи відтокові грошей з обертання, державний кредит пом'якшує гостроту проблем у сфері грошового обігу.
Бюджетна система ґрунтується на взаємодії бюджетів усіх рівнів, що відбувається за допомогою використання регулюючих доходних джерел, створення цільових і регіональних бюджетних фондів, їх часткового перерозподілу. Це важливе положення реалізується через систему податків, які регулюють обсяги надходжень фінансових ресурсів між державою та її регіонами, а також у цілому по території України. Необхідність такої системи виникає в результаті того, що в межах країни існує різниця у фінансовій забезпеченості регіонів внаслідок ряду об'єктивних причин, пов'язаних з економічним становищем та їх географічним положенням. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю джерел доходів і правом визначити напрям їх використання й витрат.
Аналіз стану бюджету України за останні роки свідчить про дедалі напруженіший хід усього бюджетного процесу, ускладнення його формування й виконання.
Бюджетний дефіцит - це та сума, на яку в даному році витрати бюджету перевищують його доходи.
Дефіцит державного бюджету характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. В Україні дефіцит державного бюджету за останні роки незначний, оскільки уряд докладає максимум зусиль у формуванні бездефіцитного бюджету (профіциту).