Міністерство освіти і науки України

Коледж КНУТД

Конспект лекцій

з дисципліни

Українська мова

IV семестр

для аудиторно-домашнього опрацювання

студентами всіх спеціальностей

Розробила викладач вищої категорії

Онофрійчук Любов Петрівна

Київ - 2014

Модуль 9. Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення

Лекція ЗМ-33

Тема: Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості

Мета: поглибити знання студентів про пряму, непряму, невласне пряму мови, про розділові знаки при них; формувати загально пізнавальні вміння, пояснювати розділові знаки, інтонувати речення, розвивати творчі вміння, складати речення з прямою мовою та використовувати в усному та писемному мовленні.

План

1. Пряма мова (поняття, призначення, граматично смислові особливості)

2. Розділові знаки при прямій мові.

3. Непряма мова.

4. Невласне пряма мова.

1. Пряма мова (поняття, призначення,

граматично смислові особливості)

Пряма мова
Виражає	Супроводжується	Утворює	Стоїть
Чуже мовлення, передане дослівно, Найчастіше вжи­вається в худож­ній літературі та усному мовленні.	Словами автора, вказують,, кому вона нале­жить	Разом зі словами автора речення в прямою мовою	-після слів авто­ра, -перед ними -всередині їх, -розривається словами автора.

Інтонація

1. Пряма мова і слова автора вимовляють з різною інтонацією.

2. Пряма мова вимовляється як розповідне, питальне, спонукаль­не чи окличне речення залежно від мети висловлювання.

3. Слова автора вимовляються тільки з розповідаою інтонацією.

4. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою. Пр: Він посміхнувся з поблажливою зверхністю: «Життя, воно навчить…Навчить калачі з маком їсти». (О. Гончар)

5. Слова автора, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу. Пр: «Розкажіть, будь ласка, мені про вашу героїню», - попросив скульптор, закладаючи ногу на ногу. (О. Гончар)

6. Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу. Друга – залежно від мети висловлювання. А слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу вкінці. Пр: «А тепер розкажи нам, Нателло, - усміхаючись говорив інженер, - як ти відкрила Оленяче джерело?»

Пунктуація

Пряма мова береться в лап­ки. Кожне речення в ній почи­нається з великої букви.

2. Розділові знаки при прямій мові

В РІЗНИХ ПОЗИЦІЯХ ЩОДО СЛІВ АВТОРА

Слова автора розривають пряму мову (П — одне речення)
« П … - а, - п».	«Хіба що...— майже пошепки промовила вона,—я сама спробую»
« П, - а, - п».	«Наші, - подумав Климко, - донбасівські». (Гр. Тютюнник)
«П, - а, - п!(?)»	«Діду,— кажу, — а що ви про сади Семирозума згадували?» (В. Дрозд)
«П, - а, - п…»	«Я кінчаю моє слово, товариші — почулося з трибуни,— хай говорять інші…» (В. Винниченко)
Слова автора розривають пряму мову (П — кілька речень)
«П…— а.— П».	«Так буде краще. Прощайте… якось терпко прошепотіла вона, підводячись.— Я буду носиш вас в душі», (В. Винниченко)
«П!(?) — а.— П».	«Боже мій, Боже!—додала вголос — лучче було не родитись, аніж бачить, що тепер діється на тому світі білому». (А. Свидницький)
«П,— а.— П».	«Та ні, я того не кажу,— відповідав Зінько,— Знаю, що земля це ваша, що вам її треба». (Б. Грінченко)
«П!(?), — а:— П». сказав… + додав	«Чи бачили таке! — сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб, одним словом». (А Головко)
Пряма мова після слів автора
А: «П».	Говорить розум: «Боротьба і праця».
А: «П!(?)»	І зітхнув Золоторіг «Де ти, друже, де ти?»
А: «П…»	Цар подумав: «Щось тут є…» (Д. Павличко)
Пряма мова перед словами автора
«П», - а.	«Молодець»,— похвалив його Степан.
«П?» - а.	«Що робити мені тепер?» — міркує він.
«П!» - а.	«Швидше повертайся, не барися там!» — гукнула мати йому навздогін.
«П…» - а.	«Коли б я знав...» - схлипнув Сашко.
Пряма мова всередині слів автора
А: «П», - а.	Я сказала: «Я згодна, тату»,— і поцілувала йому руку. (В. Підмогильний)
А: «П!(?)» - а.	Галя поцікавилась: «А ви й до нас зайдете?» — і зніяковіла.
А: «П…» - а.	Дід бурчав: «Тепер би того дощу,— і сердився невідомо на кого.

Коментар викладача

1. Як відомо, пряма мова береться з обох боків в лапки. При чому залежно від типу речення за метою висловлювання та інтонацією в лапки беруться також знак питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки. Якщо в лапках є знак питання, знак оклику чи три крапки, то після лапок ні крапка, ні кома вже не ставляться.

2. Якщо слова втора розривають пряму мову (одне речення), то перед ними і після них ставиться , _

3. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі 2 різних речень, то після слів автора, замість коми ставиться крапка.

Виконання завдань творчого характеру.

Завершити речення, доповнюючи їх прямою мовою або словами автора. Пояснити вживання розділових знаків.

1. Олена Петрівна показала рукою в бік спортивного майданчика: …

2. …, - промовив тато, - …

3. …: Самооцінка – це віра в себе!