1. Робота з дітьми:

• екскурсії в школу;відвідування шкільного музею, бібліотеки; 

• знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями поч.школи; 

• участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах; виставки малюнків і виробів; участь у театралізованій діяльності; 

• зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду;

• спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників; 

• відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, муз. керівником і ін. фахівцями).

2. Взаємодія педагогів:

• спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа); семінари, майстер-класи; круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи; пед. та психол. спостереження.

• психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів; 

• проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи; 

• взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи; 

• відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі; 

3. Співпраця з батьками:

• спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи; 

• круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»; 

• батьківські конференції, вечори запитань і відповідей; 

• консультації з педагогами ДНЗ і школи; зустрічі батьків з майбутніми учителями; дні відкритих дверей; творчі майстерні; 

• анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи; 

• освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми; сімейні вечори, тематичні дозвілля; 

• візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо); 

Тарапака 21. Інноваційні технології навчання в ДНЗ

Інноваційні технології

Ø  технологія особистісно орієнтованої розвивальної освіти;

Ø  технологія розвивального навчання і виховання Д.Б. Ельконіна;

Ø  технологія розвитку творчої особистості Г. Альтшуллера - ТРВЗ;

Ø  технологія інтегрованого навчання та виховання;

Ø  технологія індивідуалізації та диференціації освітнього процесу;

Ø  технологія гуманізації освітнього процесу;

Ø  здоров'язбережувальні технології (впровадження профілактичних (різні види самомасажу, ходіння по «доріжках здоров'я», загартувальні процедури тощо), профілактично-лікувальних(фітотерапія, ароматерапія, вітаміно-терапія тощо), оздоровчих технологій терапевтичного спрямування: арттерапія, пісочна терапія, сміхотерапія, казкотерапія, музикотерапія, кольоротерапія, ігротерапія, художня гімнастика, пальчикова гімнастика, дихальна гімнастика, фітбол-гімнастика, психогімнастика, зорова гімнастика, коригувальна гімнастика тощо; валеологізація освітнього процесу);

Ø  ігрові технології;

Ø інформаційно-комунікаційні технології.

Різновиди педагогічних технологій, застосовуваних в дошкільній педагогіці

№ п/п	Назва технології	Автор
1.	Технологія саморозвитку	М. Монтессорі
2.	Вальфдорська педагогіка	Р. Штайнер
3.	Технологія раннього й інтенсивного навчання грамоті	М. Зайцев
4.	Технологія фізичного виховання дітей дошкільного віку «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей»	М. Єфіменко
5.	Технологія інтегрованого навчання і виховання	Б. Нікітін
6.	«Теорія розв’язання винахідницьких завдань» (ТРВЗ)	Г. Альтшуллер
7.	«Пісочна терапія»	Л. Зінкевич та О. Євстигнеєва
8.	«Психолого-педагогічне проектування»	С. Ладивір,            Т. Піроженко
9.	Навчання дітей розповіданню за схемами»	О. Білан, К. Крутій
10.	«Казкові лабіринти гри»	В. Воскобович
11.	«Художнє слово і дитяче мовлення»	Н. Гавриш
12.	«Вчиться фантазувати»	Н. Єгорова
13.	«Технологія формування діамонологічної компетенції у дошкільників»	І. Чапленко
14.	«Дитяче дослідження як метод навчання старших дошкільників»	А. Савенков
15.	Технології розвитку логічного мислення	Х.Кюизенер, Дьенеш

Інновація є результатом інноваційного процесу, який визначається як процес використання нововведення, що пов'язаний з його одержанням, відтворенням іреалізацією. Хоча частина дослідників не відносить до «інноваційних» процеси освоєння, використання та поширення освітніх інновацій, обмежуючись ви­значенням лише діяльності зі створення нового, з практичної точки зору, понят­тя «освітня інновація» необхідно розглядати як системне. При цьому, на нашу думку, «інноваційними процесами у сфері освіти» будуть процеси пошуку інноваційних ідей; створення (розробки) інноваційних продуктів у педагогічній науці та в системі освіти; їх сприйняття соціально-педагогічним співтова­риством та системою освіти в цілому (завдяки теоретичній, методичній, психоло­гічній підготовці учасників); освоєння - засвоєння і застосування (впровадження в практику завдяки розроб­лен­ню відповідних рекомендацій); поточне використання; оцінювання продук­тивності й ефективності та подальше поширення (розповсюдження).

Наприклад технологія "художнє слово і дитяче мовлення" (автор Н.В.Гавриш). /Вид занять "Слухаємо казку" (або "Кольорова казка")      Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість. У класичному зразкі фольклору - казкі- закладено величезний естетичний потенціал, розвивальний також (зхнання мови, про світ, мораль).      Під словесною творчістю розуміють діяльність дітей,що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, і виражається в створенні усних творів-- оповідань,казок,віршів тощо. Розвиток образного мовлення дітей -в процесі сприймання ними художнього слова та самостійного складання зв"язних висловлювань.(Мовлення дошкільнят стає образним,щирим та живим,якщо у них виховується інтерес до мовного багатства,розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні виразні засоби).    Вид занять "Слухаємо казку" (або "Кольорова казка") можна проводити з усією групою або підгрупою дітей,які мають бажання послухати казку.Заняття складається з двох частин:організація умов для сприймання дітьми казкового твору; бесіда і розповідь за казкою.Чим менші діти,тим більш діяльним,наочним мусить бути сприйняття казки.Поступово ми учим дітей сприймати казку на слух;але і в старших групах заняття має бути яскравим і захоплюючим.Так, в молодшій групі,розповідь казки випереджається ігровою ситуацією,демонстрацією іграшок,речей,пов"язаних з казкою,або простим заохоченням:"Зараз я розповім вам дуже цікаву історію" У старшій групі перед розповіддю вихователь спрямовує зусилля на систематизацію літературних знань дітей.Це може бути вступна бесіда.Важливе значення на занятті відводиться роботі над мовленням. Збагачення словника відбувається через ізолювання,виключення з тексту,пояснення малознайомих складних слів.За допомогою прийому синонімічної заміни, лексичних вправ у процесі роботи над текстом.      Розвиток зв"язності висловлювань відбувається завдяки використанню спеціальних запитань,які вихователь починає спонуканням "Розкажи,чому. . .","Поясни,як сталося. . . " Щоб відповісти на запитання,дитина повинна відтворити цілий епізод казки,інколи за допомогою навідних запитань вихователя.У ході обговорення казки зі старшими дошкільниками,вихователь ставить запитання аналітичного характеру:"Поясніть, як ви зрозуміли,що лисиця хитра?"      Під час слухання казки, вихователь поступово формує початкові літературознавчі уявлення дітей:про жанрові особливості казки (чарівники, незвичайні речі).Вихователь пов"язує ці знання із самостійною творчою діяльністю "Ось і ви,коли складатиме свою казку,теж придумайте казковий зачин,кінцівку,свої чарівні пригоди,щоб казка вийшла цікавою".      Глибше зрозуміти і краще запам"ятати казку допомагає використання методу моделювання (наприклад,кольорова казка).Моделювання казки часто переростає в цікаву гру.

Інноваційні форми навчання (по Поніманській) Форма організації навчання в ДНЗ такі форми орг. навч.: дидактична гра, екскурсія, заняття. Інноваційні форми роботи з дітьми:-  інноваційні види занять (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані);-  нетрадиційні заняття (міні-заняття, заняття-мандрівка, уроки ввічливості, уроки милосердя і доброти, урок милування в природі, урок пам'яті, заняття-казка, заняття-пошук, заняття-вікторина, заняття з логіки, заняття з українознавства, заняття з малювання з використанням нетрадиційних технік, заняття-відкриття, заняття-сюрприз, фізкультурно-оздоровчі заняття, брейн-ринг, КВК, заняття-тренінг, Клуб «Що? Де? Коли?» тощо)- нетрадиційні свята і розваги, театралізована діяльність, дослідницько-пошукова діяльність, гурткова робота, цільові прогулянки та екскурсії, моделювання проблемних ситуацій;- фізкультурно-оздоровчі заходи (оздоровчі прогулянки, піші переходи, фізкультура на свіжому повітрі, малі олімпійські ігри, фізкультурно-оздоровчі заняття, заняття «Школа м'яча», заняття з валеології та безпеки життєдіяльності, гімнастика пробудження після сну тощо).

Т 22. Зв'язок дошкільної педагогіки з іншими науками

Протягом століть педагогічна думка розвивалася у лоні філософії.Філософія розглядає виховання як необхідну умову соціалізації особистості, соціально обумовлений процес. На нього покладено функції збереження, відтворення і розвитку культури, забезпечення історичного процесу зміни поколінь, формування особистості.

Дошкільна педагогіка тісно пов'язана з усіма науками про людину. Особливий інтерес виявляє вона до психологічних наук (дитячої, педагогічної, соціальної психології). Дані дитячої психології дають змогу їй зрозуміти поведінку дитини, особливості розвитку її особистості, інтересів і потреб, допомагають правильно виявити природні нахили й розвинути її здібності. Зосереджуючись на проблемах виховання дитини, дошкільна педагогіка намагається знайти відповіді на питання “як?”, а дитяча психологія — на питання “чому?”. Наприклад, одним зі своїх завдань дошкільна педагогіка вважає виховання соціальної компетентності дитини в її взаємодії з іншими людьми, а дитяча психологія з'ясовує, чому саме цей засіб є найдієвіший (тому що соціальні якості особистості формуються внаслідок включення дорослого у картину розвитку дитини).

Успішну педагогічну взаємодію у процесі виховання забезпечують знання і використання законів педагогічної психології, внаслідок чого педагог уникає багатьох помилок у навчанні та вихованні. Досягає він цього завдяки проектуванню ймовірних шляхів розвитку особистості дитини, правильній організації власної діяльності у вихованні, коригуванню педагогічних впливів.

У забезпеченні соціалізації особистості дошкільна педагогіка використовує потенціал соціології — науки про суспільство, вплив соціального середовища на людину, демографії — науки про народонаселення, визначаючи разом із ними закономірності впливу на особистість, яка формується, різних соціальних інституцій.

Важливими методологічними, інформаційними джерелами у навчанні та вихованні дошкільників є культурологія, історія, етнографія. Оскільки у недалекому майбутньому дитині доведеться вивчати математику, фізику, хімію, історію, географію, літературу, мистецтво, дошкільна педагогіка з урахуванням цього визначає зміст освіти дошкільника. В організації екологічного виховання вона послуговується даними екології та біології.

Дошкільна педагогіка спирається на знання вікової анатомії та фізіології як на природничо-наукову основу. Особливості розвитку вищої нервової діяльності, всіх систем організму в період дошкільного дитинства визначають завдання і методику освітньо-виховної роботи, особливості режиму життєдіяльності дітей різних періодів дошкільного віку, вимоги до обладнання предметно-матеріального середовища в дошкільних закладах.

Дані генетики — науки про спадковість — допомагають враховувати у вихованні такий біологічний чинник розвитку дитини, як спадковість, обґрунтувати програми діагностики і виховання обдарованих дітей.

Активно взаємодіє дошкільна педагогіка з медичними науками, передусім з педіатрією та гігієною, які розкривають причини дитячих хвороб, засоби їх запобігання, лікування та профілактики. Психосоматика, яка вивчає вплив психологічних чинників на виникнення соматичних (тілесних) захворювань, доводить, що більшість із них є наслідком неправильних форм взаємодії дорослих (батьків, вихователів, учителів) і дітей. Дитяча психотерапія допомагає максимально задіяти лікувальний вплив психічних факторів на дитину, адже багато хворих на неврози дітей потребують не так лікування, як формування правильних етичних установок, уміння контролювати свою поведінку, адекватної самооцінки.

У взаємодії педагогіки та економіки виокремилася галузь знань — економіка освіти, яка вивчає специфіку дії економічних законів у галузі освіти. Для дошкільної педагогіки важлива проблема економічних засад організації та керівництва системою роботи дошкільних закладів.

Запозичуючи і творчо інтерпретуючи дані інших наук, дошкільна педагогіка розвивається як самостійна галузь знань, що має специфічний предмет дослідження і власні методи. Використовуючи дані суміжних наук як одне із джерел свого розвитку, вона співпрацює з ними у комплексному вивченні дитини.

Т № 28 РОЗВИТОК ЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ У Ддв

Важливої ролі у становленні етичних уявлень набуває єдність дії таслова. Якщо лише на вербальному рівні пропонуються гідні конструкти, алев реальній поведінці дорослих вони відсутні у дитини формується пасивнийобраз, який не має спонукальної сили, як наслідок відбувється розрив міжвербальною та реальною поведінкою, адже дитина в щоденній життєвійпрактиці рідко спостерігає дію цих конструктів і моральна нормавідокремлена від реальних повсякденних життєвих ситуацій.

Етичні уявлення дитини дошкільного віку якєдність слова та образу зароджуються в оцінці конкретного факту,сприйнятого дитиною, саме слово авторитетного дорослого, його позиція вході спілкування з дитиною відіграє вирішальну роль в тому який образвідіб’ється в свідомості дитини.

Не всі образи, які сприймає дитина нею усвідомлюються,усвідомлюється значиме, те що торкається почуттів, зумовлює певні емоційніреакції, відповідно утворює чуттєвий образ.

Отже, включення емоційноговідношення, власного ставлення до моральних вимог, моральних зразківпостає однією з провідних умов повноцінного розвитку етичних уявлень удошкільників, визначає їх дієвість на рівні поведінки.

Узагальнюючи зазначене, доцільно окреслити стуктрні компоненти

оволодіння суспільною моральною свідомістю на рівні етичних уявлень:

а) ситуація, в якій демонструється той чи іншй зразок, його зміст таемоційне оформлення, носій цього зразка (особиста привабливість длядитини);

б) оцінка, яка супроводжує дану ситуацію: її зміст, носій цієї оцінки,емоційне відношення дитини до нього;

в) суб’єкт (дитина), що сприймає ситуацію, з притаманними їйіндивідуальними особливостями, образом «Я»

Відповідно можна виділити ряд психолого-педагогічних умов розвиткуетичних уявлень у дітей дошкільного віку. Так перша умова пов’язана зморальним потенціалом соціального оточення і виховного мікросоціуму, щомає наступні прояви: рівень моралі суспільного оточення; моральна культурав родині та в дошкільному закладі; наявність моральних зразків,розробленість і представленість дітям моральних норм, правил та вимог. Всучасному суспільстві, за умови втрати питомої ваги моральних орієнтирів,проблема розуміння дітьми моральних норм та категорій набуває особливоїактуальності. Сама дитина, без впливу дорослих неспроможна розібратися вбурхливому потоці різноманітних подій та інформації, відповіднопропоновані моделі поведінки не завжди відповідають моральним нормам, аостаннім часом в багатьох випадках відверто протистоять базовим цінностямлюдства. Аморальні зразки поведінки проникають в свідомість дитини черезмультфільми, фільми, комп’ютерні ігри, відповідні їм друковані засоби(різноманітні дитячі журнали, книги, що видаються за змістом екранноїпродукції), приклад оточуючих. Висока здатність до наслідування породжуєприйняття пропонованих штампів, викривлення уявлень про моральні нормита цінності. За умови орієнтації сучасної освіти на інтелектуалізацію дитинирозвиток етичних уявлень як вагомої складової духовно-морального розвиткув цілому поступово відходить на задній план, формуючи неповноцінністьмайбутнього суспільства.

Виходячи з того, що уявлення є по суті узагальненими образамибагатьох сприймань, матеріал кожного нового сприймання зливається зпопередніми і складає точнішу картину.

Наступна умова пов’язана із стабільністю демонстраціїпозитивних зразків поведінки та формування критичного ставлення донегативних соціальних впливів.

Третя умова оволодіння етичними уявленнями пов’язана з оцінноетичними судженнями дорослого про той чи інший сегмент реальності.

Етичні уявлення зумовлені як особливостями особистості дитини так іспецифікою суспільного оточення, в якому та перебуває і залежать відсистеми ціннісних орієнтацій особи, що в даний момент дає оцінку сегментуреальності. Уявлення виступає образом, який виконує функцію символізаціїдосвіду дитини, того змістового наповнення, яке дитина пов’язує забстрактним словом.

Четверта умова – активністьдитини в оволодінні етичними уявленнями, що має наступні прояви: імітаціяморальних еталонів в поведінці, наслідування моральних зразків увзаємовідносинах з дорослими та дітьми. Активність дитини, засвоєння неюетичних еталонів має відбуватися на тлі формування у неї позитивногообразу Я, це пришвидшить процес«привласнення»,«слідування» набутим етичним еталонам. Без позитивного відношеннядитини до моральної норми неможливо сформувати істині уявлення,моральні образи.

П’ята умова визначається психолого-педагогічним супроводомрозвитку етичних уявлень дошкільників: добір ефективних засобів, розробкамоделі процесу розвитку етичних уявлень у дітей дошкільного віку,підготовка педагогічних кадрів до роботи з розвитку етичних уявлень;підвищення рівня моральної культури як батьків так і педагогів. В умовахсучасного соціуму неприпустимо залишати дитину сам на сам зпропонованими штампами і моделями поведінки. Розвиток етичних уявленьяк однієї з передумов морального зростання особистості вимагає значногозусилля і цілеспрямованих впливів.

Отже, діяльність педагога спрямована на розвиток етичнихуявлень дітей дошкільного віку повинна бути психолоічно обгрунтованою;програма розвитку етичних уявлень у дошкільників має враховуватиособливості розвитку етичних уявлень в період дошкільного дитинства таспиратися на психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування, щовимагає роботи в різних напрямах. Це і визначає перспективу подальшихнаукових пошуків.